Справа № 2-562/09
провадження № 22-ц/0390/224/12 Головуючий у 1 інстанції:Підгорний І.І.
Категорія: 34 Доповідач: Овсієнко А. А.
22.02.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Овсієнка А А,
суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В. ,
при секретарі Галицькій І.П. ,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2009 року, -
У 2008 році ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 травня 2007 року працівниками Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» було затримано належний позивачу автомобіль під керуванням ОСОБА_3 та поміщено на територію філії підприємства «Явір». Відповідач безпідставно утримував у себе даний транспортний засіб до квітня 2008 року і лише за рішенням суду повернув його позивачу у справі.
Внаслідок незаконного утримання та неналежного зберігання впродовж тривалого часу автомобіль було розукомплектовано та приведено тим самим у непридатний для експлуатації стан. Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця розмір шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля становить 10331 грн. 43 коп. Крім того, упущена вигода від простою автомобіля складає 17630 грн. Витрати на доставку автомобіля до місця проживання склали 820 грн., а на проведення автотоварознавчого дослідження - 425 грн.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив стягнути на його користь із Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» 29606 грн. матеріальної та 17000 грн. моральної шкоди.
Згодом позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути на його користь додатково 19851 грн. 92 коп. вартості придбаних ним автозапчастин.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача змінив позовні вимоги та просив стягнути на користь ОСОБА_1 із Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» 35000 грн. матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 29606 (двадцять дев'ять тисяч шістсот шість) грн. матеріальної та 5394 (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач Державне підприємство «Цуманське лісове господарство» просить скасувати рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В ході апеляційного розгляду даної справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав, тоді як позивач просив відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з безпідставністю викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Так, згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України усд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, згідно з ч.1 цієї статті, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «ГАЗ-52», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.18).
12 травня 2007 року працівниками Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» було затримано вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_3 та поміщено на територію філії підприємства «Явір», що підтверджується відповідним протоколом огляду та затримання (а.с.25).
Попри неодноразові звернення та скарги автомобіль повернуто власнику лише за рішенням Ківерцівського районного суду Волинськолї області від 16 квітня 2008 року (а.с.22).
І оскільки відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які вказували б на те, що даний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальній чи адміністративній справі, і тим самим виправдовували б правомірність тривалого утримання автомобіля, то суд першої інстанції цілком обгрунтовано констатував незаконність таких дій відповідача у справі.
З пояснень сторін, показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що згаданий автомобіль при затриманні перебував у справному стані, тоді як на момент його повернення власнику виявився істотно розукомплектованим і внаслідок цього неприданим для експлуатації.
Згідно висновку автотоварознавця № 28 від 28 травня 2008 року, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «ГАЗ-52», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок пошкодження даного транспортного засобу становить 4242 (чотири тисячі двісті сорок) грн. (а.с.6-13).
Зазначений висновок складено повноважним суб'єктом з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України,Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 у відповідній редакції, а відтак є належним та допустимим доказом у справі, який суд приймає до уваги.
А оскільки всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України відповідачем не надано будь-яких інших доказів, які спростовували б правильність розрахунків спеціаліста-автотоварознавця, то саме цей висновок суд покладає в основу рішення при визначенні розміру матеріальної шкоди.
Водночас, колегія суддів вважає недоведеними вимоги позивача про відшкодування йому 820 грн. витрат на доставку автомобіля до місця проживання, 425 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, 19851 грн. 92 коп. вартості придбаних автозапчастин та 17630 грн. упущеної вигоди внаслідок простою автомобіля, оскільки всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України жодних розрахунково-касових документів на підтвердження цільового призначення та розміру таких затрат ОСОБА_1 суду не надано, як не наведено також обґрунтування розрахунку упущеної вигоди та доказів на його підтвердження.
Також колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн. сплачених позивачем, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_5 хоча брав участь у даній справі на підставі договору про надання адвокатських послуг (а.с. 19), проте ухвала про його допуск до участі в справі як особи, яка надає правову допомогу, не постановлялася, а за змістом договору та згідно протоколів судових засідань дана особа в повній мірі користувалася саме правами представника сторони. Отже, в даному випадку надані адвокатом ОСОБА_5 послуги не можуть бути визнані в контексті положень ст.ст.12, 56 ЦПК України правовою допомогою, витрати по оплаті якої відповідно до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України відносяться до судових витрат та підлягають відшкодуванню при ухваленні судового рішення. Крім того, в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунково-касовий документ, який підтверджував би факт отримання адвокатом від позивача вказаної суми.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пошкодженням автомобіля внаслідок протиправних та винних дій відповідача позивачу завдано певної моральної шкоди у вигляді душевних страждань.
Однак, при визначенні її розміру судом першої інстанції не враховано в повній мірі характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інші обставини, які мають істотне значення.
А тому, враховуючи всі вищезгадані обставини в їх нерозривній сукупності, виходячи із вимог розумності і справедливості колегія суддів визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди - 2000 (дві тисячі) грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не перевірив належним чином доводів кожної зі сторін, в порушення вимог ст.212 ЦПК України не дав належної правової оцінки встановленим обставинам та наявним у справі доказам.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яким стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 4242 (чотири тисячі двісті сорок дві) грн. матеріальної та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 07 квітня 2009 року у даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 4242 (чотири тисячі двісті сорок дві) грн. матеріальної та 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .
Головуючий:
Судді: