14 лютого 2011 року 9612/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пшик Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»
до
третя особаТетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
провизнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ТОВ «Регіон»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Тетіївського міжміського бюро технічної інвентаризації Київської області (далі -відповідач) просить скасувати з моменту прийняття рішення відповідача від 21.09.2010 про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на вказаний цілісний майновий комплекс за позивачем та застосувати запобіжний захід у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на цілісний майновий комплекс.
В ході розгляду справи, представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, крім вищевказаного, також просить визнати неправомірною відмову відповідача про відмові у реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1, відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2009, яке набрало законної сили після постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2010 та ухвали Господарського суду Київської області від 14.04.2010.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги мотивовано підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач явку свого представника до судного засідання не забезпечив, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи з позовом не погоджувався, стверджував, що на підставі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 29.01.2007 вищевказаний цілісний майновий комплекс належить ОСОБА_1, просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 29.01.2007 у справі № 2-15/07, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08.05.2007, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу та визнано ОСОБА_1 власником цього цілісного майнового комплексу, у зв'язку з чим у 2009 році ТОВ «Регіон»звернулось до Господарського суду Київської з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та визнання права власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі -майновий комплекс).
Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 в справі № 18/092-09, яке набрало законної сили після постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2010, визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, також за позивачем визнано право власності на даний майновий комплекс.
Позивач звернувся до начальника Тетіївського МБТІ з проханням зареєструвати майновий комплекс.
Позивачу було відмовлено у реєстрації права власності рішенням від 19.08.2009, так як в рішенні суду не було вказано перелік майна, що входить до майнового комплексу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.04.2010 було роз'яснено, що рішення суду від 14.07.2009 в справі № 18/092-09 є підставою для реєстрації Тетіївським МБТІ за ТОВ «Регіон» права власності на майновий комплекс та вказано перелік нерухомого майна.
Позивач знову звернувся до Тетіївського МБТІ з проханням зареєструвати майновий комплекс та надав вказані рішення судів.
Начальником Тетіївського МБТІ знову було відмовлено позивачу в реєстрації у зв'язку з хвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2007 у справі № А9/307-07, якою було вжито заходів по забезпеченню позову та заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації майнового комплексу.
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2010 заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою від 26.10.2007 у справі № А9/307-07, було скасовано.
Після отримання керівником ТОВ «Регіон»ухвали Господарського суду Київської області про скасування заходів забезпечення позову, ним знову було подано до Тетіївського МБТІ заяву про реєстрацію права власності на майновий комплекс.
13.09.2010 рішенням реєстратора Тетіївського МБТІ було відмовлено позивачу в реєстрації права власності на майновий комплекс по тій причині, що 03.09.2010 ОСОБА_1 звернувся із заявою про реєстрацію права власності на даний майновий комплекс.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2010 в справі № 18/052-10/14, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суд від 23.09.2010, вирішено виселити ОСОБА_1 з приміщень майнового комплексу та визначено, що вони належать ТОВ «Регіон».
В рішенні Господарського суду Київської області від 14.07.2009, дана належна оцінка рішенню Тетіївського районного суду Київської області від 29.01.2007 та встановлено, що учасники товариства не мають відокремлених прав на окремі об'єкти, що входять до складу майна товариства, тому договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу, укладений у 2005 році між одним із учасників товариства та ОСОБА_1 визнано недійсним, у зв'язку з чим рішення Тетіївського районного суду Київської області не є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс, оскільки рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2009 договір його купівлі-продажу визнаний недійсним.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень -це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При розгляді даної адміністративної справи, суд не розглядає питання права власності позивача на вказаний майновий комплекс, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного судочинства, та вважає його доведеним з огляду на вищевказані рішення господарських судів та положення частини 1 статті 72 КАС України.
Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації, стало те, що 03.09.2010 від ОСОБА_1 поступило на реєстрацію рішення суду № 2-15 від 29.01.2007, на реєстрацію майнового комплексу по АДРЕСА_1
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав та їх обтяжень є рішення судів, що набрали законної сили.
Частиною 6 статті 15 цього ж Закону визначено, що разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав встановлено, що до органу державної реєстрації прав подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.
Статтею 24 цього ж Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
- заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
- заявлене право вже зареєстровано.
Відповідач при реєстрації права власності за ОСОБА_1 не взяв до уваги заяв позивача 19.08.2009, 12.03.2010, а також від 06.09.2010, і 13.09.2010 відмовив позивачу в реєстрації права власності на майновий комплекс, чим порушив вимоги частини 6 статті 15 Закону, оскільки ще не прийняв остаточного рішення щодо заяви ОСОБА_1, про що свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що реєстрацію за особою проведено 21.09.2010, тому і з даних підстав та відповідно до положень статті 24 Закону, у відповідача не було підстав для відмові ТОВ «Регіон»в державній реєстрації прав до остаточного прийняття рішення по заяві ОСОБА_1, відтак відмова позивачу у державній реєстрації права власності на майновий комплекс є неправомірною.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позивачем виконано усі вимоги органу державної реєстрації прав, оскільки на момент звернення 06.09.2010 вирішено питання зняття заборони проводити будь-які дії щодо перереєстрації майнового комплексу, надано роз'яснення суду щодо переліку майна, тому позивач правомірно звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на належне йому нерухоме майно, як того вимагає пункт 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відтак у державного реєстратора і з цього приводу були відсутні підстави для відмови ТОВ «Регіон»в такій реєстрації.
Дії відповідача щодо державної реєстрації права власності на майновий комплекс за ОСОБА_1 є неправомірними, оскільки до відповідача вже було подано такі заяви від ТОВ «Регіон»починаючи з 19.08.2009 з метою належної державної реєстрації права власності на майно згідно рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2009, яким вирішено спір відносно права власності на майновий комплекс між позивачем та ОСОБА_1 тому оскаржуване рішення відповідача від 21.09.2010 підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та пояснень представників позивача та третьої особи, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання нечинним і скасування рішення відповідача, зобов'язання його зареєструвати право власності на цілісний майновий комплекс за позивачем.
Суд вважає необґрунтованими клопотання позивача щодо застосування запобіжного заходу у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на цілісний майновий комплекс, тому відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 71-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»- задовольнити частково.
Визнати неправмірними дії відповідача по відмові позивачу у реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1.
Скасувати з моменту прийняття рішення відповідача від 21.09.2010 р. про державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 лютого 2011 р.