25.09.07р.
Справа № А36/426-07
За позовом Комунального підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська", м.Вільногірськ
до Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Верхньодніпровськ
про скасування податкових повідомлень-рішень.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М.
Представники:
від позивача: Лупяшко В.Б., посвідчення №37 від 25.07.06р.
від позивача: Опанасько В.С., доручення 31325 від 30.05.07р.
від відповідача: Романовський С.О., доручення №12289/10/10-19 від 28.08.07р.
від відповідача: Решетнік О.Ю., доручення №12076/10/10-10 від 22.08.07р.
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить Скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 15.01.2007 р. № 0000082300/0 (№ 0000082300/1, № 0000082300/3) про визначення суми податкового зобов'язання по платі за землю у сумі -32854 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у сумі - 16427 грн., винесеним на підставі акту перевірки від 29.12.2006 р. № 904/230-20240048.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідачем була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої був складений акт № 904/230-20240048 від 29.12.2006 р.
На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому «Закон №2181») відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000082300/0 від 15.01.2007 р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 49281грн.00коп., в тому числі за основним платежем 32854грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 16427грн.00коп.; № 0000082300/0 від02.02.2007 р. , яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 49281грн.00коп., в тому числі за основним платежем 32854грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 16427грн.00коп.; №0000082300/3 від 13.06.2007 р. , яким визначено позивачу податкове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 49281грн.00коп., в тому числі за основним платежем 32854грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 16427грн.00коп.
Визначення спірної суми податкового зобов'язання відповідно до акту перевірки пов'язується з наступним: перевіркою встановлено, що згідно з даними державного земельного кадастру площа земель, балансоутримувачем якої є Позивач становить 105,983 га. з них: 102,0187 га - землі під житловим фондом та 3.9643 га землі під виробничими будівлями. В акті перевірки зазначено, що підприємство не нараховувало та не сплачувало в 2005-2006 роках земельний податок на земельні ділянки площею 102,0187 га, які передані підприємству у складі житлового фонду відповідно до рішення виконкому Вільногірської міської ради народних депутатів від 19 червня 1996 року №250. В акті перевірки зроблено висновок, що комунальне підприємство "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства м. Вільногірська" порушило статті 2, 14 та 15 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження податкових зобов'язань із земельного податку за 2005 рік та 9 місяців 2006 року на 32854 грн., в чому числі: за2005 рік- на 18496 гри., за 9 місяців 2006 року - на 16427 грн.
Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до листа Вільногірського міського відділу земельних ресурсів №245 від 21.09.07р., у якому зазначено перелік фактичного використання Позивачем земельних ділянок за 2005р. та 2006р. загальна площа, земель, що перебувають у фактичному використанні КП «ВО ЖКГ м Вільногірська»складає 3,9643га.
Вказана площа земельних ділянок відповідає площі землі під виробничими будівлями, що встановлена відповідачем при перевірці, за яку позивач своєчасно сплачує земельний податок.
Вказаний лист не містить відомостей щодо фактичного використання Позивачем 102,0187 га земель під житловим фондом.
Отже, позивач не є суб'єктом плати за землю щодо 102,0187га земель під житловим фондом.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до акту перевірки підставою для визначення податкового зобов'язання позивача з земельного податку за 102,0187га земель під житловим фондом є листи Вільногірського міського відділу земельних ресурсів №300 від 26.10.2006р., №392 від 28.12.2006р., №89 від 02.04.2007р. довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2005рік від 28.12.2006р. та за 2006рік від 28.12.2006р.
Проте, суд не приймає вказані документи у якості належних документів, що можуть бути підставою для нарахування земельного податку.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Позивач заперечує проти того, що у нього у власності чи користуванні знаходиться земельна ділянка площею 102,0187га під житловим фондом, оскілки він не є власником цього житлового фонду і не є його користувачем.
Відповідно до п.1.2 Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів, затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 26 серпня 1997 р. N 85, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 1997 р. за N 522/2326 дане Положення є нормативно-правовим документом, яким встановлюються основні вимоги до виконання робіт по земельно-кадастровій інвентаризації земель населених пунктів (міст, селищ, сіл), як невід'ємної частини вхідної інформації для ведення державного земельного кадастру.
Метою проведення інвентаризації земель населених пунктів є створення інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру, регулювання земельних відносин, раціонального використання і охорони земельних ресурсів, оподаткування.
Відповідно до преамбули Тимчасових методичних вказівок щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, Додаток до вказівки Держкомзему України 16.02.1998 N 9, схвалено Протокол науково-технічної ради Держкомзему України 26.01.1998 N 1 кадастровий номер - унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.
Згідно п. 2.3 Вказівок система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною як для сільської місцевості, так і для населених пунктів і діє на всій території України. Кадастрові номери присвоюються всім земельним ділянкам, які знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.
Формування земельної ділянки об'єкта земельної власності - встановлення технічних і економічних характеристик, правового статусу, опис та індивідуалізація об'єкта земельної власності, внаслідок чого вона отримує характеристики, які дають змогу виділити її серед інших земельних ділянок, формування земельної ділянки як об'єкта земельної власності завершується присвоєнням їм кадастрового номера.
Надані листи і довідки не містять кадастрового номеру чи номерів, земельних ділянок, що є невідємною частиною вхідної інформації для ведення державного земельного кадастру.
Отже, вони не є належними данними державного земельного кадастру, що є підставою для нарахування земельного податку .
За викладених обставин суд прийшов до висновку про безпідставність визначення відповідачем спірного податкового зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об"єднаної державної податкової інспекції №0000082300/0 від 15.01.2007р., №0000082300/0 від 02.02.2007р., №0000082300/3 від 13.07.2007р.
Присудити судові витрати у сумі 3грн.40коп. з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства м.Вільногірська".
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 18.10.2007р.