26 березня 2012 року 2а-896/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,
за участю:
представника позивача - Лісового А.В.,
представника відповідача - Тесленко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління № 10"
до Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління № 10" з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.01.2012 № 43 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму 24509,38 грн.
На підставі вказаного рішення територіальний орган пенсійного фонду застосував до позивача фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає рішення незаконним, оскільки територіальний орган пенсійного фонду до фактів несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків, які мали місце впродовж 2006 -2010 років, застосував положення закону (пункт другий частини дев'ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), які з 01.01.2011 втратили чинність. На думку позивача, це суперечить конституційному принципу про заборону зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, окрім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені є законним, прийняте на підставі норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які діяли на момент вчинення правопорушення. На думку відповідача, позов є безпідставним.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління № 10" зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області, а з 01.01.2011 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У січні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області встановлено, що позивач у період з травня 2006 по грудень 2010 року припускався несвоєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
У січні 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області прийнято рішення від 20.01.2012 № 43, згідно з яким за несвоєчасну сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, на підставі пункту другого частини дев'ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до позивача застосовано фінансові санкції на загальну суму 24509,38 грн.
Згідно з розрахунком фінансових санкцій розмір штрафу, застосованого територіальним органом Пенсійного фонду до позивача, у кожному випадку становить 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а розмір пені -0,1 відсотка своєчасно не сплачених сум.
Під час судового розгляду встановлено, що факти несвоєчасної сплати страхових внесків, суми заборгованості, строки прострочення платежів підтверджуються документально (щорічними актами звіряння розрахунків, витягами з облікових карток страхувальника за відповідними платежами за період з 22.05.2006 по 24.12.2010, розрахунком фінансових санкцій) та не оспорюються позивачем. Таким чином, спір з цього приводу між сторонами відсутній.
Як зазначив представник позивача, він принципово вважає незаконним застосування до позивача фінансових санкцій на підставі норм закону, які на день прийняття рішення втратили чинність.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від розкриття принципу дії закону в часі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд такого зазначає наступне.
За загальновизнаним принципом права особа, яка вчинила правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час вчинення правопорушення.
Водночас загальновизнаним є й те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
У період з 1 січня 2006 по 31 грудня 2010 року відповідальність страхувальників за несвоєчасну сплату страхових внесків визначалась положеннями пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (з урахуванням положень Закону України від 05.03.2009 № 1074-VI, який набрав чинності з 11.06.2009 і обмежив розмір санкції 10 відсотками).
Положеннями пункту 2 частини дев'ятої статті 106 вказаного Закону також передбачалось, що одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
В силу частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з яким в Законі України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пункт 2 частини дев'ятої статті 106 виключено.
Приймаючи Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган не передбачила «декриміналізацію»такого правопорушення, що виявляється у несплаті (неперерахуванні) або несвоєчасній сплаті (несвоєчасному перерахуванні) страхувальниками страхових внесків, і не передбачила скасування відповідальності або звільнення від відповідальності за правопорушення, вчинені в минулому.
Навпаки, пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Аналізуючи норми зазначених законодавчих актів, суд дійшов висновку, що у зв'язку з виключенням частини дев'ятої статті 106 із Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перенесенням аналогічної за змістом норми до статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»збереглися як диспозиція, так і санкція норми, що визначає відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків.
Відповідно до абзаців шостого, сьомого частини сьомої розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що територіальний орган пенсійного фонду, застосовуючи до позивача фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на підставі закону, який діяв на момент вчинення правопорушення, а також враховуючи те, що з прийняттям нового законодавчого акта не відбулось пом'якшення або скасування відповідальності за вказані правопорушення, діяв правомірно, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені законом.
Твердження позивача про порушення відповідачем принципу дії закону в часі при прийнятті рішення судом до уваги не приймаються як такі, що ґрунтуються на невірному розумінні відповідачем вказаного принципу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені прийнято відповідачем правомірно, підстави для його скасування відсутні, тому позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 26 березня 2012 р.