10 лютого 2011 року 2-а-451/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Старова Н.Е. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю
Білоцерківський МРЦЗ (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 7 747,29 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 06.11.2008 року відповідача було зареєстровано як особу, що шукає роботу, з 13.11.2008 їй надано статус безробітного та встановлено допомогу по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на обліку відповідач перебував по 28.09.2009.
Згідно п.п. є п. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 6 п.п. 1.3.4 ст. 22 та п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року №307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року відповідачу, на підставі поданих нею відомостей та документів, призначено допомогу по безробіттю.
Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке здійснювалось відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що згідно даних обміну з Державним реєстратором з 21.12.2005 року до ЄДРПОУ включені відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Отже, в період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач відносилась до зайнятого населення, а тому відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»не мала права перебувати на обліку, як безробітна та отримувати допомогу по безробіттю.
Представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою, якою підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Відповідач звернувся до суду з письмовою заявою, якою визнав позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
13.11.2008 відповідач звернулась до позивача із заявою про вирішення питання щодо її працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Білоцерківським МРЦЗ 13.11.2008 відповідачу було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
За період з 13.11.2008 року по 28.09.2009 року відповідачу було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у сумі 7 747,29 грн.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7320234, ОСОБА_1 21.12.2005 було зареєстровано Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як фізичну особу-підприємця.
Отже, судом встановлено, що з 21.12.2005 відповідача було зареєстровано, як фізична особа-підприємця, тому вона належала до зайнятого населення і під час одержання допомоги по безробіттю не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Мінпраці від 13.02.2009 року № 60/62, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Беручи до уваги те, що допомога по безробіттю у сумі 7 747,29 грн. була виплачена відповідачу на підставі документів, що містять неправдиві відомості і, що в період з 13.11.2008 по 28.09.2009 відповідач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець та належала до зайнятого населення, під час одержання допомоги по безробіттю не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, добровільно виплачені їй кошти по безробіттю не повертає, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області -задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1.) на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості Київської області суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі -7 747 (сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 29 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Якщо апеляційну скаргу було подано не у встановлений сорок, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 186, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Старова Н.Е.