13.09.07р.
Справа № А36/425-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПЛАСТ", м.Кривий Ріг
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг
про визнання нечинними повідомлення-рішення №0004862301/0 від 12.12.2006р., №0004872301/0 від 12.12.2006р.
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Тесля М.М.
Представники:
від позивача: Ридош М.М., доручення №115 від 28.08.07р.
від відповідача: Пархоменко Н.П., доручення №10824/10/100 від 05.09.07р.
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004862301/0 від 12.12.2006р. Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на суму податкового зобов'язання у розмірі 19133,10грн. та податкове повідомлення-рішення №0004872301/0 від 12.12.2006р. Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1192,00грн
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
У судовому засіданні оголошувалась перерва 30.08.2007р.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідачем була проведена планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р., за результатами якої був складений акт №306/230-31122890 від 29.11.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки з врахуванням адміністративного оскарження у порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому «Закон №2181») відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0004862301/0 від 12.12.2006р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 19133грн.10коп.., в тому числі за основним платежем 13201грн.00коп.., штрафні (фінансові) санкції 5932грн.10коп.; №0004872301/0 від 12.12.2006р., яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5892грн.00коп., в тому числі за основним платежем 3928грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 1964грн.00коп.
Визначення спірної суми податкових зобов'язань відповідно до акту перевірки пов'язується з наступним: перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334 та Закону України «Про податок на прибуток" (п. 3.1.2 Акту перевірки), підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р. в розмірі 13201,00 грн., внаслідок віднесення на валові витрати витрат по придбанню транспортних послуг, що не підтверджені первинними документами, які б свідчили про те, що дані автотранспортні послуги пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва; в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(п.3.1.5. Акту перевірки), підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 3928,00грн., в т.ч. віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбанні транспортних послуг в сумі 1192,00 грн., що не підтверджені відповідними первинними документами.
Суд погоджується із вказаними висновками відповідача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що валові витрати Позивача по придбанню транспортних послуг підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, а саме:
угодами про надання транспортних послуг, в яких вказано, що перевезений вантаж є продукцією виробленою ТОВ «Уніпласт»;
актами виконаних робіт з надання транспортних послуг;
податковими накладними (якщо перевізник був платником податку на додану вартість);
банківськими документами (які свідчать про списання коштів з рахунку в оплату транспортних послуг).
Копії вказаних документів надано позивачем до матеріалів справи.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Проте, суд не приймає копії вказаних документів якості належного доказу здійснення спірних господарської операції (транспортних послуг) з наступних підстав.
Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, угоди про надання транспортних послуг не є первинними документами, оскільки вони укладались до здійснення передбачених ними господарських операцій і свідчать про виникнення зобов'язань здійснити господарські операції.
Не підтверджують факт надання транспортних послуг банківські документи, оскільки вони свідчать про списання коштів з рахунку, а не здійснення господарської операції по перевезенню вантажів.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем копії актів приймання-передачі виконаних робіт не відповідають вказаним вимогам до первинних документів.
Акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.07.2007р. містить зміст господарської операції -«посередницькі послуги по перевезенню»; акти №03 від 05.07.2004р., №04 від 08.07.2004р. не містить змісту господарської операції, а лише маршрут;
В Актах № № ОУ-0000002, ОУ-0000003, ОУ-0000004 не вказано місце складання та дати здійснення господарської операції.
Акти №12 від 16.07.2004р., б/н від 16.02.2005р., №003 від 08.04.2005р. , №006 від 19.05.2005р., б/н від 22.08.2005р., б/н від 31.08.2005р. б/н від 2209.2006р., не містять змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Акти №03 від 05.07.2004р., №04 від 08.07.2004р., б/н від 30.07.2004р., №06 від 30.07.2004р., №05 від 10.09.2004р., №54 від 03.12.2004р., б/н від 21.03.2005р., б/н від 18.04.2004р., б/н від 21.042005р., б/н від 09.06.2005р., б/н від 15.06.2005р., б/н від 28.09.2005р., б/н від 30.08.2005р., №003 від 08.04.2005р. , №006 від 19.05.2005р. , №10 від 08.08.2005р., №51 від 22.09.2005р., № 85 від 07.09.2005р., №150 від 28.12.2005р., № 1 від 06.05.2006р., №38 від 03.07.2004р., №306 від 17.11.2005р., № 352 від 15.12.2005р., №3 від 27.04.2006р., б/н від 08.11.2005р., б/н від 26.04.2006р. б/н від 23.05.2006р., б/н від 29.04.2006р., б/н від 24.06.2006р., б/н від 24.07.2006р., №28/18 від 18.05.2006р., б/н від 12.07.2006р., №75 від 28.07.200 р., №86 від 10.04.2006р., № 106 від 28.07.2006р. не містять зазначень посад осіб та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інших доказів, що підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій позивачем не надано.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено судом, позивачем не надано документів, що підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій (отримання транспортних послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, відповідачем правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі 15.10.2007р.