13.09.07р.
Справа № А33/192-07
За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-будівельна компанія "Апекс", м. Кривий Ріг
про стягнення 7504 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники сторін:
Від прокуратури: не з'явився
Від позивача: Григорук О.О., довіреність 03-06/0994 від 08.08.2007 року
Від відповідача: не з'явився
Прокурор Довгинцівського району м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі управління Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Дніпропетровська звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно -будівельна компанія "Апекс", м. Кривий Ріг 7 504 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав і просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судові засідання 14.08.2007 р., 13.09.2007 р. не з'явився, письмові заперечення не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
У відповідності зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-П1 за 2006рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 25 осіб, з середньорічною заробітною платою штатного працівника 7 504 грн. , кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -0 , чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідно до 4%-го нормативу -1 особа.
Відповідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції, що була чинною у 2006р. (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 18 Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Також відповідно до п.10 Постанови КМ України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 3 травня 1995 р. N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації.
Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п. 11 Постанови № 314), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Постанови № 314 сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Отже, нормами діючого законодавства на відповідача покладається обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органу, вказаного у ст. 18 Закону, чи у разі звернення інваліду самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи і доказів які надані суду , відповідачем на протязі 2006 р. направлялися звіти до Довгинцівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу (звіт форми №3-ПН) про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках - інвалідах; на підприємство інваліди органами працевлаштування не направлялися.
Згідно з ст.ст. 216, 217, 218, 238 ГК України, підставою для застосування будь-яких штрафних санкцій, тобто для застосування певного виду відповідальності має бути конкретне правопорушення з певним його складом, визначеним чинним законодавством, якого суд не вбачає у діях відповідача.
Посилання прокурора на невиконання відповідачем Порядку надання підприємствами , установами , організаціями, фізичними особами, що використовують найману правцю, звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів та інформації , необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007року № 70 « Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» суд не приймає оскільки позов пред'явлено за не створення робочих місць у 2006 році, а постанова № 70 була прийнята 31.01.2007р.. тому її дія не розповсюджується на спірні правовідносини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач створив робочі місця для інвалідів, належним чином повідомляв органи працевлаштування про потребу в працівниках інвалідах, отже відсутня вина відповідача у невиконанні вимог статей 19,20 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", ст.. 69-71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складання постанови
у повному обсязі 18.09.2007 р.
Суддя
І.А. Рудовська