21 березня 2012 року місто Київ № 2а-667/12/1070
12.22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Зайцева В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправними дій, скасування рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування рішень.
В позовних вимогах позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172; визнати протиправною та нечинною податкову вимогу від 10.01.2012 року № 40; зобов'язати відповідача скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172 та податкову вимогу від 10.01.2012 року № 40 та заявив клопотання про зупинення виконання (дії) податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.02.2012 року.
23.02.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 3032), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає заяву про відкликання вимоги щодо зупинення виконання (дії) податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, також надав суду належним чином оформлені докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2012 року.
В призначений день та час в судове засідання з'явилися позивач та представник відповідача.
Позивач у судовому засіданні відкликав клопотання щодо зупинення виконання (дії) податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.
Таким чином, оскільки позивач відкликав клопотання щодо зупинення виконання (дії) податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, суд визнав за можливе дане клопотання залишити без розгляду.
Представник відповідача надав суду заперечення на адміністративний позов від 21.03.2012 року № 566/10/10.
Позивач позовні вимоги, з урахуванням їх зміни, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 21.03.2012 року здійснено заміну відповідача на належного відповідача - Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та нечинними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги підлягають задоволенню.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 01.08.2008 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 № НОМЕР_1 від 01.08.2008 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2).
З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2011 року Білоцерківською ОДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 30910/172 від 06.10.2011 року.
Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого абзацом 6 пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98-ВР «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва»(зі змінами та доповненнями).
Позивач, не погодившись з Актом перевірки № 30910/172 від 06.10.2011 року, надіслав на адресу відповідача заперечення № 35704/10 від 13.10.2011 року на акт перевірки позивача.
Відповідач розглянув заперечення позивача до Акту № 30910/172 від 06.10.2011 року та надіслав відповідь від 19.10.2011 року № 31293/10/17-2, в якій вирішив, що підстав для перегляду висновків Акту № 30910/172 від 06.10.2011 року не вбачається, отже податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі Акту перевірки № 30910/172 від 06.10.2011 року Білоцерківською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172.
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2011 року № 0031380172, 20.10.2011 року подав скаргу, в яких просив скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням ДПА в Київській області № 492/В/25-017/328-1669 від 16.12.2011 року розглянуто скаргу позивача та вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172, а скаргу позивача -без задоволення.
Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2011 року № 0031380172 та Рішенням ДПА в Київській області № 492/В/25-017/328-1669 від 16.12.2011 року, 29.12.2011 року подав скаргу, в яких просив скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 3145/В/10-2315 від 20.01.2012 року вирішено залишити без змін податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172 та Рішенням ДПА в Київській області № 492/В/25-017/328-1669 від 16.12.2011 року, за результатами розгляду скарги позивача, а скарги позивача -без задоволення.
Також позивачу була виставлена податкова вимога від 10.01.2012 року № 40 на суму 119, 66 гривень.
Отже, позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, тому підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до
показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідачем під час проведення перевірки були виявлені порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно з пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Суд дійшов висновку, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи і були спростовані у ході судового засідання.
Позивач в період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року для здійснення підприємницької діяльності використовував спрощену систему оподаткування. Згідно обраного виду діяльності, ставка єдиного податку становила 200, 00 гривень. Враховуючи положення розділу ХХ Перехідних положень підпункту 8.2 пункту 8 Податкового кодексу України, позивач сплачував 86, 00 гривень щомісяця на відповідний бюджетний рахунок.
Відповідно до пункту 6.1 та пункту 6.2 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як зазначалося вище, згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Саме сплату єдиного податку до граничного терміну, передбачено чинним законодавством України, а не перерахування, зарахування тощо, на відповідний бюджетний рахунок, та не перехід права власності на кошти до отримувача, як це було зазначено відповідачем в якості підстав для відмови в задоволенні скарг позивача.
Також слід звернути увагу на той факт, що Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3145/В/10-2315 від 20.01.2012 року, ДПС України посилається на положення листа ДПА України від 24.10.2003 року № 16658/7/24-1117, який втратив чинність згідно з листом ДПА України від 08.07.2009 року № 14192/7/24-0117 та не є належним документом з тих підстав, що листи -це службова кореспонденція; вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Встановлення законодавством відповідних строків є законодавчою гарантією держави на повну і своєчасну реалізацію фізичними та юридичними особами належних їм прав та виконання покладених на них обов'язків.
Тобто, законодавчий строк -це встановлений законом період часу, протягом якого особа має можливість реалізувати належні їй права, виконати покладені на неї обов'язки тощо.
Встановлені законом строки не можуть бути скорочені суб'єктом владних повноважень.
Фактично позивачем було сплачено єдиний податок, у строки, передбачені законом з карткового рахунку, що підтверджується квитанціями про сплату, копії яких наявні в матеріалах справи.
Отже, за квітень 2011 року, відповідно до квитанції № 11653.74.1 в сумі 86, 00 гривень -позивачем було сплачено 19.03.2011 року; за липень 2011 року, відповідно до квитанції № 10932.26.1 в сумі 86, 00 гривень -позивачем було сплачено 20.06.2011 року; за вересень 2011 року, відповідно до квитанції № 11797.359.1 в сумі 86, 00 гривень -позивачем було сплачено 19.08.2011 року.
У зв'язку з цим, є всі підстави вважати, що позивачем не порушено строків сплати єдиного податку, так як їх сплату на відповідний бюджетний рахунок ініційовано та здійснено вчасно і в належних розмірах -шляхом надання відповідних розрахункових документів.
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюється Законом України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі -Закон України № 2346-III).
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України № 2346-III, переказ коштів (далі - переказ) -рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Крім того, при використанні розрахункового документу, відповідно до пунктів 22.3 та 22.4 статті 22 Закону України № 2346-III, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Суд вважає, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення органом державної податкової служби допущено однобічне тлумачення норм законодавства та їх упереджене застосування на власну користь, що призвело до прийняття протиправних рішень; відповідачем також не було враховано критеріїв обґрунтованості, тобто усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, який вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення для конкретних правовідносин.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає дії відповідача протиправними, а прийняте податкове повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправним та скасуванню.
Водночас, як підставу для скасування податкового повідомлення-рішення суд приймає до уваги тільки доводи позивача щодо неправомірності ототожнення строку зарахування сум узгоджених податкових зобов'язань на рахунки відділень Державної казначейської служби із граничним строком сплати такого зобов'язання.
Доводи позивача, що в Акті перевірки не зазначено виду перевірки та підстав для її проведення, а у розрахунку штрафних санкцій є посилання на розрахунок від 25.12.2010 року № 906594 не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок проведення камеральних перевірок.
Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Щодо зазначення у розрахунку до акту перевірки розрахунку від 25.12.2010 року № 906594, слід відмітити, що номер відповідає номеру свідоцтва про сплату єдиного податку, а дата 25.12.2010 року як встановлено з пояснень представника відповідача відповідає заяві про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку. Оскільки позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, документом, по якому може виникнути заборгованість -є свідоцтво про сплату єдиного податку.
Також суд не погоджується з твердженнями позивача щодо неналежної форми податкового повідомлення -рішення.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 985 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.
Відповідно до пункту 2.2. вказаного Порядку у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма «Р»); за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (форма «Ш»).
Отже, оскільки правопорушення було визначено податковим органом за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання форма податкового повідомлення-рішення застосована вірно.
Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 10.01.2012 року № 40 суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають задоволенню з огляду на викладене.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до пункту 56.5 статі 56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.12.2011 року повідомив Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію про оскарження податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172 до Державної податкової адміністрації України, одержання вказаного повідомлення підтверджується штампом відповідача про отримання.
Як пояснив представник відповідача вказане повідомлення не було враховано з огляду на відсутність документу, який би підтверджував факт подання скарги до Державної податкової адміністрації України.
Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, оскільки позивач належно виконав покладений на нього обов'язок і повідомив про факт подання скарги до Державної податкової адміністрації України, надання інших документів на підтвердження подання скарги податковим законодавством не передбачено.
У зв'язку з цим, суд дійшов до висновку, що податкову вимогу було виставлено передчасно, так як сума податкового зобов'язання не була узгоджена.
Також, на підтвердження неправомірності дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Так, за невчасну сплату єдиного податку за квітень 2011 року (правопорушення відбулося у березні) та липень 2011 року (правопорушення відбулося у червні) податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції більше однієї гривні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Білоцерківська ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є протиправними і підлягають скасуванню, а дії відповідача визнанню незаконними.
В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та підстав, якими керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовільними повністю.
Визнати протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби по винесенню податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172 та податкової вимоги від 10.01.2012 року № 40.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0031380172 та податкову вимогу від 10.01.2012 року № 40.
Присудити ОСОБА_1 судові витрати з Державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової Служби грошові кошти в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 березня 2012 р.