29.03.12 Справа № 5016/555/2012
Суддя Ржепецький В.О., розглянувши матеріали заяви,
кредитора: Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області, 56600, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Червоних Партизан, 63 «а»
до боржника: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, 56600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фактично проживає: АДРЕСА_2
про: визнання банкрутом
27.03.2012 року кредитором подано суду заяву про банкрутство фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки останній неспроможний погасити кредиторську заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 768,77 грн., не веде господарську діяльність, не звітує до органів Пенсійного фонду України, останній розрахунок подано за грудень 2008 року, не подає податкову звітність з 01.01.2009р.
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду на підставі наступного.
Пункт 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визанння його банкрутом" .
Як вбачається з матеріалів справи, заява Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що боржник має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 768,77 грн., не звітує до органів Пенсійного фонду України, останній розрахунок подано за грудень 2008 року, не подає податкову звітність з 01.01.2009р., що підтверджується листом Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 14.03.2012р. №150/9/17-06. На думку кредитора, зазначені обставини свідчать про відсутність господарської діяльності боржника.
Проте, вказані доводи Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області не можуть слугувати підставами для порушення справи про банкрутство за ознаками ст. 52 Закону.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та статей 10,11,11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до виключної компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав, може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника (аналогічна позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2010 р. у справі № 2-30/6274-2009).
За змістом ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кредитором не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо відсутності підприємницької діяльності боржника, або його відсутності за адресою місцезнаходження.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, а тому, на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заяву слід повернути заявнику без розгляду.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ч. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3 ч. 1 ст. 63, 86 ГПК України, -
Заяву та додані до неї документи повернути кредитору без розгляду.
СуддяВ.О.Ржепецький