36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.03.2012р. Справа № 18/262/12
за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 36011
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", Пирятинський р-н, вул. Київська, 4В, с. Вікторія, 37044
про стягнення 43384,33 гривень
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2. дов. б/н від 23.12.11 року
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 43384,33 грн. за договором № 4 від 16.07.2011 року на виконання агрохімічних робіт по обробці посівів, із яких: основний борг - 40300,00 грн., пеня - 2584,17 грн., 3% річних - 500,16 грн., судовий збір - 1411,50 грн.
27.03.2012 року за вхідним № 4283д(канцелярії суду) директор ТОВ "Яромир Агро", Абу Халіль Імад надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу, без участі повноваженого представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Суд наданий відзив з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідач наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 15.02.2012 року про порушення провадження у справі та ухвали від 13.03.2012р. не виконав, витребуваних господарським судом документів та відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору
З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
16 липня 2011 року між Фізичної особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яромир-Агро»(надалі - Відповідач) було укладено договір на виконання агрохімічних робіт тю обробці посівів № 4 від 16.07.2011р.(надалі -Договір)
Відповідно до п. 1.1. ФОП ОСОБА_1 зобов'язався своїми силами і за свій рахунок виконати агрохімічні роботи по обробці посівів, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.
Позивач зобов"язання за Договором по внесенні трихограми посівів кукурудзи площею 3100 га, в строки та порядку виконав про що свідчить акт виконаних робіт по договору від 19 липня 2011 року, підписаний та скріплений печатками обома сторонами.
Відповідач відповідно до п. З Договору повинен був протягом 3 днів з моменту підписання акту виконаних робіт сплатити 40300,00 (сорок тисяч триста) грн. за виконані роботи, в розрахунку 13 грн. за обробку одного гектара посівів.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, відповідач повинен був провести оплату в повному обсязі до 23 липня 2011 року. Але не зважаючи на умови договору, відповідачем зобов"язання за Договором не виконані.
Таким чином, на час розгляду справ по суті заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 40300,00 грн.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Виходячи зі ст. З цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість викотїання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий суду детальний розрахунок нарахованих пені в розмірі 2584,17 грн., 3% річних в розмірі 500,16 грн., що відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (вул. Київська, 4-В, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область, 37044) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 43384,33 грн. з яких 40300,00 грн., пеня - 2584,17 грн., 3% річних - 500,16 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1411,50 грн.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4,4-3,4-5,4-7, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 81-1,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", ідентифікаційний код 335821916237(Пирятинський р-н, вул. Київська, 4В, с. Вікторія, 37044; р/р 26001054504170 в ПГРУ КБ "ПриватБанк", МФО 331401) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1( АДРЕСА_1, 36011; р/р НОМЕР_2 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) заборгованість в сумі 43384,33 грн. за договором № 4 від 16.07.2011 року на виконання агрохімічних робіт по обробці посівів, із яких: основний борг - 40300,00 грн., пеня - 2584,17 грн., 3% річних - 500,16 грн., судовий збір - 1411,50 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 02.04.2012р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.