01.03.2012
Справа №22ц-89/2012р. Головуючий
в 1 інстанції Шкірай М.І.,
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Клочко В.П.
01 березня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого: Клочко В.П.,
суддів: Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.,
при секретарі: Зміївській В.С.,
за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_10 у травні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 757500,00 грн., 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 28328,42 грн., інфляційні - 93172,50 грн. та пеню в розмірі 276487,50 грн., всього: 1155488,42 грн. Збільшивши вимоги, просив стягнути з відповідача 1329384,32 грн.
Вточнивши протягом розгляду справи вимоги, правонаступник ОСОБА_10 - ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_5 суму основного боргу в розмірі 1195905,00 грн. (що еквівалентно 150000 доларів США), пеню за прострочення платежу в розмірі 276487,5 грн., інфляційні витрати в розмірі 193162,5 грн., 3% річних в розмірі 62493,75 грн.
Вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_7 та відповідачем 22.10.2008 р. року був укладений договір позики на суму у розмірі 757500,00 грн., що еквівалентно на день укладення договору 150000 доларам США, строком до 31.12.2008 р. 01.04.2010 р. ОСОБА_7 поступив позивачу право вимоги за договором позики. Умови договору позичальником не виконані, тому він повинен повернути борг та нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену договором та законодавством.
14.02.2011 р. право вимоги за договором позики від 22.10.2008 р. позивачем було відступлено ОСОБА_3
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 14.09.2011 р. ОСОБА_3 залучений до участі у справі у якості правонаступника позивача ОСОБА_10
ОСОБА_7 у вересні 2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики від 22.10.2008 р.
ОСОБА_5 у листопаді 2009 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_7 про припинення його зобов'язань перед відповідачем за договором позики від 22.10.2008 р. шляхом проведення заліку зустрічних вимог та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 залишку боргу за договором позики в розмірі 11730,45 грн., а також судових витрат. Вточнивши вимоги протягом розгляду справи, ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_10, якій є правонаступником ОСОБА_11, борг по договору позики в розмірі 1270600 грн., інфляційні - 354978,00 грн., 3% річних в розмірі 82427,00 грн., а всього - 1708000 грн. та судові витрати. Також просив припинити його зобов'язання перед ОСОБА_10 за договором позики від 22.10.2008 р. шляхом проведення заліку зустрічних вимог та стягнути з ОСОБА_10 залишок боргу у розмірі 378616,00 грн.
Вимоги мотивує тим, що 02.11.2009 р. між ним та ОСОБА_6 укладений договір поступки вимоги за договором позики від 17.02.2003 р., укладеному між ТОВ «Іфігенія» та ОСОБА_7 Недосплачена сума боргу за вказаним договором складає 1000600,00 грн. Вказаний договір позики укладений без встановлення строку повернення позики. Вимоги про повернення позики спрямовані позичальнику 12.09.2008 р., 01.12.2008 р., 16.10.2009 р., однак до теперішнього часу кошті позикодавцю не повернуті. Крім того, ОСОБА_6 06.10.2010 р. передано позивачу право вимоги боргу з ОСОБА_7 в розмірі 270000 грн.
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22.09.2010 р. позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 залишений без розгляду. До участі у справі у якості співвідповідача залучений ОСОБА_10
Ухвалою суду від 16.09.2011 р. відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 замінені на належного відповідача ОСОБА_3
Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 21.10.2011 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 об'єднано з цивільною справою за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про стягнення боргу.
Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10 листопада 2011 року позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 задоволений, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 сума основного боргу, інфляційні, пеня та 3% річних від простроченої суми та судові витрати. А всього - 1729868,75 грн.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволений, стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 сума основного боргу, інфляційні, 3% річних від простроченої суми та судові витрати, а всього - 1824735,32 грн.
Остаточно, шляхом проведення взаєморозрахунків, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 94866,57 грн. та припинено зобов'язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_7 за договором позики від 22.10.2008 р.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій він ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, стягнення з останнього суми боргу у розмірі 1000600,00 грн. та проведення взаєморозрахунку зустрічних фінансових вимог. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, крім того порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки ОСОБА_3 не має зобов'язань фінансового характеру перед ОСОБА_5
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_3 у повному обсязі та відмові в задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що останні підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що до останнього перейшли всі права позикодавця за Договором позики від 17 лютого 2003 року, укладеного між ТОВ «Іфігенія» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у якості позичальника, а також з того, що вимоги про припинення його зобов'язання перед ОСОБА_7 шляхом проведення заліку зустрічних вимог узгоджуються з положеннями ст.ст.601, 603 ЦК України.
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
З матеріалів справи видно, що 17 лютого 2003 року між ТОВ «Іфігенія» у особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладений Договір позики на поворотній основі(а.с.182), відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав від ТОВ «Іфігенія» позику у розмірі 1 443 000 грн., які були перераховані на рахунок позичальника у період з 18 лютого 2003 року по 13 червня 2003 року, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.191-198).
11 травня 2004 року ТОВ «Іфігенія» у особі директора ОСОБА_5 на підставі Договору уступки права вимоги, укладеного 11 травня 2004 року між ним та ОСОБА_6, передало останньому свої права вимоги від ОСОБА_7 боргу у сумі 1 443 000 грн. за Договором позики від 17 лютого 2003 року, що зазначений вище (а.с.183).
За Договором уступки права вимоги від 02 листопада 2009 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 своє право вимоги частини боргу, що залишився від ТОВ «Іфігенія» за Договором позики від 17 лютого 2003 року, у сумі 1 000 600 грн., а за Договором уступки права вимоги від 06 жовтня 2010 року - ще на суму 270 000 грн. (а.с.184,256).
12 вересня 2008 року, 01 грудня 2008 року та 15 жовтня 2009 року ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_7 направлялися повідомлення про зміну кредитора із вимогами про повернення суми позики відповідно до умов Договору позики від 17 лютого 2003 року. Названі вимоги були залишені ОСОБА_7 без задоволення, у зв'язку з чим рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2009 року по цивільній справі № 2-4633/2009 з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто 150 000 грн. у рахунок погашення частини боргу за Договором позики від 17 лютого 2003 року (а.с.23-24).
Таким чином, у ОСОБА_3 перед ОСОБА_5 ані-будь яких зобов'язань за Договором позики від 17 лютого 2003 року не виникало, але суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та на підставі ухвали Балаклавського районного суду м.Севастополя від 16 вересня 2011 року фактично здійснив заміну боржника за названим договором позики з ОСОБА_7 на ОСОБА_3 у порушення вимог ст.ст.513, 520, 521 ЦК України (а.с.132).
Враховуючи те, що суд першої інстанції необґрунтовано замінив боржника ОСОБА_7 за Договором позики від 17 лютого 2003 року і виключив із процесу первинного кредитора (ОСОБА_7) за Договором від 22 жовтня 2008 року, колегія суддів вважає, що положення ст.603 ЦК України про залік у даному випадку застосуванню не підлягають.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 відсутні, оскільки ОСОБА_3 не являється належним правонаступником боржника ОСОБА_7 за Договором позики від 17 лютого 2003 року, проте суд першої інстанції викладене не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Отже, рішення суду у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 ухвалено із порушенням вимог матеріального та процесуального закону та на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню у цій частині з ухваленням нового про залишення позову ОСОБА_5 без задоволення.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 10 листопада 2011 року у частині задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми основного боргу, інфляційних, 3% річних від простроченої суми та судових витрат, а всього - 1 824 735,32 грн., та у частині остаточного стягнення, шляхом проведення взаєморозрахунків, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 94 866,57 грн. та припинення зобов'язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_7 за договором позики від 22.10.2008 р. - скасувати.
Постановити у цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та припинення зобов'язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_7 шляхом заліку відмовити.
У іншій частині рішення суду залишити без змін
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.П.Клочко
Судді: Л.М.Водяхіна
В.М.Сундуков