27 березня 2012 року Справа № 1170/2а-156/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.
представників сторін:
позивача -Таран М.В.,
відповідача -Доган В.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИВЕР»
до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИВЕР»звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції з наступними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012330;
- визнати протиправними дії Кіровоградської ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГРИВЕР»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Тегра»за період з 01.04.2011 року по 01.10.2011 року, за результатами якої складено акт №182/23-30/36584922 від 22.12.2011 року;
- визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання правочинів між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія «Тегра»нікчемними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Позивач вказує, що висновки перевірки про нікчемність правочинів є безпідставними, суперечить нормам цивільного законодавства та не входить до повноважень органів державної податкової служби, а правочини, які зазначені в акті перевірки як нікчемні, не відповідають визначенню нікчемного правочину, яке міститься в Цивільному Кодексі України.
В судове засідання з'явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення згідно викладеного у позові.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що позивач включив до податкового кредиту, належного до бюджетного відшкодування, податок на додану вартість за квітень - жовтень 2011 року в сумі 2966951,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Тегра», які не підтверджуються фактом надмірної сплати податку до державного бюджету платниками податку за ланцюгом постачальників операцій з відповідним товаром, а саме - усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків та є недійсними, оскільки об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, на думку відповідача, відсутні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ТОВ «ГРИВЕР»зареєстроване як юридична особа 21.07.2009 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /т.1 а.с. 30/.
Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу від 19.12.2011 року № 4117 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ГРИВЕР», за наслідками якої складено акт від 22.12.2011 року №182/2330/36584922 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГРИВЕР»(код ЄДРПОУ -36584922) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Тегра»(код ЄДРПОУ -37288388) за період з 01.04.2011 року по 01.10.2011 року»/а.с.10-27/.
Висновками перевірки стало, на думку відповідача, порушення позивачем:
- взаємовідносини між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія «Тегра», які відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
- пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2966951,00 грн., у тому числі:
за квітень 2011 р. в сумі 87474 грн.,
за травень2011 р. - 301126 грн.,
за червень 2011р. - 186984 грн.,
за липень 2011 р. - 512901 грн.,
за серпень 2011 р. - 817234 грн.,
за вересень 2011 р. -659557 грн.,
за жовтень 2011 р. -401675 грн.
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року за №0000012330, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем -2 966 951,00 грн. та 741 738,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке, на думку позивача, є незаконним та підлягає скасуванню.
1.Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012330, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту акту перевірки ТОВ «ГРИВЕР»від 22.12.2011 р. № 182/2330/36584922 суд вбачає, що податковий орган дійшов до висновку про безтоварність, та, як наслідок, нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія Тегра»за таких обставин.
Про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія «Тегра»відповідач дійшов висновку на підставі акту позапланової документальної перевірки ТОВ «Компанія «Тегра»від 11.11.2011 року №1803/231/37288388. Зокрема, відповідно до даних акту, встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
Враховуючи зазначене, в акті перевірки відповідач дійшов висновку про неможливість отримання позивачем від ТОВ «Компанія «Тегра»продукції, оскільки у останнього відсутній кваліфікований персонал, майно, інші матеріальні ресурси, необхідні для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому усі операції купівлі-продажу ТОВ «Компанія «Тегра»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".
Висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки ТОВ «ГРИВЕР»суд оцінює критично, оскільки акт перевірки не містить жодних посилань на конкретні докази щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «ГРИВЕР»з ТОВ «Компанія «Тегра», та, на думку суду, висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.
В акті перевірки відповідач зазначає, що договори, укладені ТОВ «Компанія «Тегра»зі своїми контрагентами є нікчемними, а тому є нікчемним і правочини, укладені між ТОВ «Компанія «Тегрра»та ТОВ «ГРИВЕР», як останнім у ланцюгу постачань платником податків.
Підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність-діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно абз.11 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
01.04.2011 року між ТОВ «Компанія «Тегра»та ТОВ «ГРИВЕР»укладено договір поставки нафтопродуктів № 290411 від 01.04.2011 року.
Відповідно до пункту 1 Договору ТОВ «Компанія «Тегра»зобов'язується передати, а ТОВ «ГРИВЕР»прийняти та оплатити нафтопродукти у кількості та асортименті, зазначеними у рахунку-фактурі /а.с. 81-82/.
За результатами поставки товарів ТОВ «Компанія «Тегра»позивачеві виписані:
- видаткові накладні: №РН-1001095 від 30.07.2011р. /т.2,а.с.19/, №РН-1001094 від 29.07.2011 року/т.2, а.с.22/, №РН-1001093 від 28.07.2011 р., /т.2,а.с.25/, №РН-1001092 від 28.07.2011 року /т.2, а.с. 28/,№РН-1001091 від 27.07.2011 року /т.2,а.с. 31/, №РН-1001090 від 27.07.2011 року /т.2,а.с.34/, №РН-1001089 від 27.07.2011 р. /т.2,а.с. 37/,№РН-1001088 від 26.07.2011 р. /т.2,а.с.40/,№РН-1001087 від 23.07.2011 р./т.2,а.с. 43/,№РН-1001086 від 22.07.2011 р. /т.2,а.с.46/, №РН-1001085 від 22.07.2011 р. /т.2,а.с.49/,№РН-1001084 від 20.07.2011р. /т.2, а.с.52/,№РН-1001083 від 11.07.2011р. /т.2,а.с.55/,№Рн-1001082 від 07.07.2011 р./т.2,а.с.58/,№РН-1001081 від 04.07.2011р. /т.2,а.с.61/, №РН-1001080 від 01.07.2011 р. /т.2,а.с.64/, №РН-1001481 від 01.08.2011 р. /т.2,а.с. 71/,№РН-1001480 від 01.08.2011р. /т.2,а.с. 74/,№РН-1001482 від 01.08.2011 р. /т.2, а.с. 77/,№РН-1001483 від 12.08.2011 р./т.2,а.с.90/,№ РН-1001484 від 12.08.2011р. /т.2,а.с.83/, №РН-1001485 від 15.08.2011 р. /т.2,а.с.86/, №РН-1001486 від 15.08.2011 р. /т.2,а.с.89/, №РН-1001487 від 16.08.2011р. /т.2,а.с. 92/, №РН-1001488 від 17.08.2011р. /т.2,а.с.95/,№РН-1001489 від 22.08.2011 р. /т.2,а.с. 98/,№РН-1001490 від 23.08.2011 р. /т.2,а.с.101/,№РН- 1001491 від 23.08.2011 року /т.2,а.с.104/,№РН-1001492 від 25.08.2011р. /т.2,а.с. 107/,№РН-1001493 від 25.08.2011 р. /т.2,а.с. 110/,№РН-1001494 від 26.08.2011 р. /т.2,а.с. 113/,№РН-1001495 від 26.08.2011 р. /т.2,а.с. 116/, № РН-1001496 від 29.08.2011 р. /т.2, а.с.119/, №РН-1001498 від 29.08.2011р. /т.2,а.с.122/,№РН-1001497 від 29.08.2011р. /т.2.,а.с.125/, №РН-1001499 від 30.08.2011р. /т.2,а.с.129/,№РН-1001500 від 31.08.2011р. /т.2, а.с.131/,№РН-1001501 від 31.08.2011р. /т.2,а.с. 135/, №РН-1001862 від 20.09.2011р. /т.2,а.с. 140/,№РН-1001861 від 20.09.2011 р. /т.2,а.с.143/,№РН-1001860 від 19.09.2011р. /т.2, а.с.146/, №РН-1001859 від 19.09.2011 р. /т.2,а.с. 150/, №РН-1001858 від 16.09.2011 р. /т.2,а.с. 152/,№РН-1001857 від 16.09.2011 р./т.2,а.с. 155/,№РН-1001856 від 16.09.2011 р. /т.2,а.с.158/,№РН-1001855 від 15.09.2011р. /т.2, а.с.161/,№РН-1001854 від 15.09.2011р. /т.2,а.с. 164/,№РН-1001853 від 15.09.2011р./т.2,а.с.167/,№РН-1001852 від 14.09.2011р. /т.2,а.с.170/,№РН-1001851 від 13.09.2011р. /т.2,а.с.173/,№РН-1001850 від 13.09.2011 р./т.2, а.с. 176/, №РН-1001849 від 13.09.2011 р./т.2, а.с. 179/, №РН-1001848 від 12.09.2011р. /т.2, а.с. 182/,№РН-1001847 від 09.09.2011р. /т.2,а.с. 185/,№РН-1001846 від 06.09.2011 р. /т.2,а.с. 188/,№Рн-1001845 від 05.09.2011р. /т.2,а.с.191/,№РН-1001844 від 05.09.2011 р. /т.2,а.с.194/, №РН-1001843 від 03.09.2011 р./т2,а.с. 197/, №РН-1001842 від 02.09.2011р. /т.2,а.с. 200/, №РН-1001841 від 02.09.2011р. /т.2,а.с. 203/,№РН-1001840 від 02.09.2011р. /т.2,а.с. 206/,№РН-1001839 від 02.09.2011 р. /т.2,а.с. 209/,№РН-1001838 від 01.09.2011р. /т.2,а.с. 212/,№Рн-1001837 від 01.09.2011р. /т.2,а.с. 215/, №РН-1000490 від 03.05.2011 р. /т.2,а.с.227/,№РН-1000503 від 26.05.2011р. /т.2,а.с. 230/,№ РН-1000502 від 26.05.2011 р. /т.2, а.с. 233/, №РН-1000498 від 19.05.2011р. /т.2,а.с.236/,№РН-1000497 від 13.05.2011р. /т.2,а.с.239/,№Рн-1000495 від 07.05.2011р. /т.2,а.с.241/,№РН-1000494 від 06.05.2011 р. /т.2,а.с.244/,№РН-1000493 від 05.05.2011 р. /т.2,а.с. 247/, №РН-1000501 від 25.05.2011 р. /т.2,а.с. 250/, №РН-1000500 від 24.05.2011 р. /т.3,а.с. 3/,№РН-1000499 від 23.05.2011р. /т.3,а.с.6/, №Рн-1000496 від 10.05.2011р. /т.3, а.с. 9/, №РН-1000492 від 04.05.2011р. /т.3, а.с.12/,№РН-1000491 від 03.05.2011р. /т.3,а.с.15/, №РН-1000770 від 21.06.2011 року /т.3,а.с. 20/, №РН-1000771 від 24.06.2011р. /т.3,а.с.22/,№Рн-1000772 від 28.06.2011р. /т.3,а.с. 24/,№Рн-1000773 від 28.06.2011р./т.3,а.с. 26/,
