"27" березня 2012 р. Справа № 29/229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
на постановувід 18.01.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 29/229 господарського суду Донецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех"
до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
простягнення 3 % річних -4 007,57 грн., інфляційних -10 060,63 грн.
Ухвалою від 16.03.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Гоголь Т.Г., Рогач Л.І. касаційна скарга ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 27.03.2012 р.
У зв'язку з виходом судді Волковицької Н.О. у судовому засіданні 27.03.2012 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України, яка працює у постійному складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.03.2012 р.
У жовтні 2011 році ТОВ "ІВП "Інтертех" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "МК "Азовсталь" про стягнення 14 068,20 грн., з яких: 3% річних в розмірі 4 007,57грн. та інфляційних в розмірі 10 060,63 грн., посилаючись на приписи статей 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України та статті 193, 230, 265 Господарського кодексу України, вказуючи на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 020-270д від 29.08.2008 р. та рішення господарського суду Донецької області від 06.07.2009 р. у справі № 39/141пд позивачем за накладною № 13 від 11.11.2010 р. булу поставлено ВАТ "МК "Азовсталь" товару на суму 220 627,92 грн., яка останнім не сплачена.
Позивач зазначив, що у судовому порядку, згідно рішення господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. у справі № 23/21 стягнута сума боргу з ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (який є правонаступником ВАТ "МК "Азовсталь"), яка фактично останнім була сплачена тільки 02.08.2011 р., згідно виписки банку, у зв'язку з чим позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення сплати заборгованості відповідачем з 24.12.2010 р. по 01.08.2011 р. нараховані 3 % річних та інфляційні.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "МК "Азовсталь" просило відмовити у її задоволенні в повному обсязі, не погоджуючись з періодом нарахування 3 % річних, вказуючи на те, що період необхідно розраховувати з 25.12.2010 р. по 25.07.2011 р., а не по 02.08.2011 р., а також просив суд у випадку задоволення позовних вимог на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшити суму штрафних санкцій - 3 % річних та інфляційних, оскільки нараховані позивачем санкції є вищими порівняно зі збитками кредитора.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.11.2011 р. (суддя Риженко Т.М.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з ПАТ "МК "Азовсталь" на користь ТОВ "ІВП "Інтертех" 3 % річних у сумі 3 862,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 060,63 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, при цьому, частково зменшивши суму нарахованих 3 % річних з огляду на допущену арифметичну помилку.
За апеляційною скаргою з ПАТ "МК "Азовсталь" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Шевкова Т.А.) переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.01.2012 р. залишив його без змін з тих же підстав, посилаючись також й на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10 від 14.11.2011 р. у справі № 12/207.
ПАТ "МК "Азовсталь" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що оскільки за своєю правовою природою 3 % річних та інфляційні є штрафними санкціями в розумінні статті 232 Господарського процесуального кодексу України, суд необґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій в порядку статті 233 Господарського кодексу України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 29.08.2008 р. між ТОВ "ІВП "Інтертех" (постачальник) та ВАТ "МК "Азовсталь" (правонаступником якого є ПАТ "МК "Азовсталь") було укладено договір поставки № 020-270д, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, товар, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно пункту 2.3 договору, оплата вартості продукції здійснюється протягом 30 банківських днів наступних за днем поставки та надання документів покупцю, визначених в пункті 5.1 договору.
На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку відповідачу продукції за видатковою накладною № 13 від 11.11.2010р. на суму 220 627,92грн.
Дані факти були встановлені у рішенні господарського суду Донецької області від 06.07.2009 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. у справі № 39/141пд та рішенні господарського суду Донецької області від 18.04.2011 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011 р. по справі № 23/21.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "ІВП "Інтертех" про стягнення з ПАТ "МК "Азовсталь" 3% річних в розмірі 4 007,57грн. та інфляційних в розмірі 10 060,63 грн. за період з 24.12.2010 р. по 01.08.2011 р. у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої за договором продукції.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 вказаного Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, чинним законодавством не обмежено право кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про право позивача, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Крім того, як зазначено судом апеляційної інстанції аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 04.07.2011 р. по справі № 13/210/10 та від 14.11.2011 р. по справі №12/207.
Беручи до уваги приписи законодавства, та встановлені судами обставини справи, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "ІВП "Інтертех" про стягнення з ПАТ "МК "Азовсталь" інфляційних в розмірі 10 060,63 грн. та 3% річних у сумі 3 862,50 грн.
Доводи скаржника стосовно порушення судами норм матеріального та процесуального права та залишення без задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки як правильно було зазначено судами, в силу статті 233 Господарського кодексу України питання про зменшення штрафних санкцій є правом суду за наявності встановлення відповідних обставин, які в даному випадку відповідачем не доведені, а по-друге вказавши на те, що інфляційні та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із штрафними санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а їх стягнення є лише способом захисту майнового права і інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто зменшення цих сум не передбачено законодавством.
Будь -яких інших доводів щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права касаційна скарга ПАТ "МК "Азовсталь" не містить.
Враховуючи викладене судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. у справі № 29/229 та рішення господарського суду Донецької області від 15.11.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач