донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.03.2012р. справа № 13/164
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівКолядко Т.М.,
Приходько І.В., Скакуна О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 за довір. б/н від 23.12.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 за довір. № 1487/14 від 01.03.2012р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" м. Макіївка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від12.01.2012р.
по справі№13/164 (суддя Макарова Ю.В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк" м. Донецьк
допублічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" м. Макіївка Донецької області
простягнення 208523,49грн.
Господарський суд Донецької області (суддя Макарова Ю.В.) рішенням від 12.01.2012р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк" м. Донецьк (далі - ТОВ „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк") та стягнув з публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" м. Макіївка Донецької області (далі -ПАТ „Ясинівський коксохімічний завод") основний борг в сумі 208523,49грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2085,23грн. та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., посилаючись на обґрунтованість позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. у справі № 13/164 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 42 43, 47, 22, 24, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Зокрема, апелянт вказує на безпідставне відхилення судом першої інстанції його клопотання про залучення у якості другого відповідача ПрАТ «Донецьксталь-металургійний завод»та залишення поза увагою доказів сплати відповідачем заборгованості за спірними видатковими накладними та пропуск строку позовної давності.
Представники сторін в судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга ПАТ „Ясинівський коксохімічний завод" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Господарський суд першої інстанції, посилаючись на частину 1 ст. 181 Господарського кодексу України, якою визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів дійшов висновку, що між сторонами фактично склалися правовідносини купівлі-продажу товару, що підтверджуються, зокрема, пропозицією позивача укласти договір поставки, викладеною у формі рахунків-фактур, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови договору та фактом прийняття пропозиції відповідачем шляхом отримання товарно-матеріальних цінностей своїм представникам за видатковими накладними та здійсненням часткової оплати.
При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що поставки за спірними накладними були здійснені на виконання укладеного між сторонами договору № 300-Пр-др.о./52у від 01.05.2007р., посилаючись на те, що сторонами не надано доказів укладення Специфікацій до цього договору, які згідно його умов (п.п. 2.1, 3.1) встановлюють асортимент, кількість, якість, умови поставки та ціну; та що спірні накладні не містять посилань на вищевказаний договір.
Посилаючись на статті 530, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що моментом виникнення зобов"язання відповідача оплатити борг за поставлений йому товар є 2 жовтня 2009р., з врахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки датою отримання претензії є 24.09.2009р. (т.1, а.с.12).
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 208523,49грн.
При цьому, суд першої інстанції, зважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин (т.1, а.с. 119), дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строку позовної давності для пред'явлення вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості, оскільки перебіг позовної давності почався з 02.10.2009р. (тобто, коли почалося прострочення грошового зобов'язання) та спливає 02.10.2012р.; а з позовною заявою позивач звернувся до господарського суду Донецької області 12.10.2011р.
Однак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду такий висновок суду вважає помилковим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, з врахуванням наступного.
Як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, судом першої інстанції не враховані заперечення відповідача щодо поставки спірного товару на виконання договору поставки № 300-Пр-др.о./52у від 01.05.2007р. (далі - Договір), оскільки сторони підписали відповідні Специфікації до договору (позивач надав апеляційному суду Специфікації № 1 від 21.05.2007р., № 4 від 01.12.2007р., № 7 від 07.04.2008р., № 8 від 05.05.2008р.; відповідач - № 1 від 21.05.2007р., № 1 від 01.10.2007р., № 2 від 01.11.2007р., № 7 від 07.04.2008р., № 8 від 05.05.2008р.); у видаткових накладних міститься посилання на рахунки-фактури, та довіреності, які видані на отримання матеріальних цінностей за Договором, податкові накладні, виписані позивачем, також містять посилання, що поставка здійснювалась за договором. Крім того, відповідач частково сплатив товар з призначенням платежу за Договором та відповідним рахунком-фактурою.
Враховуючи викладене, та що поставка товару, за який стягується борг, здійснена в період дії договору, а позивачем не доведено, що за зазначеними в позові рахунками-фактурами та видатковими накладними товар було поставлено не в межах договору, висновок господарського суду є хибним.
Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р., № 2346-III призначення платежу в платіжному дорученні визначає платник коштів.
З врахуванням платіжних доручень: № 8665 від 31.07.2008р. на суму 36015,00грн., № 9331 від 18.08.2008р. на суму 10995,00грн., № 9304 від 18.08.2008р. на суму 11175,00грн., № 6526 від 19.06.2008р. на суму 10057,50грн., № 6523 від 19.06.2008р. на суму 173331,64грн. відповідачем оплачено зазначені в позові рахунки-фактури, крім № УД0002473 від 04.09.2008р., за яким поставлено товар на суму 10669,39грн. (а.с. 126-130 т. 1).
Вимоги про оплату товару, поставленого за іншими видатковими накладними не є предметом позову.
За таких обставин, позивачем доведено заборгованість лише на суму 10669,39грн.
Колегія суддів також не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визначення строку позовної давності.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності у відзиві на позовну заяву (а.с. 118 т. 1).
Відповідно до п. 6.2. Договору оплата здійснюється шляхом 100% предоплати, якщо інше не встановлено в Специфікаціях.
Відповідно до наданих сторонами Специфікацій строк поставки - місяць підписання відповідної Специфікації. Але позивачем не доведена, що перелік наданих ним Специфікацій є вичерпним.
Таким чином, з врахуванням відсутності посилань у видаткових накладних на Специфікацію, сторонами не доведено, що вони визначились щодо строку оплати товару, поставленого за відповідними видатковими накладними.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З врахуванням викладеного, оскільки неоплачений товар за видатковими накладними №№ 1887 та 1899 було поставлено 30.09.2008р. та 06.10.2008р., строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України, на момент звернення з позовом сплив.
Тому в позові слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відповідно до якої сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 01.11.2009р. за період з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. не є обставиною (дією боржника) в розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, яка перериває перебіг позовної давності, оскільки в акті не зазначено щодо яких правовідносин (договору) його складено та хто саме підписав його від імені боржника (а.с. 45 т. 2). Доказів, що Акт підписаний особою, уповноваженою виступати від імені боржника - ПАТ „Ясинівський коксохімічний завод" суду не надано.
Акт звірки взаєморозрахунків є дією боржника про визнання боргу, якщо його підписано особою, уповноваженою виступати від імені боржника - ПАТ "Ясинівський коксохімічний завод". Відповідних доказів суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо незадоволення клопотання про залучення до участі у справі ПАТ "Донецьксталь-металургійний завод" - правонаступника ЗАТ "Донецьксталь-металургійний завод", який уклав договір № 300-Пр-др.о./52у від 01.05.2007р. як комерційний представник відповідача не впливає на прийняття судом рішення та на оцінку правовідносин сторін, оскільки комерційний представник відповідно до ст. 243 Цивільного кодексу України має повноваження, підтверджені договором, а відповідно до договору комерційного представництва № 13542дс від 02.04.2007р. представник діє від імені та за рахунок відповідача (а.с. 36-38 т. 2).
На підставі вищенаведеного, апеляційна інстанція рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. по справі № 13/164 скасовує, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" м. Макіївка Донецької області задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.01.2012р. по справі № 13/164 скасувати.
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк" м. Донецьк до публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" м. Макіївка Донецької області відмовити, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк" (83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 1 „З", код ЄДРПОУ 34384513) на користь публічного акціонерного товариства „Ясинівський коксохімічний завод" (86110, Донецька обл., м. Макіївка, вул. 50 років утворення СРСР, буд 5, код ЄДРПОУ 00191035) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2085,23грн.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надрук.: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. г/с Дон. обл.