- акт здачі-прийняття товару до договору поставки № 290411 від 01.04.2011 року / т.2,а.с.16, т.2.,а.с. 67, т.2,а.с. 137, т.2,а.с. 218, т.2,а.с. 224, т.3,а.с. 18/.
Існування договірних відносин між позивачем та ТОВ «Компанія «Тегра»підтверджується також первинними документами:
- податковими накладна від 02.04.2011 року №1000245, від 03.05.2011 року №1000490, від 03.05.2011 року №1000491, від 04.05.2011 року № 1000492, від 05.05.2011 року №1000493, від 06.05.2011 року №1000494, від 07.05.2011 року № 1000495, від 10.05.2011 року № 1000496, від 13.05.2011 року № 1000497, від 19.05.2011 року № 1000498, від 23.05.2011 року №1000499, від 24.05.2011 року № 1000500, від 25.05.2011 № 1000501, від 21.05.2011 року № 1000770, від 24.06.2011 року № 1000771, від 28.06.2011 року №1000772, від 28.06.2011 року № 1000773, від 01.07.2011 року № 10001080, від 04.07.2011 року №1001081, від 07.07.2011 року №1001082, від 11.07.2011 року №1001083, від 20.07.2011 року №1001084, від 22.07.2011 року №1001085, від 22.07.2011 року № 1001086, від 23.07.2011 № 1001087, від 25.07.2011 року № 1001088, від 27.07.2011 року № 1001089, від 27.07.2011 року №1001090, від 27.07.2011 року № 1001091, від 28.07.2011 року № 1001092, від 28.07.2011 року №1001093, від 29.07.2011 року № 1001094, від 30.07.2011 року №100195, від 01.08.2011 року №1001480, від 01.08.2011 року №1001481, від 01.08.2011 року №1001482, від 12.08.2011 року №1001483, від 12.08.2011 року №1001484, від 15.08.2011 року №1001485, від 15.08.2011 року №1001486, від 17.08.2011 року №1001488, від 22.08.2011 року №1001489, від 23.08.2011 року № 1001490, від 23.08.2011 року №1001491, від 25.08.2011 року №1001492, від 25.08.2011 року №1001493, від 26.08.2011 року №1001494, від 26.08.2011 року №1001495, від 29.08.2011 року №1001496, від 29.08.2011 року № 1001497, від 29.08.2011 року №1001498, від 30.08.2011 року №1001499, від 31.08.2011 року №1001500, від 31.08.2011 року №1001501, від 26.05.2011 року №1000502, від 26.05.2011 року №1000503, від 01.09.2011 року № 1001837, від 01.09.2011 року №1001838, від 02.09.2011 року №1001839, від 02.09.2011 року №1001840, від 02.09.2011 року №1001841, від 02.09.2011 року №1001842, від 03.09.2011 року №10018343, від 05.09.2011 року №1001844, від 05.09.2011 року №1001845, від 06.09.2011 року №1001846, від 09.09.2011 року №1001847 /т.1,а.с. 183-250/, від 13.09.2011 року №1001849, від 12.09.2011 року №1001848, від 13.09.2011 року №1001850, від 13.09.2011 року №1001851, від 14.09.2011 року №1001852, від 15.09.2011 року №1001853, від 15.09.2011 року №1001854, від 15.09.2011 року №1001855, від 16.09.2011 року №1001856, від 16.09.2011 року № 1001857, від 16.09.2011 року №1001858, від 19.09.2011 року №1001859, від 19.09.2011 року №1001860, від 20.09.2011 року №1001861, від 20.09.2011 року №1001861, від 20.09.2011 року № 1001862 /т.2, 1-15/.
