22 березня 2012 року Справа № 2а-6212/11/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проНауково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»
Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
скасування податкового повідомлення-рішення, -
Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі -відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0011221501.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, внаслідок невірного тлумачення норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, зроблено помилковий висновок про неможливість включення до розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибутку підприємств за II квартал 2011 року, від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих звітних періодів у сумі 41101,00 грн. Тому, прийняте на підставі такого висновку податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
12 березня 2012 року справу прийнято до провадження суддею Леонтовичем А.М.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки положення пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України слід розуміти так, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності виключно за перший квартал 2011 року, тобто без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
У зв'язку з тим, що введені в дію з 1 квітня 2011 року норми розділу III Податкового кодексу України не містять прямої вказівки на необхідність врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, за виключенням того, що виникло за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року (відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається. Крім того, відповідач вважає, що позивач вже реалізував своє право на включення до складу валових витрат від'ємного значення попередніх періодів, перенісши від'ємне значення з 2010 року у I квартал 2011 року, тому перенесення такого від'ємного значення з I у II квартал 2011 року є незаконним.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник»зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 11 листопада 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 142966.
На податковому обліку Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник»перебуває в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, 15 листопада 2011 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації НВ ТОВ «Будівельник»з податку на прибуток підприємства за II квартал 2011 року, про що складено акт № 25/1501/19422666 (далі -Акт камеральної перевірки) (а.с. 10-11).
У ході перевірки встановлено, що згідно даних податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, позивач задекларував значення об'єкта оподаткування (код рядка 07) у сумі 66243,00 грн., та від'ємне значення об'єкту оподаткування (рядок 06,6 декларації) у сумі 221940,00 грн. При цьому, до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування (221940,00 грн.) позивачем включено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що перейшло з 2010 року у сумі 178701,00 грн.
Виходячи з тих міркувань, що від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2010 рік (178701,00 грн.) не може бути перенесене з I у II квартал 2011 року, відповідач дійшов висновку про заниження НВ ТОВ «Будівельник»грошового зобов'язання з податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року на 41101,00 грн. (178701,00 х 23% = 41101).
На підставі висновків про порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0011221501, яким збільшено суму грошового зобов'язання НВ ТОВ «Будівельник»з податку на прибуток підприємства за основним платежем на суму 41101,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.
У судовому засіданні сторони визнали, що від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році та I кварталі 2011 року визначено НВ ТОВ «Будівельник»правомірно. Оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання, правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами господарської діяльності у минулих звітних податкових періодів доказуванню не підлягає.
В той же час, згідно наданих сторонами у судовому засіданні пояснень, на даний час спір між позивачем та податковим органом стосується лише застосування приписів Податкового кодексу України в частині визначення правомірності включення збитків платника податків за попередні періоди, у тому числі 2010 року, до складу об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даній справі предметом доказування є правомірність включення позивачем до суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за результатами діяльності у 2010 році.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Ураховуючи зазначену норму, до 1 квітня 2011 року при визначенні від'ємного значення об'єкта оподаткування, позивач керувався статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктом 6.1 якої передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році норми вищевказаного пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Зі змісту зазначених положень слідує, що розраховане за підсумками 2010 року від'ємне значення об'єкта оподаткування повинно включатися, згідно з вимогами України «Про оподаткування прибутку підприємств», до витрат першого кварталу 2011 року та в подальшому враховуватись при розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками цього кварталу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат підприємства за перший квартал 2011 року віднесено збитки за 2010 рік у загальній сумі 178701,00 грн., які в подальшому були віднесені до від'ємного значення об'єкта оподаткування ІІ кварталу 2011 року.
Відповідач вважає включення до складу валових витрат позивача за ІІ квартал 2011 року збитків, які розраховані за результатами діяльності 2010 року, безпідставним, оскільки до складу валових витрат другого кварталу 2011 року повинне включатися виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане підприємством за результатами здійсненої господарської діяльності у першому кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року та попередніх років.
Твердження відповідача суперечить положенням податкового законодавства, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Вищезазначена норма передбачає включення до витрат ІІ кварталу 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року відповідно до вимог законодавства.
Абзацом 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Необхідно звернути увагу, що в розумінні зазначеної статті, «від'ємне значення, отримане за перший квартал 2011 року»є показником вартісного виміру об'єкта оподаткування, що розраховуються в кінці першого кварталу 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що включено до валових витрат з 2010 року. Тобто, законодавством встановлено порядок визначення у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування наростаючим підсумком без встановлення виключень щодо врахування при визначенні такого від'ємного значення показників попередніх податкових періодів.
У зв'язку з цим суд констатує, що законодавством чітко закріплена можливість врахування в складі валових витрат першого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року, а також подальше включення всього, без виключення від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками першого кварталу 2011 року до повного його погашення у витрати другого кварталу 2011 року та відображення такого показника у рядку «06.6»податкової декларації з податку на прибуток.
Отже, враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем до витрат підприємства за другий квартал 2011 року правомірно включено розраховане від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року, в тому числі у сумі 178701,00 грн., оскільки вказана сума є саме результатом розрахунку об'єкта оподаткування відповідно до викладених вище правових норм, а не результатом, як зазначає відповідач, господарської діяльності Товариства за перший квартал 2011 року.
Зазначене вказує на невірне тлумачення відповідачем частини 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до формулювання податковим органом безпідставних висновків та, як наслідок, прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0011221501.
Крім того, згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Враховуючи, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання НВ ТОВ «Будівельник»з податку на прибуток підприємства за основним платежем на суму 41101,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн., суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 8 грудня 2011 року № 0011221501 підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що податковим органом не доведено фату порушення позивачем податкового законодавства при включенні до складу витрат ІІ кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що перейшов з 2010 року у І квартал 2011 року та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0011221501 з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 8 грудня 2011 року № 0011221501.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 28 (двадцять вісім) гривень 24 копійки.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2012 року.