Справа №2-1262/11
Провадження №2/406/192/2012
30 березня 2012 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетрвоської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретарі -Рудовій Л.В.
За участю представників -адвоката Платової Г.О., адвоката Молочок А.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом селянського фермерського господарства «Ольга»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна та стягнення компенсації за завдану господарству шкоду,-
До суду звернувся позивач СФГ «Ольга»з позовом про витребування майна та стягнення компенсації за завдану господарству шкоду до відповідачів ОСОБА_1, та ОСОБА_2, посилаючись на наступне: СФГ «Ольга»на праві приватної власності належить сільськогосподарське обладнання, зокрема сівалка СУПН-8, яку СФГ «Ольга»придбало 03.09.2003 року у СФГ «Гея», що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера № 8 від 03.09.2003 року, а також накладною № 8 від03.09.2003 року. Вартість сівалки складає 9600 грн.
На початку травня місяця 2009 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до СФГ «Ольга»з проханням надати йому у тимчасове користування зазначену вище сівалку для виконання ним посівних робіт на строк один тиждень. Оскільки сівалка на той момент СФГ «Ольга»не використовувалась, оскільки посівні роботи планувались на початок червня місяця цього ж року, зазначену сівалку було передано відповідачу ОСОБА_1,, яку він зобов»язувався повернути СФГ «Ольга»через тиждень.
Однак після спливу строку, на який сівалку було передано відповідачу ОСОБА_1., він її СФГ «Ольга»не повернув, та пояснив, що після завершення ним посівних робіт на своїй ділянці. Він надав сівалку у тимчасове користування відповідачу ОСОБА_2,. на прохання останнього.
Відповідач ОСОБА_2, після того, як керівник СФГ «Ольга»звернувся до останнього з вимогою повернути сівалку господарству, не пояснюючи свого наміру та мотивів рішення, повертати сівалку господарству без поважних на те причин категорично відмовився.
Після зазначених вище подій, керівник СФГ «Ольга»знову звернулась до відповідача ОСОБА_1, з вимогою вжити заходів щодо повернення господарству сівалки, яку він взяв у господарстві особисто, то й має особисто цю сівалку повернути власнику. Однак через кілька днів ОСОБА_1, повідомив СФГ «Ольга»про те, що ОСОБА_2, повертати сівалку господарству відмовляється.
Таким чином відповідачі, своїми спільними протиправними діями, які полягають в тому, що ОСОБА_1. без дозволу та відома позивача, тобто без відповідної правової підстави, передав майно, що належить СФГ «Ольга»сторонній людині -відповідачу ОСОБА_2, а останній незаконно та протиправно, без будь-яких відповідних правових підстав, продовжує утримувати в себе зазначену сівалку та користуватись майном СФГ «Ольга»по цей час.
Більше того, відповідачі своїми спільними, навмисними, незаконними та протиправними діями, завдали СФГ «Ольга»також і майнової шкоди, яка зокрема полягає у тому, що СФГ «Ольга»не змогло вчасно виконати посівні роботи, внаслідок чого не було використано за призначенням -для посіву та вирощування посівний матеріал, кукурудзу сорту «Любава», яку було придбано СФГ «Ольга» за договором від 01.06.2009 року у ЗАТ компанії «РАЙЗ»в кількості 9 посівних одиниць, вартість якого становила 1328.90 грн., відповідно завдавши господарству шкоду у відповідному розмірі.
Крім того СФГ «Ольга»також зазнало і втрат матеріального характеру в зв»язку з неотриманням врожаю та доходу від його продажу. Так згідно довідки управління агропромислового комплексу П»ятихатської РДА, середня врожайність кукурудзи по П»ятихатському району Дніпропетровської області в 2009 році склала 26.8 ц/га. Ціна однієї тони кукурудзі на кормові цілі складала 1381 грн., на територіальній біржі. На обслуговуванні в СФГ «Ольга»знаходиться 9 га., землі під вирощування та обробку кукурудзи. Таким чином СФГ «Ольга»з вини відповідачів не отримала прибуток в розмірі 33309.72 грн., що й стало причиною звернення до суду.
В судовому засідання позивач підтримав свої позовні вимоги, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. При цьому уточнив, що сівалку ОСОБА_1,. забрав в нього 2008 році, а посіяти він не зміг в 2009 році.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав при цьому пояснив, що в 2008 році він попросив у ОСОБА_3, сівалку, коли ОСОБА_4. вже відсіявся. Він забрав сівалку, посіяв у себе. Коли прийшов час повертати сівалку, він побачив, що вона важка для його трактора і йому потрібно наймати транспорт для того, щоб повернути її назад. З цього приводу він переговорив з ОСОБА_4, який йому сказав, що в цьому році він вже відсіявся, а на наступний рік, щоб він сівалку повернув. Наступного року навесні до нього приїхав ОСОБА_2, і сказав, що йому ОСОБА_4,. дозволив взяти сівалку. Він знав, що ОСОБА_4,. і ОСОБА_2,. перебувають в дружніх відносинах, тому дозволив ОСОБА_2,. взяти сівалку. Через деякий час він зустрів ОСОБА_4, і спитав, чи він дозволяв брати ОСОБА_2,. сівалку, на що ОСОБА_4, сказав, що дозволяв. Ще через деякий час ОСОБА_4, приїхав до нього і почав говорити, щоб він повернув йому сівалку., сказавши, що ОСОБА_2,. йому сівалку не віддає, а раз він забрав сівалку та передав її ОСОБА_2., то повинен і повернути її. Він домовився за трактор і поїхав до ОСОБА_2,. щоб забрати сівалку, але той сказав, що він сівалку не віддасть поки ОСОБА_4,. не поверне йому те, що винен. З цього приводу він звертався навіть до міліції.
Відповідач ОСОБА_2,. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, при цьому пояснив, що десь 17.05.2009 року він пішов на базар, там ОСОБА_4,. продавав молоко. Він запитав у ОСОБА_4, де його сівалка. На що останній відповів, що вона у ОСОБА_1 Він попросив у ОСОБА_4,. сівалку, щоб посіяти, на що останній дав йому дозвіл. У них дійсно був конфлікт, але коли цей конфлікт вичерпав себе, він повернув сівалку ОСОБА_4 Повернув він сівалку 17 травня 2009 року, тракторист ОСОБА_6 відвіз її на своєму тракторі в с. Мотронівку, туди, де у ОСОБА_4,. знаходиться вся його техніка. Там був працівник ОСОБА_4, якого звати ОСОБА_5, він бачив, як він поставив сівалку.
Вислухавши осіб, що брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступними підставами. : судом встановлено, що СФГ «Ольга»на праві приватної власності належить сільськогосподарське обладнання, зокрема сівалка СУПН-8, яку СФГ «Ольга»придбало 03.09.2003 року у СФГ «Гея», що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера № 8 від 03.09.2003 року, а також накладною № 8 від 03.09.2003 року. Вартість сівалки складає 9600 грн.
Також судом встановлено, що в 2008 році відповідач ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4, з проханням надати йому у тимчасове користування зазначену вище сівалку для виконання ним посівних робіт на строк один тиждень. Оскільки сівалка на той момент СФГ «Ольга»не використовувалась, зазначену сівалку було передано відповідачу ОСОБА_1., яку він зобов»язувався повернути СФГ «Ольга», що підтверджується поясненнями представника позивача та поясненнями відповідача ОСОБА_1
З пояснень сторін також встановлено, що після того як відповідач ОСОБА_1, закінчив посівні роботи на належній йому земельній ділянці, він сівалку представнику позивача не повернув. Відповідно до домовленості між представником позивача та відповідачем ОСОБА_1, сівалка підлягала поверненню на наступний рік, коли у позивача виникне потреба в ній.
Також судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_1,, сівалку взяв в користування відповідач ОСОБА_2. При цьому відповідач ОСОБА_2,. в судовому засіданні пояснив, що він взяв дану сівалку у ОСОБА_1. з дозволу представника позивача ОСОБА_4 Але представник позивача заперечує те, що він надавав такий дозвіл відповідачу ОСОБА_7
Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, маючи конфліктну ситуацію з представником позивача ОСОБА_4, протягом певного часу відмовлявся повертати йому сівалку.
При цьому представник позивача стверджує, що сівалка відповідачами так йому повернена і не була. Відповідач ОСОБА_2,. зазначає, що він в травні 2009 року повернув представнику позивача сівалку. Судом були допитані свідки за клопотаннями сторін на підтвердження пояснень, наданих кожним з них.
Так, в судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_8, встановлено, що в кінці травня 2010 року він підходив до ОСОБА_2, і бачив, як ОСОБА_2. відтягнув, належну позивачу сівалку до м. Верховцево. Крім того він бачив, що ОСОБА_2,. в 2010 році цією сівалкою сіяв ОСОБА_9
З пояснень свідка ОСОБА_10,. встановлено, що в середині травня 2010 року він їхав до м. Дніпродзержинська і бачив як ОСОБА_2,. тягнув сівалку позивача до м. Верховцево, де в ОСОБА_2., є база.
