"27" березня 2012 р. Справа № 5019/2040/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивачаОСОБА_1 -довіреність від 09.12.2009 р. (том 1 а.с. 29)
відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
третіх осіб не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс"
на постановувід 19.01.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 5019/2040/11 господарського суду Рівненської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс"
до Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд"
треті особи- Рівненська міська рада
- Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету"
пронадання згоди на вилучення частини земельної ділянки
ТОВ "Укренергоресурс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Рівнебуд" про зобов'язання відповідача надати згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 1268,99 кв.м., що знаходиться у м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8 з метою надання її позивачу, посилаючись на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача на праві власності знаходиться нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка згідно рішення Рівненської міської ради народних депутатів № 28 від 16.03.1995 р. та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою знаходиться у відповідача.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Рівнебуд" просило відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на те, що позивачем не доведено звернення із заявою про виділення йому частини земельної ділянки, а також вказуючи на відсутність предмету спору між сторонами на момент звернення до суду.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.10.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рівненську міську раду та Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету".
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. (суддя Мамченко Ю.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, дійшовши висновку, що чинним законодавством не передбаченого такого способу захисту права як зобов'язання надати згоду на припинення права користування земельною ділянкою.
За апеляційною скаргою ТОВ "Укренергоресурс" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Філіпова Т.Л., Саврій В.А., Мельник О.В.) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.01.2012 р. залишив його без змін з тих ж підстав.
ТОВ "Укренергоресурс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що нормами земельного законодавства, а саме статтями 120 та 141 Земельного кодексу України встановлено наявність у власника будівлі права ставити питання перед землекористувачем про надання згоди на передачу частини земельної ділянки в користування відповідно до пропорційно займаної площі нерухомого майна.
Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції справу було розглянуто за відсутності представника Рівненської міської ради не повідомленої належним чином про час та дату розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.06.1997 року між Спільним підприємством у формі ТОВ "Mackenzie" (Продавець) та ЗАТ "Укренергоресурс" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу 1-го, 2-го поверху та цокольного приміщення, що знаходяться у м. Рівне, вул.Кн.Ольги, 8.
СП ТОВ "Mackenzie" вказані приміщення були придбані у АТЗТ фірми "Рівнебуд".
Згідно Реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, виданого 09.07.1997 року Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, 1 та 2 поверхи, цокольне приміщення з 21-27 поповерхового плану, які розташовано в місті Рівне по вул. Кн. Ольги за № 8, зареєстровані за ЗАТ "Укренергоресурс" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 27.06.1997 року за реєстровим № 5544 та записано в реєстрову книгу № 1-69 за реєстровим №277.
Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване 09.06.2003 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухому майно № 730988, виданим Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації.
Рішенням Рівненської міської ради народних депутатів № 28 від 16.03.1995 року Акціонерному товариству фірмі "Рівнебуд" було надано в постійне користування земельну ділянку площею 4,53 га для обслуговування адміністративних, господарських та житлових будівель та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії РВ 00004 від 23.05.1995 року.
На вказаній земельній ділянці розташована п'ятиповерхова будівля приміщення цокольного поверху та 1-го та 2-го поверху якої, належать на прав приватної власності позивачу.
Судами під час розгляду справи було встановлено, що як свідчать матеріали справи, 31.01.2000 року АТЗТ фірмою "Рівнебуд" на адресу Управління земельних ресурсів Рівненського міськвиконкому було надіслано заяву № 03/68 від 31.01.2000 року із наданням згоди на перезакріплення земельної ділянки за новим власником частини приміщення, що знаходиться у м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8 та належить ЗАТ "Укренергоресурс".
21.09.2000 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з проханням передати частину земельної ділянки в користування, відповідно до пропорційно займаної площі нерухомого майна, у відповіді на яке відповідач листом від 25.09.2000 р. повідомив про те, що товариство не заперечує проти передачі частини земельної ділянки, що прилягає до будівлі, що знаходиться у м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8.
Як вбачається з матеріалів справ, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Укренергоресурс" про зобов'язання ПАТ "Рівнебуд" надати згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 1268,99 кв.м., що знаходиться у м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 8, з метою надання її позивачу, посилаючись на приписи статей 120, 141 Земельного кодексу України.
Статтею 120 Земельного кодексу України (2001 року, в редакції чинній на момент звернення до суду) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.
За приписами частин 1, 4 статті 30 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції, чинній на момент придбання позивачем нерухомого майна), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Статтею 141 Земельного кодексу України (2001 р., в редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою та, зокрема, пунктом е) такою підставою визначено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України (2001 р.) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що АТЗТ "Рівнебуд" подавалась заява № 03/68 від 31.01.2000 р до Управління земельних ресурсів Рівненського міськвиконкому, із наданням згоди на перезакріплення земельної ділянки за новим власником частини приміщення, що знаходиться у м. Рівне, вул. Кн.Ольги, 8 та належить ЗАТ "Укренергоресурс".
Відповідно до частини 4 статті 30 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції, чинній на момент придбання позивачем нерухомого майна) право власності або право користування земельною ділянкою посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина 1 статті 23 цього Кодексу).
За приписами частини 2 статті 43 Земельного кодексу України (1990 року) припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, добровільної відмови від земельної ділянки, а частиною 5 вказаної норми передбачено, що припинення права користування землею у випадках, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.
Тобто, нормами законодавства, як чинного на момент звернення до суду, так і чинного на момент купівлі нерухомого майна встановлений відповідний порядок та підстави припинення права користування земельною ділянкою та, зокрема, визначено, що саме до компетенції відповідних органів належить вирішення питання про припинення права користування земельною ділянкою, а також порядок звернення до компетентного органу, і у разі неправомірної відмови уповноваженого на вирішення відповідного питання органу у особи, чиє право порушене, виникає підстава для звернення до суду із позовом.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 вказаної норми визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведені норми кореспондують з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.
При цьому, способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Беручи до уваги приписи законодавства, судова колегія вважає правомірним та обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укренергоресурс" про зобов'язання відповідача надати згоду на вилучення частини земельної ділянки, з метою надання її позивачу, з огляду на відсутність такого способу захисту права, який визначений позивачем при зверненні до суду.
Доводи скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності Рівненської міської ради, неповідомленої про час та дату розгляду справи судовою колегією до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 109).
Враховуючи викладене судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства.
Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 р. у справі № 5019/2040/11 та рішення господарського суду Рівненської області від 25.10.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач