донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.03.2012 р. справа №24/255
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Діброви Г.І.
Суддів Чернота Л.Ф. , Шевкової Т.А.
За участю представників сторін
Від позивача
Від відповідача
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 за довіреністю
ОСОБА_2., за довіреністю
Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від22.12.12 року (підписано 27.12.2011 р.)
у справі№ 24/255 (суддя Величко Н.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область
до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк
простягнення 298 903,07 грн.
У жовтні 2011 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область (Позивач) із позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк (Відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 298 903,07 грн., з яких, 3% річних у загальному розмірі 62 082,07 грн. та інфляційні в загальному розмірі 236 821,00 грн., нараховані за договором №58а від 04.01.2005р. на суму боргу, що була стягнута рішеннями господарського суду Донецької області від 14.06.2007р. по справі №36/136, від 25.09.2008р. по справі №12/144, від 12.11.2008р. по справі №7/174, від 21.04.2009р. по справі №10/72, від 21.04.2008р. по справі №10/71.
Господарський суд Донецької області рішенням від 22.12.11р. позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач посилається на відсутність грошового зобов'язання між сторонами через винесення господарським судом рішення щодо цього грошового зобов'язання та порушення виконавчого провадження, через що інфляційні та 3 % річних не можуть нараховуватись, а також вказував на перебіг строку позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду від 06.02.2012р. розгляд справи відкладено та зобов'язано позивача надати обґрунтований розгорнутий розрахунок суми позовних вимог з урахуванням підстави та предмету позову за підписом уповноваженої особи. Такий розрахунок надано суду 02.03.2012 р.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду першої інстанції підлягає зміні у зв'язку з невірним розрахунком інфляційних та 3% річних, виходячи із наступного.
У якості доказу своїх позовних вимог позивач посилався на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2007р. по справі №36/136, від 25.09.2008р. по справі №12/144, від 12.11.2008р. по справі №7/174, від 21.04.2009р. по справі №10/72, від 21.04.2008р. по справі №10/71 -за якими також стягнуто суму заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційні, 3 % річних та пеню.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2007р. по справі №36/136, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту протягом січня-грудня 2006р. активну електроенергію в сумі 295 130,83 грн. за договором №58а від 04.01.2005р.
Рішенням господарського суду від 25.09.2008р. по справі №12/144, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у грудні 2007р. та квітні 2008р. активну електроенергію в сумі 118 657,49 грн., збитки від інфляції у сумі 5 506 грн., 3 % річних -1234,31грн., пеню -8 232,78 грн.
Рішенням господарського суду від 12.11.2008р. по справі №7/174, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у січні-березні 2007р. електроенергію в сумі 197 263,12 грн., збитки від інфляції у сумі 6629,53грн., 3 % річних -7132,66 грн.
Рішенням господарського суду від 21.04.2009р. по справі №10/72, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту у грудні 2008р. активну електроенергію в сумі 120 148,07 грн., збитки від інфляції у сумі 1802,22 грн., 3 % річних -395,00 грн., пеню -2370,02 грн.
Зазначені судові рішення набрали законної сили.
Вказаними судовими рішеннями встановлений факт укладання 01.02.2007р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, договору про постачання електричної енергії № 123 (далі-Договір), а також встановлено наявність вищевказаних сум заборгованості за спожиту у відповідний період електричну енергію.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, факти встановлені рішеннями господарського суду Донецької області у вищезазначених справах мають преюдиціальне значення при вирішенні справи №24/255.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що заборгованість за Договором, яка встановлена у вищевказаних рішеннях -не сплачена відповідачем до теперішнього часу.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що господарським судом не вірно застосовані норми ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки при розрахунку вартості 3% річних та інфляційних не було враховано припинення грошового зобов'язання між сторонами рішеннями суду та відкриттям виконавчого провадження.
Зазначені твердження є хибними за наступних обставин.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, що прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за Договором, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Виходячи із положень зазначеної норми, відповідальність за прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних є вірним, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
Аналогійна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183.
Також є безпідставними доводи відповідача щодо перебігу строку позовної давності по даним позовним вимогам через перебіг трирічного строку з моменту виникнення зобов'язання по оплаті за Договором, оскільки, по-перше, основний борг вже стягнуто за рішенням суду та на нього вже не розповсюджуються норми цивільного права щодо позовної давності для можливості звернення кредитора до суду за захистом його порушеного права, по-друге, з моменту виникнення права позивача на нарахування спірних в даній справі сум інфляційних та річних до моменту звернення за їх стягненням до суду - жовтень 2011 року, ще не закінчився трирічний строк позовної давності, оскільки нарахування інфляційних та 3% річних є триваючою в часі мірою відповідальності боржника до моменту погашення ним суми боргу в повному обсязі.
Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача інфляційних та 3% річних за несплату заборгованості за Договором:
- з активної електроенергії у сумі 120 148,07 грн. (за рішенням суду по справі №10/72 від 21.04.2009р.) - 3% річних за період з 05.11.08р. по 30.09.11р. у розмірі 5 523,29 грн., інфляційних за період з 01.11.08р. до 30.06.11р. на суму 21 881,24 грн.;
- з активної електроенергії у сумі 118 657,49 грн. (за рішенням суду по справі № 12/144 від 25.09.2008р.) - 3% річних за період з 01.11.08р. до 30.09.11р. на суму 10376,84 грн. та інфляційні за період з з 01.11.08р. до 30.06.11р. на суму 40 954,63 грн.;
- з активної електроенергії у сумі 295 130,83 грн. (за рішенням суду по справі № 36/136 від 14.06.2007р.) - 3% річних за період з 01.11.2008р. по 30.09.2011р. на суму 25 809,80 грн. та інфляційні за період з 01.11.2008р. по 30.06.2011р. на суму 101 864,41 грн. -вважає його вірним, а рішення господарського суду в цій частині -законним та обґрунтованим.
Щодо розрахунку позивача інфляційних та 3% річних за несплату заборгованості з активної електроенергії у розмірі 197 613,12 грн. за рішенням суду від 12.11.2008р. по справі №7/174 -3% річних у розмірі 17 086,77 грн. за період з 13.11.08р. по 30.09.11р.; інфляційних нарахувань на суму 68 206,17 грн. за період з 11.08р. до 30.06.11р., які стягнуті з відповідача судова колегія зазначає наступне.
Перевіривши вищезазначений розрахунок спірної суми, судова колегія вважає, що позивачем необґрунтовано нараховані інфляційні та 3% річних на суму заборгованості з активної електроенергії у розмірі 197 613,12 грн., оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2008р. по справі №7/174 з відповідача на користь позивача було стягнуто саме 197 263,21 грн., що визнано відповідачем, підтверджено позивачем та зазначено в рішенні суду.
Судом першої інстанції помилково стягнуто інфляційні у сумі 68 206,17 грн. та 3% річних у сумі 17 086,77 грн., нарахованої на суму загальної заборгованості у розмірі 197 613,12 грн., оскільки загальна сума заборгованості є меншою, а саме - 197 263,21 грн., тому інфляційні та річні підлягають нарахуванню на цю суму.
Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив та належним чином не перевірив розрахунок сум, що заявлені до стягнення у вказаний період.
За таких підстав із загальних сум інфляційних та 3% річних, що стягнуті за рішенням суду по даній справі, підлягають виключенню суми, що помилково нараховані на зайву суму заборгованості за прострочення оплати з активної електроенергії, якої у відповідача перед позивачем не має, у розмірі 349,91 грн.: заборгованості інфляційних за період листопад 2008р. -червень 2011р. в сумі 150,36 грн. та річні за період з 13.11.2008р. до 30.09.2011р. включно в сумі 30,26 грн., а рішення суду в цій частині підлягає зміні через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав доведеними.
Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем помилково у позовній заяві зазначене судове рішення №10/71 від 21.04.2008р., але в суді першої інстанції позивачем надано пояснення, що останнє зазначено по тексту позову в результаті технічної описки.
Перевіривши розрахунок позовних вимог, судова колегія встановила, що загальна сума інфляційних та 3% річних підрахована без урахування судового рішення №10/71 від 21.04.2008р., тому висновок суду першої інстанції щодо прийняття зазначеного рішення як технічної описки, зробленої позивачем при складанні позовної заяви, є вірним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення господарського суду в іншій частині.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2011 року у справі №24/255 підлягає зміні в частині розміру стягнутих з відповідача сум: 3% річних з суми 62 082,07 грн. на суму 62 051,81 грн.; інфляційних з суми 236 821,00 грн. на суму 236 670,64 грн., а також в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути державне мито у сумі 2 988,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,86 грн.
Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2011 року у справі №24/255 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2011 року у справі №24/255 змінити.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк про стягнення 298 903,07 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (на поточний рахунок відокремленого підрозділу Харцизькі ЕМ для Шахтарського РЕМ №26000304904741 в Філії ПАТ “Промінвестбанк”, м. Торез, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130932) інфляційні у сумі 236 670,64 грн. та 3 % річних у сумі 62 051,81 грн.
Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) витрати на сплату державного мита у сумі 2 988,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235,86 грн.
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Донецькобленерго", м. Горлівка, Донецька область у позовних вимогах до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк про стягнення 180,62 грн.
В іншій частині рішення господарського Донецької області від 22.12.2011 року у справі №24/255 залишити без змін.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суудя (доповідач) Г.І. Діброва
Судді: Л.Ф. Чернота
Т.А. Шевкова
Надруковано: 5 прим.