З пояснень свідка ОСОБА_6,. в судовому засіданні встановлено, що в червні 2010 року він у ОСОБА_2,. окучував соняшник і ОСОБА_2, попрохав його перегнати сівалку СУПН-8. Вони причепили до його трактора сівалку, виїхали з с. Дідове, попереду їхав жовтий «Волтсьваген». Заїхали на господарство в с. Мотронівка, там він на майданчику, де знаходилась техніка відчепив сівалку від трактора і поїхав додому.
З пояснень свідка ОСОБА_11,. в судовому засіданні встановлено, що в середині червні 2009 року він на прохання ОСОБА_2., своїм автомобілем «Волтсваген» супроводжував трактор з сівалкою СУПН-8. трактор з сівалкою заїхав на базу ОСОБА_4, він на базу не з'їдав.
Таким чином з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків суд не зміг встановити була повернена позивачу сівалка чи ні. Допитати в якості свідка працівника представника позивача ОСОБА_5, на якого відповідачі та свідки посилаються, як на особу в присутності якої було повернено позивачу сівалку, суд не має можливості , так як з пояснень учасників процесу він помер.
Проте з дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу суд робить висновок про те, що сівалка позивачу не була повернена виходячи з наступного. Відповідач ОСОБА_2,. та допитані за його клопотанням свідки посилаються на те. що в середині червня вони повернули сівалку СУПН-8 позивачу. Але 25.06.2009 року відповідач ОСОБА_1, з пояснень якого встановлено, що представник позивача вимагав від нього повернути сівалку, звертається до Верхньодніпровського відділу внутрішніх справ з заявою застосувати заходи до ОСОБА_2,. який взяв у нього сівалку СУПН-8 і відмовляється повертати. З чого суд робить висновок, що на даний час сівалка ще не була повернена, так як якщо б вона вже була повернена, то не було б відповідної заяви відповідача ОСОБА_1 Крім того з заявою до Верхньодніпровського відділу внутрішніх справ зверталась і голова СФГ «Ольга»ОСОБА_12 В процесі перевірки її заяви допитувались всі заінтересовані особи. В тому числі і ОСОБА_2, який 11.06.2009 року відмовився надавати будь-які пояснення з цього приводу. Крім того 12.06.2009 року дільничий інспектор міліції Сіроштан С.І,. надає рапорт, згідно якого вказує, що ОСОБА_2,. відмовився давати будь-які пояснення відносно неповернення сівалки на підставі ст. 63 Конституції України, але в усній бесіді повідомив, що поверне ОСОБА_12 сівалку, коли її чоловік ОСОБА_4,. поверне йому запасні частині до сільгосптехніки та гроші які він винен. Таким чином на 12.06.2009 року сівалка позивачу повернена не була і відповідач ОСОБА_2, в той час не мав наміру її повертати, посилаючись на наявність заборгованості ОСОБА_4,. перед ним.
А виходячи з пояснень свідків ОСОБА_8,. та ОСОБА_10,. вбачається, що належна позивачу сівалку перебувала у відповідача ОСОБА_2., ще й в 2010 році.
Хоч суд і прийшов до висновку про те, що відповідачем ОСОБА_2, сівалка позивачу, як її власнику, не повернена проте позовні вимоги в частині повернення позивачу сівалки СУПН-8. на думку суду задоволенню не підлягають за наступними підставами.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи. Яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зі змісту даної статі вбачається. що для пред»явлення віндикаційного позову необхідно, щоб майно, якого позбавився власник збереглося в натурі і знаходилось у фактичному володінні іншої особи.
Позивачем не надані докази про ні про те, що сівалка СУПН-8 на час розгляду справи збереглася, ні про те, де знаходиться дана сівалка, ні про те, в кого у фактичному володінні вона знаходиться в даний час. Тому позовні вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_2,. сівалки СУПН-8 задоволенню не підлягають, так відсутні докази про те, що дана сівалка знаходиться саме у відповідача ОСОБА_2, та не встановлене місце її фактичного знаходження.
Суд не може прийняти рішення і про стягнення з відповідачів вартості даної сівалки, так як відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.
Позивач не просить суд стягнути з відповідачів вартість належної йому сівалки, у випадку її знищення. Відповідно суд не може вийти за межі позовних вимог.