- товарно-транспортними накладними та рахунками фактурами /т.2, а.с.20-21, 23-24, 26-27, 29-30,32-33,35-36,38-39,41-42,44-45,47-48,50-51,53-54,56-57,59-60, 62-63,65-66, 70, 72,73,75-76, 78-79,81-82,84-85,87-88,90-91,93-94,96-97,99-100, 102-103, 105-106, 108-109, 111-112, 114-115, 117-118, 120-121, 123-124, 126-128, 130, 132-134, 141-142, 144-145, 147-149,151, 153-154,156-157,159-160, 162-163, 165-166, 168-169, 171-172, 174-175, 177-178,180-181, 183-184, 186-187, 189-190, 192-193, 195-196, 198-199,201-202, 204-205, 207-208, 210-211,213-214, 216-217,220,222,228-229,231-232, 234-235, 237-238,240,242-243,245-246,248-249; т.3, а.с. 1-2, 4-5, 7-8,10-11,13-14,16-17,21,23,25,27/.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем сплачено за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями/т.3,а.с.34-216/ та актом звірки взаємних розрахунків /т.2,а.с.136/.
На виконання умов договір перевезення вантажу №00001 від 01.01.2011 року, укладений між ТОВ «БП-ойл»та ТОВ «Гривер»/т.1, а.с. 83/ позивачем надано:
- рахунок-фактура №СФ-000010 від 30.04.2011 року /т.1,а.с. 95/,
- акт №ОУ-0000009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т.1,а.с. 96/,
- рахунок -фактура №СФ-0000012 від 31.05.2011 року на суму 66490,50 грн. /т.1,а.с. 97/,
- акт №ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт від (надання послуг) від 31.05.2011 року/т.1,а.с. 98/,
- рахунок -фактура №СФ-0000015 від 30.062011 року на суму 53440,50 грн. /т.1,а.с. 99/,
- акт №ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року/т.1,а.с. 100/,
- рахунок-фактура №СФ-0000022 від 31.07.2011 року на суму 105202,42 грн. /т.1,а.с. 101/,
- акт №ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2011 року/т.1,а.с. 102/,
- рахунок-фактура №СФ-0000026 від 30.08.2011 року на суму 37000,00 грн. /т.1,а.с. 103/,
- акт №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.08.2011 року/т.1,а.с. 104/,
- рахунок-фактура №СФ-0000030 від 30.09.2011 року на суму 50268,75 грн. (в тому числі ПДВ -8378,12 грн./ /т.1,а.с. 105/,
- акт №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2011 року/т.1,а.с. 106/,
- рахунок-фактура №СФ-0000035 від 31.10.2011 року на суму 108592,00 грн. (в тому числі ПДВ -18098,67 грн.) /т.1,а.с. 107/,
- акт №ОУ-0000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2011 року/т.1,а.с. 108/,
- платіжне доручення №1695 від 07.04.2011 року, № 1700 від 07.04.2011 року, № 1726 від 14.04.2011 року, №1754 від 29.04.2011 року, №1850 від 30.09.2011 року, №1850 від 30.09.2011 року, №1854 від 11.10.2011 року, № 1856 від 24.10.2011 року, №1797 від 21.06.2011 року, №1810 від 01.07.2011 року, №1740 від 19.04.2011 року, № 1693 від 06.04.2011 року, № 59 від 12.05.2011 року, № 72 від 16.05.2011 року, № 84 від 18.05.2011 року, №92 від 20.05.2011 року, №104 від 24.05.2011 року, №111 від 25.05.2011 року, №116 від 26.05.2011 року, №144 від 02.06.2011 року, № 142 від 02.06.2011 року, № 160 від 07.06.2011 року, № 161 від 07.06.2011 року, № 183 від 15.06.2011 року, № 194 від 16.06.2011 року, № 214 від 21.06.2011 року, № 213 від 21.06.2011 року, № 241 від 25.06.2011 року, № 249 від 29.06.2011 року, № 257 від 30.06.2011 року, № 282 від 07.07.2011 року, № 281 від 07.07.2011 року, № 323 від 13.07.2011 року, №333 від 18.07.2011 року, № 345 від 21.07.2011 року, № 449 від12.08.2011 року, № 467 від 16.08.2011 року, № 556 від 14.09.2011 року, № 589 від 26.09.2011 року, № 596 від 28.09.2011 року, № 598 від 29.09.2011 року, № 607 від 04.10.2011 року, № 619 від 06.10.2011 року, № 622 від 07.10.2011 року, № 641 від 14.10.2011 року, № 640 від 14.10.2011 року, № 648 від 19.10.2011 року, №654 від 21.10.2011 року, №663 від 24.10.2011 року, № 674 від 26.10.2011 року, № 681 від 28.10.2011 року, № 680 від 28.10.2011 року, № 689 від 01.11.2011 року /т.1.,а.с. 109 -161/.
Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача виробничого обладнання, що розташоване на території автотранспортного цеху за адресою -смт. Обознівка, вул. Ливарна,3, необхідних для зберігання товарів, якими позивач користується на підставі договору оренди №000002 оренди виробничого обладнання від 01.01.2011 року, укладеного з ТОВ «Титан-плюс»/т.1, а.с.85-86/.
Отримані від ТОВ «Компанія «Тегра»товарно-матеріальні цінності позивачем обліковано у журналі обліку надходження нафтопродуктів на ТОВ «ГРИВЕР»/а.с.87-94/.
Податкові зобов'язання з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Компанія «Тегра»включені позивачем до складу податкових зобов'язань /т.1, а.с.166-167,169-170, 172-173, 175-176, 178-179, 181-182/.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про реальність виконання договору поставки нафтопродуктів, укладеного 01.04.2011 року між ТОВ «Компанія «Тегра»та ТОВ «ГРИВЕР», відтак позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми по господарським операціям з цим суб'єктом.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія «Тегра»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.
Відповідач, враховуючи свій обов'язок довести правомірність прийнятого рішення, не надав доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія «Тегра».
В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами у цій частині, а тому за таких обставин суд дійшов висновку, що Кіровоградською ОДПІ було неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000012330 від 04.01.2012 року, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
2.Стосовно визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГРИВЕР»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Тегра»за період з 01.04.2011 року по 01.10.2011 року, за результатами якої складено акт №182/23-30/36584922 від 22.12.2011 року, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, як податкового органу.
Податковим кодексом України обов'язок щодо податкового контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства покладено на органи податкової служби України. Одночасно органам податкової служби надане право проводити перевірки визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Отже, складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби. Викладення в актах та довідка складених за результатом перевірок фактичних даних про господарську діяльність перевіряємої особи є правом органів податкової служби, яке реалізовується фахівцями органів податкової служби.
Оскарження таких дій є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, який за своєю правовою природою є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р № 327).
Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки сам акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся.
Складання акту перевірки, за результатами такої перевірки, не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. Дії суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України -це активна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
У спірному випадку, така дія як складання акта перевірки відповідає повноваженням податкового органу, висновки акта перевірки, з якими не погоджується позивач, не потягли за собою будь-яких негативних для позивача наслідків, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати право позивача порушеним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
3.Стосовно визнання протиправними дій Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання правочинів між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія «Тегра»нікчемними, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів недійсними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої недійсності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів між ТОВ «ГРИВЕР»та ТОВ «Компанія Тегра»нікчемними, які встановлені нікчемними під час перевірки та визнані даними в акті перевірки, що мотивується обставинами, викладеними саме в акті, та по суті є його оскарженням.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, оскільки не може розглядатися в якості матеріально-правового способу захисту порушеного права, вимоги щодо визнання протиправними дій Кіровоградської ОДПІ по визнанню у акті №182/2330/36584922 від 22.12.2011 року правочинів «нікчемними».
У відповідності до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно з частиною третьою цієї ж статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією № 980744.354.4 на суму 35,00грн., але поверненню з Державного бюджету України, у відповідності до правил розподілення судових витрат у разі часткового задоволення позову, підлягає лише судовий збір у розмірі 16,10 грн. (32,19 х 50 %) Стосовно решти суми, надмірно сплаченої позивачем -2,81 грн., суд звертає увагу позивача, що останній може звернутись до суду з заявою про повернення надмірно сплаченої суми.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000012330 від 04.01.2012 року, яким ТОВ «ГРИВЕР»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2 966 951,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 741 738,00 грн.
В решті заявлених вимог -відмовити.
Стягнути на користь ТОВ «ГРИВЕР»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16,10 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом