Справа № 412/752/2012
Провадження №2о/412/16/2012
27 березня 2012 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Черновського Г.В.
При секретарі -Савченко Ю.О.
За участю:
Позивача -ОСОБА_1
Представника позивача -ОСОБА_2
Відповідача -ОСОБА_3
Представника відповідача -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності та вселення, -
Позивач у листопаді 2011 року звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив суд встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачкою, визнати право власності та вселити його до квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що з вересня 1990 р. до квітня 2009 р. проживав однією сім'єю та вів спільне господарство з відповідачкою, під час якого, 27.08.1999 р. на спільні кошти сторони придбали квартиру АДРЕСА_1. З дня придбання спірної квартири до квітня 2009 р. позивач проживав у ній разом з відповідачкою ОСОБА_3 У квітні 2009 р. шлюбні відносини між сторонами було припинено та позивач був змушений проживати окремо у найманій квартирі, що потягло звернення до суду.
У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягали.
Відповідачка та її представник проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що дійсно з вересня 1990 р. до квітня 2009 р. мешкала разом з позивачем, але не у якості дружини, оскільки не вела разом з ним спільне господарство.
Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 в цілому належить відповідачці ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого за реєстровим № 3711 від 27.08.1999 р. (а.с. 10).
На підставі довідки КЖЕП № 2 у спірній квартирі зареєстровані відповідачка ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 (а.с. 39).
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до ст. 69 СК України подружжя має право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки кожного з них визнаються рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом спільної сумісної власності, ділиться в натурі. Якщо чоловік та дружина не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом.
Так, згідно ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів сім'ї власника, коло яких визначається згідно ст. 64 КЗпП України, права користування займаним приміщенням.
Судом встановлено, що позивач проживав разом з відповідачкою однією сім'єю у період з вересня 1990 р. до квітня 2009 р., що підтверджується показаннями свідків (а.с. 54-57).
Виходячи з наведеного суд доходить висновку про те, що позивач як особа, що має права та обов'язки члена сім'ї власниці жилого приміщення незалежно від того, чи були ним припинені сімейні відносини з останньою, вправі вимагати його вселення до спірної квартири. За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині вселення позивача до спірної квартири обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно чч. 1, 3 ст. 372 ЦК України майно, що перебуває у спільній сумісній власності, може бути за згодою співвласників поділене між ними, при цьому право спільної сумісної власності на таке майно припиняється, а спори, що виникають між співвласниками з приводу поділу спільного майна, підлягають вирішенню у судовому порядку.
За змістом ст. ст. 370, 372 ЦК України частки співвласників у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, презюмуються рівними, якщо інше не встановлене законом або домовленістю між ними. З урахуванням фактичних обставин справи та джерела набуття спірної квартири, суд вважає позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири шляхом зміни режиму права власності на зазначену квартиру з спільної сумісної на спільну часткову власність -обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалене рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 69, 70, 71, 74 СК України, ст. ст. 64, 156 ЖК України, ст. ст. 370, 372 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 131, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -
Позов - задовольнити.
Встановити факт, що позивач ОСОБА_1 проживав однією сім'єю з відповідачкою ОСОБА_3, яка мешкає у квартирі АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 197, 00 грн. (сто дев'яносто сім гривень 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Г.В. Черновськой