"27" березня 2012 р. Справа № 13/212-3/151
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Т. Гоголь
Л. Рогач
за участю представників:
прокурораСтупак Д.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України
позивачаОСОБА_5 - довіреність від 04.01.2012 р.
відповідачаОСОБА_6 -довіреність від 07.03.2012 р.
третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Полтавської області
на постановувід 16.12.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду
у справі№ 13/212-3/151 господарського суду Полтавської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області
до Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 39"
треті особи- Полтавська міська рада
- Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"
провизнання неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "Пересувна механізована колона № 39" будівлі гуртожитку, визнання права державної власності на будівлю гуртожитку
Ухвалою від 28.02.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І. касаційна скарга Заступника прокурора Полтаської області була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 13.03.2012 р.
У зв'язку з хворобою судді Волковицької Н.О. у судовому засіданні 13.03.2012 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Рогач Л.І., утвореному розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.03.2012 р. Відводів складу суду не заявлено.
13.03.2012 р. ухвалою розгляд справи відкладався на 27.03.2012 р.
Перший заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Полтавській області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ВАТ "Пересувна механізована колона № 39" про:
- визнання неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39" будівлі гуртожитку за адресою: м. Полтава, пров. Монтажний, 4;
- визнання права державної власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Полтава, пров. Монтажний, 4 (інв. №1-704, рік введення в дію - 1963);
- вилучення з незаконного володіння ВАТ "Полтавська пересувна механізована колона № 39" будівлі гуртожитку за адресою: м. Полтава, пров. Монтажний, 4 (інв. №1-704, рік введення в дію - 1963) та передачу будівлі у володіння держави до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України в Полтавській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч нормативним актам, які регулюють питання пов'язані з процедурою проведення приватизації державного майна в 1993-1998 роках, а також в порушення статей 4, 127-131 Житлового кодексу УРСР, Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" та "Про приватизацію майна державних підприємств", з вартості цілісного майнового комплексу ПМК № 39 не було вилучено вартість об'єктів, державного житлового фонду (спірної будівлі гуртожитку), що свідчить про незаконність внесення спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "ПМК № 39".
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2009 р. залучено до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Полтавської міської ради та ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор".
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2010 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.05.2010 р., у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2010 р. судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, 04.02.2011 р. РВ ФДМ України по Полтавській області було подано заяву від 03.02.2011 р., яка підтримана прокуратурою, про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39" будівлі гуртожитку за адресою: м. Полтава, пров. Монтажний, 4 та визнати право державної власності на будівлю гуртожитку, вказуючи, зокрема, на те, що при проведені приватизації та створенні ВАТ у 1995-1996 роках, спірна будівля гуртожитку, як об'єкт державного житлового фонду не підлягав приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", тому при реєстрації права власності на гуртожиток, відповідачем через допущення помилки при формуванні статутного фонду безпідставно набуто право власності на спірний гуртожиток (том 3 а.с. 29-31, 72).
ВАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39" просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи, зокрема, на правомірність включення в 1995-1996 роках будівлі гуртожитку до статутного фонду товариства та відповідність такого включення чинному на той момент законодавству, яким було встановлено заборону на приватизацію громадянами кімнат у гуртожитках, а приватизація гуртожитків підприємствами, у яких гуртожитки знаходились у повному господарському віданні не заборонялась.
Відповідач зазначив, що така позиція щодо відсутності законодавчої заборони приватизації підприємствами гуртожитків у цей період закріплена у постановах Верховного Суду України.
26.08.2011 р. до господарського суду відповідачем було подано повідомлення про зміну найменування на ПАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39" та внесення відповідних змін 17.05.2011 р. до Єдиного Державного реєстру, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.09.2011 р. внесені зміни щодо назви відповідача з ВАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39" на ПАТ "Полтавська пересувна механізована колода № 39".
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.10.2011 р. (суддя Бунякіна Г.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що приватизація майна Полтавського орендного підприємства ПМК-39 була здійснена в проміжок часу з грудня 1995 року по січень 1996 року на підставі законодавства, чинного на той момент, яким не було передбачено заборони приватизації гуртожитків, які знаходились у повному господарському віданні підприємств, що також, як зазначив суд першої інстанції, зазначено, зокрема, і у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. у справі № 3/039-08/5, у якій зазначено, що на момент приватизації (1996 рік) гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
За апеляційними скаргами прокурора та позивача Харківський апеляційний господарський суд (судді: Шепітько І.І., Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 16.12.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Заступник прокурора Полтавської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, посилаючись на помилковість висновків судів щодо відсутності законодавчої заборони на приватизацію спірного гуртожитку та суперечливість висновків судів приписам Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та вимогам статей 5, 127-131 Житлового кодексу Української РСР.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, присутніх у судовому засіданні прокурора, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, РВ ФДМ України по Полтавській області відповідно до наказу Регіонального відділення № 332а-ПР від 28.09.1995 р. прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного підприємства ПМК-39.
Наказом регіонального відділення від 29.12.1995 р. № 124 було затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства Полтавської пересувної механізованої колони № 39, згідно пункту 23 якого визначено розмір статутного фонду акціонерного товариства у розмірі 34642 млн. крб., а також затверджено план приватизації державного майна орендного підприємства "Полтавської пересувної механізованої колони № 39".
Згідно рішення від 24.01.1996 р. "Про створення відкритого акціонерного товариства та затвердження його Статуту" з метою проведення приватизації частки державного майна орендного підприємства "Полтавської пересувної механізованої колони № 39" шляхом продажу акцій, що належать державі, створено відкрите акціонерне товариство з загальним статутним фондом в розмірі 34 642 000 тис. крб.
Відповідно до пункту 3.8 плану приватизації державного майна орендного підприємства Полтавської ПМК № 39 визначена характеристика соціальної інфраструктури підприємства - будинку гуртожитку вартістю 4873 млн. крб.
В пункті 5.3 плану приватизації вказано, що об'єктів державного житлового фонду та об'єктів, які не підлягають приватизації у складі цілісного майнового комплексу підприємства не має.
З Рішення Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській області № 11 від 24.01.1996 року "Про створення відкритого акціонерного товариства та затвердження його Статуту" вбачається, що з метою проведення приватизації частки державного майна орендованого підприємства Полтавської пересувної механізованої колони № 39 шляхом продажу акцій, що належать державі створено ВАТ "Пересувна механізована колона №39" із загальним статутним фондом в розмірі 34642000 тис. крб., до статутного фонду якого включено і спірну будівлю гуртожитку.
Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області на підтвердження передачі в процесі приватизації Відкритому акціонерному товариству "Полтавська пересувна механізована колона № 39" нерухомого майна, було видано перелік майна, переданого до статутного фонду товариства під час приватизації, при цьому в пункті 7 Переліку зазначена і спірна будівля гуртожитку.
Судами під час розгляду справи встановлено, що приватизація майна Полтавського орендного підприємства ПМК-39 здійснена в проміжок часу з грудня 1995 року по січень 1996 року, у зв'язку з чим до цих правовідносин застосовується законодавство в редакціях, чинних на той час, а саме: Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до частини 1 статті 5 якого (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиним (цілісним) майновим комплексом.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року № 36 (в редакції, чинній на момент приватизації державного підприємства) визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно з частиною 2 статті 1 та частиною 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент проведення приватизації) до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.
У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад народних депутатів (частина 2 пункт 9 статті 8 цього Закону).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, крім гуртожитків.
Зміни до пункту 2 цього Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26 травня 2004 року.
Отже, на момент проведення приватизації орендного підприємства Полтавської пересувної механізованої колони № 39 гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судами першої та апеляційної інстанції, аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 08.11.2010 р. у справі № 3/039-08/5 та від 16.05.2011 р. у справі № 22/143/09-8/137/10.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції визнані безпідставними твердження прокурора про те, що знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності, з посиланням на те, що статтею 4 ЦК УРСР (яка діяла на момент приватизації підприємства) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів.
Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" (який діяв на момент спірних правовідносин), джерелами формування майна підприємства, з-поміж іншого, були надходження від роздержавлення і приватизації власності та інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент приватизації та створення підприємства) визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що право власності ВАТ "ПМК-39" (правонаступником якого є ПАТ "ПМК-39") на спірну будівлю гуртожитку було набуто в установленому законодавством порядку з дотриманням встановлених законодавством вимог, на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області. Державна реєстрація права власності на будівлю гуртожитку здійснена КП Полтавське БТІ "Інвентаризатор" 28.02.2005 року на підставі дублікату рішення № 11 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, виданого РВ ФДМУ по Полтавській області № 84 та переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ, і така реєстрація відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, із посиланням на практику вирішення подібних спорів, зокрема, Верховним Судом України, судова колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 р. у справі № 13/212-3/151 та рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Т. Гоголь
Л. Рогач