27 липня 2011 року 440/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пономаренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області
провизнання неправомірною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до УПФ України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання неправомірною та скасування вимоги від 15.11.2010 № 439-Ф про сплату боргу сумі 632,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не мав законних підстав приймати вимогу про сплату боргу, адже позивач є особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, сума страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною єдиного податку, а інші підстави для нарахування страхових внесків до пенсійного фонду відсутні.
У судове засідання з'явились позивач та представник відповідача.
Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що суму заборгованості за страховими внесками ним визначено правомірно і правильно, тому просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи та пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 05.06.2007, є платником єдиного податку, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва серії НОМЕР_1
11.11.2010 відповідачем на підставі підпункту 4 пункту 8 розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" складено повідомлення-розрахунок, згідно з яким позивачу визначено суму недоплати (недоїмки) зі сплати страхових внесків до розміру мінімального страхового внеску за період липня -вересня 2010 року у розмірі 632,46 грн.
Разом з повідомленням-розрахунком орган Пенсійного фонду надіслав на адресу позивача оскаржувану вимогу про сплату боргу від 15.11.2010 № 439-Ф, згідно з якою вимагав сплатити недоїмку за страховими внесками у сумі 632,46 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу статті 5 вказаного Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, визначено статтею 11 вказаного Закону, до яких належать, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 3 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
В силу положень пункту 5 статті 14 вказаного Закону, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), є одночасно й страхувальниками.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Так, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, є квартал (ч. 6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461-VI) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Крім того, підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що діяла до 31.12.2010) передбачено, що особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону (до яких належать фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування), сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску. При цьому, під мінімальним страховим внеском розуміється сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ч.1. ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Аналіз положень підпунктів 2, 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дозволяє дійти висновку про те, що по фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), зобов'язані сплачувати страхові внески на загальних підставах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але мінімальна сума страхового внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, встановлений згідно з чинним законодавством.
Як вже зазначалось, позивач обрав особливий спосіб оподаткування -сплата єдиного податку.
Згідно положень ЗУ «Про внесення змін до законів України «про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 17.07.2010, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхову внески у розмірі, який визначається ними самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на плату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб в липні -вересні 2010 року становив по 294,82, грн. на місяць.
З урахуванням частини від єдиного податку сплаченого позивачем, яка надходила до Пенсійного фонду України від сплати єдиного податку, в розмірі 84,00 грн. за місяць, сума необхідної доплати складає 210,82 грн., тобто 632,46 грн. за липень -вересень 2010 року.
З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно з частиною другою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(у редакції, що діяла до 31.12.2010) суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Форма вимоги і строки її надсилання, згідно з частиною третьою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначаються правлінням Пенсійного фонду України.
Позивач факт несплати заборгованості до Пенсійного фонду не заперечував, оскільки принципово не погоджується з встановленим в державі порядком сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб, які обрали особливі види оподаткування.
Суд звертає увагу на те, що в силу статті 67 Конституції України обов'язком кожного громадянина є сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом.
За наведених обставин суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача з приводу формування вимоги про сплату заборгованості та стягнення цієї заборгованості з позивача, тому даний адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони-суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 липня 2011 р.