08.11.07р.
Справа № А36/515-07
За позовом Закритого акціонерного товариства "Завод Дніпропрес", м.Дніпропетровськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення №0000548811/2/1895А від 16.06.2007р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М.
Представники:
від позивача: Шуненко Н.Ю., довіреність №31 від 26.06.06р.
від відповідача: Машковська Е.Г., довіреність №8979/10/08-10-15 від 27.03.07р.
від відповідача: Черноколенко О.В., довіреність №28238/10/08-10/1-15 від 05.09.07р.
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення №0000548822/2/1895А від 16.06.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем діючого законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення винесено у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідачем була проведена невиїзної документальної перевірки ВАТ ..Завод"Дніпропрес" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 23.11.05р. по 27.02.07р., за результатами якої був складений акт №82-08-02/01-05748442 від 02.03.2007р.
На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження відповідачем винесені Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.03.2007р. № 0000548811/0/7863, від 18.04.2007р. № 0000548811/1/11672, Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2007р. № 0000548811/2/1895А, відповідно до як5их до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Визначення спірної суми штрафу відповідно до акту перевірки пов'язується з наступним: перевіркою встановлено, що при виконанні договору консигнації №563/ЮР від 23.11.05, укладеного з ДП ipropres», Узбекистан, оплата за відвантажену продукцію на користь ДП «Dnipropres»не надійшла на валютний рахунок Позивача, внаслідок чого встановлена прострочена дебіторська заборгованість у сумі 189905,63 дол.США, термін погашення якої - 20.06.06.
Таким чином, Позивач порушив ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.04 №185/94-ВР, із змінами та доповненнями, (далі - Закон №185) у частині ненадходження валютної виручки на суму 189905,63 дол.США по строку 20.06.06.
На підставі ст.4 Закону № 185 до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сумі 725021, 73 грн.
Суд погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач не заперечує факту ненадходження валютної виручки у сумі 189905.63 дол.США, але не згоден з прийнятим рішенням в частині нарахування пені у сумі 725021,73грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у ході перевірки не були враховані позов від 05.07.06 до International Arbitrage Company Ltd про стягнення заборгованості за договором консигнації №563/ЮР від 23.11.05 у сумі 189905,63 дол.США з ДП », Узбекистан та арбітражне рішення від 10.07.06 за справою №01506/2006-1 і вважає, що з 05.07.06 пеня не повинна була нараховуватися згідно з ч.4 ст.4 Закону №185 в якій зазначено, що у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених ст.1, 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Надане позивачем рішення від 10.07.06 за справою №01506/2006-1 International Arbitrage Company Ltd про стягнення заборгованості за договором консигнації №563/ЮР від 23.11.05 у сумі 189905,63 дол.США з ДП «Dnipropres»суд не приймає у якості належного доказу прийняття рішення в розумінні ч.4 ст.4 Закону №185 з наступних підстав.
Як вбачається з арбітражного рішення, сторонами представлено до суду м.Тортола (Британські острови) арбітражна угода від 23.11.2005р. про можливість розгляду даного спору в International Arbitrage Company Ltd. Проте, позивач копії вказаної угоди не надав суду. Згідно Контракту консигнації, укладеного між ВАТ ''Завод Дніпропрес" та ДП «Dnipropres»(м.Ташкент, Узбекистан) № 536/ЮР від 23.11.2005р. всі спори та розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або пов'язані з ним, підлягають розгляду у Вищому Господарському Суді України.
Відповідно до ст.7 Типового Закону ЮНСИТРАЛ "Про Міжнародний торговий арбітраж" та ст.7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"(із змінами і доповненнями) арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди, ( в нашому випадку арбітражна угода викладена у вигляді арбітражного застереження в самому контракті де зазначено, що всі спори повинні розглядатись в Вищому Господарському суді України).
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження чистиною угоди.
Позивач, в порушення вказаних вище норм, звернувся з позовом до International Arbitrage Company Ltd, всупереч зазначеному праву у контракті на звернення лише до ВГСУ.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст.ст. 2, 3, 4 Гаагської Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (дата підписання 05.10.61р., дата приєднання України 10.01.2002 р.) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа.
Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ.
Надане Позивачем арбітражне рішення від 10.07.2006року. було винесено International Arbitrage Company Ltd м.Тортола (Британські острови), а через рік 25.07.2007р., відповідно до ст.4 Гаагської Конвенції, була здійснена процедура посвідчення автентичності підпису особи, що підписала вказане рішення суду, а саме проставлення апостиля.
Але, вказаний апостиль складений у іншій країні, а саме у Верховному суді Кіпру, у м. Нікосії, що суперечить ст.4 Гаагської Конвенції, де вказано про складання апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що вказане арбітражне рішення не звільняє позивача від штрафних (фінансових) санкції за порушення ст..1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 1 цього Закону виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорт} робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Стаття 4 Закону №185 визначає, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Пунктом 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.99 №136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.99 за №338/3631 (далі - Інструкція №136) передбачено зняття банком експортної операції резидента з контролю після зарахування виручки по цій операції на поточний рахунок останнього.
Крім того, Інструкцією №136 не встановлено моменту припинення застосування штрафних санкцій до резидента у разі неможливості одержання резидентом виручки чи продукції від іноземного партнера за укладеними контрактами.
Враховуючи викладене, пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону №185 нараховується без обмежень до моменту надходження валютної виручки по експортному контракту, або надходження товару по імпортному контракту.
Відповідно до частини 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 №509-ХП, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Згідно з частиною 5 статті 4 Закону №185, органи державної податкової служби вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо приймати рішення про стягнення з резидентів пені за порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на їхні рахунки.
Згідно з Цивільним кодексом України, пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень відповідача пеня за порушення термінів, передбачених статтею 1 Закону №185, по акту документальної перевірки від 02.03.07, була нарахована з дня виникнення порушення - 21.06.07 по останній день перевіряємого періоду - 27.02.07 за 252 дні на суму 725021,73 грн. Надходження грошових коштів на валютний рахунок підприємства по даному експортному договору перевіркою не встановлено.
Крім того, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що до позивача було застосовано штрафні санкції за період, який перевищував строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України.
З аналізу положень Господарського кодексу України суд не погоджується з тим, що пеня у сфері ЗЕД є адміністративно-господарською санкцією, оскільки ст. 238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Оскільки нарахування пені за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЕД не тягне за собою ані припинення правопорушення, ані ліквідацію його наслідків, то такий спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції.
Крім того, відповідно до ст.250 ГК України всі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом господарювання установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вказано, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними'цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Отже, вищезазначений Закон є спеціальним Законом, який регулює відносинив тому числі з нарахування та сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, у спеціальною нормою визначено строк для нарахування Позивачу пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 18.12.2007р.