Позивач також просить стягнути з відповідачів, спричинену йому майнову шкоду в сумі 1328.90 коп., вартість придбаної ним кукурудзі сорту «Любава», так як СФГ «Ольга»не змогло здійснити вчасно заплановані посіви. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до договору поставки від 29.05.2009 року СФГ «Ольга»придбало у ЗАТ компанія «РАЙЗ»товар. А саме кукурудзу сорту «Любава»в кількості 9-ти посівних одиниць та оплатило її вартість в сумі 1328.90, що підтверджується додатком до договору поставки, рахунками - фактурою та квитанцією про оплату. Таким чином позивач поніс затрати в сумі 1328.90 грн.. на придбання кукурудзи.
З пояснень представника позивача встановлено, що в 2009 році СФГ «Ольга»так цю кукурудзу і не посадила, а на наступний рік кукурудза частково була посаджена, але дала не таки урожай, який очікувався. Частково дана кукурудза була списана. З наданого представником позивача акта від 02.04.2010 року встановлено що, при огляді насіння візуально визначається значне пошкодження насіння гризунами з характерними пошкодженнями зерен. З мішків відчувається стійкий запах прілості та гниття. З кожного мішка було відібрано по 100 зерен, з яких неушкодженими виявилось від 5 до 6 зерен. Комісія прийшла до висновку, що зазначене насіння кукурудзи непридатне до висіву в грунт та підлягає списанню.
Виходячи зі змісту даного акту судом встановлено, що з придбаного позивачем зерна якісним залишилось в середньому 5.5%
Тому визначаючи, розмір спричиненої позивачу шкоди суд виходить з наступного: 1328.90 грн Х 5.5% = 73.09 грн., вартість якісного зерна
1328.90 грн., - 73.09 грн.. = 1254.91 грн.. вартість пошкодженого зерна
Відповідно на відшкодування спричинених позивачу збитку з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню 1254 грн. 91 коп.
Суд вважає безпідставними посилання представників відповідачів про те, що наданий позивачем акт не може бути прийнятий як доказ, так як він складений без участі спеціалістів, відповідачів, а кількість придатного для використання зерна повинна бути підтверджена висновком експерта. так як даний акт складений за участю ОСОБА_13, агронома приватного підприємства, тобто при визначенні кількості придатного до використання зерна був присутній спеціаліст. Крім того на даний проведення відповідної експертизи є неможливим в зв»язку зі спливом часу.
Суд вважає безпідставними також і посилання відповідача ОСОБА_1,. про те, що його вини у неповерненні сівалки та спричинені збитків позивачу немає, так як відповідач ОСОБА_1, не запитавши дозволу у власника сівалки та вчасно не повідомивши його про те, що сівалка ним передана у користування третьої особи, створив умови для того, що сівалка взагалі не була повернена, а позивач поніс збитки. Посилання відповідачів на те, що представник позивача надавав дозвіл на передання сівалки ОСОБА_2,. у користування, суд не може прийняти як належне заволодіння відповідачемОСОБА_7, сівалкою, та відсутності вини у відповідача ОСОБА_1. у спричинені шкоди, так як якщо вони і отримували такий дозвіл, то отримали його не у власника сівалки.
Посилання представників відповідачів на те, що їх довірителі є неналежними відповідачами, а належним відповідачем є представник позивача суд також вважає безпідставними, так як неповернення сівалки та спричинення збитків позивачу сталось в саме в результаті дій відповідачів ОСОБА_1, та ОСОБА_2, а не представника позивача ОСОБА_4.
Позивач просить також стягнути з відповідачів і втрати майнового характеру, а саме недотриманий прибуток в зв»язку з неотриманням врожаю в сумі 33309 грн., проте суд вважає, що в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як відповідачем не надано доказів, що саме в результаті дій відповідачів ним не було засіяно 9 га., кукурудзою. Не надано доказів про те, що ця земельна ділянка планувалась з бути засіяною кукурудзою, та нічим не засівалась позивачем в зв»язку з неможливістю посіяти на ній кукурудзу. Не надано доказів і про те, яка саме кількість насіння кукурудзи повинна бути використана для того, щоб засіяти 9 га землі, та наявність у позивача такої кількості кукурудзи для посіву.
Так як позовні вимоги судом задоволено частково, відповідно до ст.. 88 ЦПК України з відповідачів в солідарному порядку підлягають частковому відшкодуванню понесені позивачем витрати в зв»язку з розглядом справи, а саме 30 грн., за сплачений судовий збір та 40 грн.. за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
На основі ст. 22, 23, 1166, 1167, 1193 ЦК України. керуючись ст. 10.60,88,212 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фермерського господарства «Ольга» задовольнити частково
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Ольга»1254 грн. 91 коп., компенсації за завдану господарству майнову шкоду та 30 грн., за сплачений судовий збір та 40 грн.. за сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення
Головуючий