Запорізької області
29.03.12
Справа № 5009/1190/12
Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши матеріали за позовною заявою: Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця»Проскурняк Людмили Іванівни ( 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 114)
до Запорізької міської ради Управління комунальної власності (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії
29.03.2012 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця»Проскурняк Людмили Іванівни за вих. б/н від 29.03.2012 р. про визнання дій Запорізької міської ради Управління комунальної власності по відмові ТОВ «Смоківниця»у видачі свідоцтва про право власності на кіоск вартістю 22658,87 грн. розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 114 -неправомірними та зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на зазначений кіоск.
Позов обґрунтований наступними обставинами. 01.02.1998р. було ліквідоване ЗАТ «Меркурій»і усе майно перейшло до структурного підрозділу -«Смоківниця». Серед майна до позивача за актом прийому-передачі від 02.12.1998р. перейшов металевий кіоск балансовою вартістю 2513,14грн., розташований у м. Запоріжжі, вул. Космічна, 114. 03.12.1998р. структурний підрозділ «Смоківниця»було зареєстроване у якості юридичної особи. В 2004році ТОВ «Смоківниця»зробило за власні кошти капітальний ремонт кіоску, в результаті чого вартість склала 32452грн. У 2007році на кіоск було отримано технічний паспорт в Бюро технічної інвентаризації. На звернення позивача до Запорізької міської ради в особі Управління комунальної власності з проханням надати свідоцтво про право власності на кіоск, позивачу було відмовлено, оскільки кіоск є власністю ЗАТ «Меркурій». Вказує на те, що оскільки відповідачу надавався акт прийому-передачі майна від 02.12.1998р. і позивач постійно користувався кіоском, тому відповідач не мав підстави для відмови у видачі свідоцтва про право власності. Просить позов задовольнити.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що в прийнятті позовної заяви слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, виходячи з наступного.
Згідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;
5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
У відповідності до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Як свідчить стаття 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку до господарського суду звернулось із позовом не підприємство (юридична особа), а його директор (тобто посадова особа -керівник). Однак, в розумінні ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України господарським судам не є підвідомчими спори за позовною заявою посадової особи підприємства.
Крім того, суд зауважує наступне. Предметом позову у позовній заяві визначені вимоги про: визнання дій Запорізької міської ради Управління комунальної власності по відмові ТОВ «Смоківниця»у видачі свідоцтва про право власності на кіоск вартістю 22658,87 грн. розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 114 -неправомірними та зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво про право власності на зазначений кіоск.
Згідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 3 КАС України визначає наступні поняття:
1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
6) адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
9) відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;
Відповідно статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
За ч. 1 статті 6 КАС України (Право на судовий захист), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стаття 17 КАС України визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, а саме:
1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
В даному випадку, виходячи з предмету позову, визначеного позивачем в позовній заяві, оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень (хоча фактично відмова у видачі свідоцтва про право власності є бездіяльністю). Так, Запорізька міська рада в особі Управління комунальної власності, є органом місцевого самоврядування, який діє на підставі та на виконання повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР.
При цьому, господарський суд зауважує, що у підставі заявленого позову позивачем не визначено фактів оспорення відповідачем будь-якого майнового права позивача щодо кіоску. Більше того, відповідач -Запорізька міська Рада в особі Управління комунальної власності, як орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) не може самостійно оспорювати будь-яке майнове право позивача, за захистом якого останній звернувся до господарського суду, оскільки відповідач не здійснює будь-яких правомочностей щодо вказаного майна (кіоску).
Таким чином, викладені обставини, а саме:
- звернення до суду посадової особи позивача,
- визначення у спірних правовідносинах відповідача, який виступає суб'єктом
владних повноважень;
- предмет та підстава заявленого позову (щодо оскарження дій та бездіяльності
відповідача), роблять цей спір публічно-правовим, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, але не в порядку господарського судочинства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах. Таким чином, в прийнятті позовної заяви директора ТОВ «Смоківниця»слід відмовити.
На підставі ст. 47 ГПК України та ст. 7 Закону України «Про судовий збір»позивачу слід видати ухвалу на повернення суми 1073,00грн. сплаченого судового збору.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В прийнятті позовної заяви Директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Смоківниця»Проскурня Людмили Іванівни, м. Запоріжжя відмовити.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Смоківниця», м. Запоріжжя ухвалу на повернення із державного бюджету суми 1073,00 грн. судового збору.
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути позивачу.
Додаток: позовні матеріали на 33 аркушах, в т. ч. оригінали: квитанція № 9070.546.2 від 29.03.2012 р., фіскальний чек № 8688 від 29.03.2012 р. та Опис вкладення у цінний лист від 29.03.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко