14 листопада 2011 року 2а-1287/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Старової Н.Е.,
при секретарі судового засідання -Пономаренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»
доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0000321660/0 від 10 серпня 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом безпідставно виключено із загальної декларації рядок 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», оскільки право платника податку розпоряджатися сформованим за попередні податкові періоди податковим кредитом регулюється виключно законом України (Про податок на додану вартість». Тому, посилання відповідача на положення наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»є безпідставним, оскільки норми цього наказу стосуються порядку заповнення саме податкової декларації (скороченої),а не загальної декларації.
У судовому засіданні представник позивача мотивовано підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що рядок 26 загальної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» не повинен заповнюватись позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав:
Як встановлено судом, ТОВ «Українська молочна компанія»до 01.01.2009 року перебувало на загальній системі оподаткування та мало статус платника податку на додану вартість.
З 01.01.2009 року позивач перейшов на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується даними свідоцтва №100165202 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Оскільки до 01.01.2009 позивач перебував на загальній системі оподаткування, ним за попередні податкові періоди було сформовано податковий кредит. На підтвердження даної обставини позивачем надані суду відповідні податкові декларації із додатками за січень 2009 року та лютий 2010 року.
У серпні 2009 року податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 10.08.2009 №462/1600-34099131(далі -Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковими органами встановлено, що позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року за повною формою, крім того, ним подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства).
У даному Акті перевірки податковий орган посилається на Акт перевірки від 17.04.2009 №311/2301/34099131 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року згідно з яким встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме: пункту 8№.3. статті 8 Закону України 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) та пункту 5.8. наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».
Так, на думку податкового органу, позивач з 01.01.2009 повинен зменшити значення рядку 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» загальної декларації та відобразити його у податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена).
Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що у податковій декларації (загальній) за червень 2009 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет становить -45037,00 грн.
При цьому, як зазначено у письмових запереченнях відповідача, сума податкового зобов'язання розраховувалась податковим органом наступним чином. У податковій декларації (загальній) з податку на додану вартість за червень 2009 року податкові зобов'язання становлять 46046,00 грн. (рядок 9), податковий кредит 1009,00 грн. (рядок 17), 45037,00 грн. -позитивне значення між сумою податкового зобов'язання і податковим кредитом (рядок 20). Відповідно до цього перерахуванню (сплаті) до бюджету підлягає 45037,00 грн. (46046,00 грн. -1009,00 грн.). Сума, яка повинна бути відображена у рядку 27 загальної декларації по податку на додану вартість (тобто сума, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) становить 45037,00 грн. (46046,00 грн. -1009,00 грн.).
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкову повідомлення -рішення від 10.08.2009 №0000321660/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45037,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого:
Право платника податку розпоряджатись сформованим податковим кредитом визначено виключно Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «про податок на додану вартість»(далі -Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держаного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені у пункті 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР.
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. етапі 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), і при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 7.7.2 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У свою чергу, статтею 8№ Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства і рибальства.
Так, згідно зі статтею 8№.2 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку -для інших виробничих цілей.
Відповідно до статті 8№.3. Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.
Проте, зі змісту вказаної норми вбачається, що вона не містить положень, які б передбачали втрату платником податку права на отримання бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди у зв'язку із переходом із загальної системи оподаткування на спеціальний режим оподаткування.
З додатку 5 до загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (а. с. 36-37) вбачається, що сума, заявлена до відшкодування в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, складається з податкового кредиту, що виник у 2008-2009 роках, який включено позивачем до декларації з податку на додану вартість у січні 2009 року.
У свою чергу, сума рядка 23.2. загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (а. с. -23) складає 5 299 156,00 грн. Таким чином, сума податкового зобов'язання за червень 2009 року у розмірі 45 037,00 грн. враховується у зменшення від'ємного значення звітного місяця, який складав 5 299 156,00 грн.
Отже, подаючи загальну декларацію з Податку на додану вартість за червень 2009 року, в якій відображено податковий кредит, сформований за результатами господарської діяльності підприємства за попередні податкові періоди, тобто до 01.01.2009 року, позивачем обґрунтовано включено суми у рядок 26 загальної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення пункту 5.8. наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», оскільки дані норми стосуються коригування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість (скорочена) по спеціальному режиму оподаткування.
Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, під час судового розгляду податковий орган не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення -рішення від 10.08.2009 року №0000321660/0, а висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 8№.3. статті 8№ Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, є помилковим.
Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2009 року, яка набрала законної сили, було встановлено правильність визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2009 року.
В силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статі 255 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення.
Доказів зупинення виконання зазначеного рішення суду не надано, а відтак, враховуючи приписи статті 124 Конституції України, статті 14, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови Київського окружного адміністративного суду від 9 липня 2009 року, яка обов'язковою до виконання для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суд приходить до висновку, що правильність визначення ТОВ «УМК» показників загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, в тому числі і значення рядка 26, не підлягає доказуванню під час розгляду даної справи.
Відповідно до положень статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідального місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем надано докази сплати судового збору (квитанція № 1272 від 17.08.2009) в сумі 3 грн. 40 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача. Інших доказів понесення ним судових витрат суду не надано.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (Згурівське відділення) від 10.08.2009 № 0000321660/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (Київська обл., Згурівський р-н., с. Великий Крупіль, вул. Леніна, 11а, ідентифікаційний код: 34099131) кошти в сумі 3 (три) грн. 40 коп
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 листопада 2011 р.