36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
21.03.2012р. Справа №18/85/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", місцезнаходження: 01011,м.Київ, вул.Лєскова,9; адреса для листування: вул.Монастирська,5А, м.Полтава, 36020
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про зобов'язання прийняти нежитлове приміщення за договором оренди нерухомого майна
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3 дов.б/н від 05.11.2009 року
від відповідача: ОСОБА_4 довіреність № 647 від 16.03.12р
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про зобов'язання прийняти нежитлове приміщення . що розташоване у будівлі за адресою: Полтавська область, м. Лохвиця, вул.. Гоголя,4, загальною площею 362,5 кв.м. відповідно умов договору оренди нерухомого майна № 10/21/290 від 29 травня 2009 року.
В судовому засіданні 21.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 27.03.2012 року.
Судовий процес фіксується технічними засобами відповідно до положень ч. 3 ст. 44 ГПК України та відображається у протоколі судового засідання на підставі положень ч. 1 -4 ст. 811 ГПК України.
31.01.2012 року за вхідним № 1368д(канцелярії суду) представник АТ "РайффайзенБанк Аваль", К.І.Недаєва на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2012 року надала додаткові документи. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
02.02.2012 року за вхідним № 1531д(канцелярії суду) ФОП ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд надане клопотання прийняв до розгляду, задовольнив та долучив його до матеріалів справи.
24.02.2012 року за вхідним № 2845д(канцелярії суду) представник АТ "РайффайзенБанк Аваль", К.І.Недаєва на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2012 року надала додаткові документи. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
28.02.2012 року за вхідним № 2999д(канцелярії суду) ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву. Суд наданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
15.03.2012 року за вхідним № 3740д(канцелярії суду) представник позивача, ОСОБА_3 подала заперечення на відзив з додатками. Суд надані заперечення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
15.03.2012 року за вхідним № 3739д(канцелярії суду) представник позивача ОСОБА_3 подала клопотання з додатками. Суд надане клопотання прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
15.03.2012 року за вх. канцелярії суду №3770д представник позивача ОСОБА_3 подала пояснення до позовної заяви з додатками. Суд надане пояснення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
15.03.2012 року в судовому засіданні оголошена перерва для надання додаткових доказів по суті предмету спору до 21.03.2012 року до 10 год. 00 хв.
21.03.2012 року за вх. канцелярії суду №4054д представник позивача ОСОБА_3 подала доводи і міркування. Суд надані доводи і міркування прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
21.03.2012 року за вх. канцелярії суду №4055д представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду пояснення. Суд надане пояснення прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін,
29.05.2009 р. між ФОП ОСОБА_2 (Орендодавець, Відповідач по справі) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(Орендар, Позивач у справі) був укладений Договір оренди нерухомого майна № 10/21/290, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування на умовах цього Договору нежитлове приміщення (Об'єкт оренди), розташоване за адресою: Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Гоголя, 4, загальною площею 362,5 кв. м.
Згідно з п. 2.1. Договору передача об'єкта оренди у користування, а також повернення об'єкта Орендодавцю здійснюється за відповідними Актами приймання-передачі, які підписуються повноважними представниками обох сторін.
01.06.2009 р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлові приміщення, які розташовані у будівлі за адресою: Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Гоголя, 4, загальною площею 362,5 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, який є Додатком № 1 до Договору оренди нерухомого майна № 10/21/290 від 29.05.2009 р.
Відповідно до п. 9.1. Договору сторони встановити строк дії Договору до «30»квітня 2012 р.
Згідно з п. 4.4.4. Договору Орендар має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди, письмово попередивши про це Орендодавця за три місяці до дати розірвання договору оренди.
Користуючись своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку 20.07.2011 р. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»надіслав на адресу ФОП ОСОБА_2 лист № С17-102-1/7-2-5807, в якому повідомлялося про дострокове розірвання Договору оренди нерухомого майна № 10/21/290 від 29.05.2009 р. з «20»жовтня 2011 р.
Попередження про розірвання Договору було отримано Орендодавцем (ФОП ОСОБА_2) 23.07.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач та його представник в судовому засіданні не заперечує того факту, що позивач декілька разів звертався до нього з проханням прийняти приміщення з оренди, однак відмови відповідача ґрунтувалися на вимогах п. 2.4. Договору, яким передбачено, що приміщення повинно бути повернуто Орендодавцю у тому з стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу.
Невідповідність стану приміщення умовам договору підтверджується Актом обстеження при прийманні-передачі приміщення від 29.11.2011 р., складеним уповноваженими представниками Орендодавця (ОСОБА_2) та Орендаря (ОСОБА_1) та висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 11 від 23.01.2012 р., складеним судовим експертом Федоровою І.О.
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання Орендодавця (ФОП ОСОБА_2) прийняти нежитлове приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі.
Суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частина 1 статті 760 ЦК України передбачає, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи із змісту ст. 16 ЦК України цей Кодекс не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як примушення до виконання дій, які неможливо присудити виконати в натурі , і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу якого виник спір, ані будь-яким законом України.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушенного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України). Певному обов'язку завжди кореспондує відповідне право, а не обов'язок.
По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі: по-перше, є зверненням за захистом не права, а обов'язку; по-друге, є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком; по-третє, носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов'язанню підписати акт приймання-передачі, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.
З урахуванням викладеного суд звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки виключає можливість присудження, що, в свою чергу, не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, до господарського суду можуть звернутися суб'єкти підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно із ст.. 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України не подані належні докази, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити, заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення»від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36, 38 ГПК України не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, не подано витребуваних судом доказів, які б підтверджували обгрунтованість заявлених позовних вимог. Позивач не навів суду підстав та не надав доказів для зобов"язання відповідача виконати обов"язок в натурі оскільки Договір оренди нерухомого майна № 10/21/290 від 29 травня 2009 року сторонами відповідно до пунктів 9.1-9.2 ; 11.5- 11.7 Договору в установленому порядку не розірвано.
На підставі вище наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю та безпідставністю та невірним вибором способу захисту.
Відповідно до ст.49 ГПК України, державне мито при відмові у задоволенні позову покладається на позивача.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю за недоведеністю та безпідставністю.
Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані додаткові доказами, заслухавши пояснення представників сторін, а також подані ними додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7, 22, 28, 32 - 34, 36, 38 43, 44 - 45, 471, 49, 69,75,77, 81-1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю за недоведеністю та безпідставністю.
Повне рішення складено 27.03.2012 р.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.