Справа № 2/0301/1361/11 Головуючий у 1 інстанції:Лященко О.В.
Провадження № 22-ц/0390/279/12
Категорія:48 Доповідач: Овсієнко А. А.
28 лютого 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка А А
суддів - Свистун О.В., Осіпука В.В.,
при секретарі Галицькій І.П.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2011 року,
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних на утримання малолітньої дитини аліментів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність таким обставинам висновків суду, порушення судом норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову та зменшення розміру аліментів до ? всіх видів його заробітку.
В ході апеляційного розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав, тоді як відповідач ОСОБА_2 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом ОСОБА_1 як на підставу своїх позовних вимог покликався на те, що він 23 серпня 2011 одружився з ОСОБА_3, котра ніде не працює, та як і він має певні розлади здоров'я. Крім того, він змушений орендувати житло для проживання сім'ї, добровільно допомагає дитині від першого шлюбу одягом та продуктами, надає допомогу своїм непрацездатним батькам. У зв'язку з цим просив зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/5 частини доходу.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено та не доведено наявності передбачених ч.1 ст.192 СК України обставин, які дійсно давали б підстави для зменшення розміру стягуваних з нього за рішенням суду на утримання малолітньої дитини аліментів.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи і нормах матеріального права.
Так, відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження (а.с.11) сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач розірвала шлюб із позивачем у 2009 році, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.9), і з дитиною проживає окремо від нього.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 квітня 2009 року, яке набрало законної сили і за яким видано виконавчий лист, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.04.2009 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6, 7).
Також судом встановлено, що відповідач є працездатною особою (військовослужбовцем), продовжує отримувати стабільний дохід у вигляді заробітної плати в розмірі 3059 грн. 88 коп. - 3446 грн. 13 коп. на місяць, що підтверджується довідкою про його доходи (а.с.12).
Разом з тим, обставини, на які позивач покликається як на підставу для зменшення розміру аліментів, зокрема - його хронічні захворювання, необхідність оренди житла для проживання, існували й на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів і були в повній мірі враховані судом при визначенні розміру стягуваних аліментів, а отже не можуть одночасно слугувати підставами для їх зменшення.
Крім того, як зазначив у своїх поясненнях і сам позивач, розмір його заробітної плати підвищився в порівнянні з 2009 роком, тоді як витрати на оренду житла зросли з того часу лише на 200 грн.
Одруження позивача та наявність на його утриманні непрацюючої дружини не може бути єдиною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки дітей від другого шлюбу ОСОБА_1 не має, а його дружина є молодою особою працездатного віку, і хоча й має певні розлади здоров'я, проте жодних доказів того, що таке її захворювання є стійким та потребує значних затрат на лікування позивач суду не надав.
Твердження ж апелянта про те, що він добровільно надає допомогу на утримання дитини та утримує своїх непрацездатних батьків всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України останнім не доведені.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, правильно визначив характер існуючих між сторонами спірних правовідносин та з додержанням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив у його задоволенні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.
Таким чином, виходячи із визначених ст.303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, а отже підстави для скасування чи зміни даного рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2011 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді