21 березня 2012 року місто Київ № 2а-391/12/1070
13.28
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Жуковської А.О.
відповідача:- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомБілоцерківського міськрайонного центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
доОСОБА_2
простягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.
Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 7 лютого 2012 року.
6 лютого 2012 року від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, з яких встановлено, що відповідач знаходиться на лікуванні у Білоцерківському психоневрологічному диспансері і не може прибути до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року провадження у справі було зупинено до отримання від Білоцерківського психоневрологічного диспансеру інформації щодо знаходження на обліку громадянина ОСОБА_2.
27 лютого 2012 року до суду надійшла відповідь Білоцерківського психонаркологічного територіального медичного об'єднання № 364 від 14 лютого 2012 року (вхідний № 3144 від 27.02.2012 року) на запит суду вих. № 380 від 7 лютого 2012 року, з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_2 під диспансерним наглядом не перебуває. Перебував на стаціонарному лікуванні з 24 січня 2012 року по 10 лютого 2012 року з діагнозом: рекурентний депресивний розлад, помірний поточний епізод з соматичними симптомами.
Таким чином, ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду на 21 березня 2012 року.
В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та відповідач.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги в частині суми заборгованості, яка складає 244 гривні 27 копійок - визнав, в решті позовних вимог просив суд відмовити.
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу
Згідно з частиною третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, з 17.05.2011 року громадянина ОСОБА_2 було зареєстровано у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості як особу, що шукає роботу та з 24.05.2011 року йому надано статус безробітного.
Згідно з підпунктом «є»пункту 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», статті 6 підпункту 1.3.4 статті 22 та пункту 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року, безробітному ОСОБА_2 на підставі поданих ним відомостей та документів призначено допомогу по безробіттю.
З матеріалів справи вбачається, що Актом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 3 від 05.01.2012 року встановлено, що перебуваючи на обліку в Білоцерківському МРЦЗ як безробітний, громадянин ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Дитячим будинком «Материнка», що підтверджується наказом № 1а-к від 03.01.2005 року про зарахування на посаду робітника по обслуговуванню приміщень та наказом № 81-а від 31.05.2011 року про звільнення з роботи та податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку Дитячого будинку «Материнка», де зазначено, що відповідач надавав послуги в другому кварталі 2011 року.
На підставі даних документів посадовими особами позивача було складено претензію, адресовану відповідачу на суму 3793, 99 гривень від 12.01.2012 року № 52.
Дана претензія не була задоволена відповідачем у 15 денний строк, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.02.2009 від 60/62, через що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача отриманої допомоги по безробіттю в судовому порядку у сумі 3793, 99 гривень.
Відповідно до підпункту «а»пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.
Таким чином, відповідач з 03.01.2005 року відносився до категорії зайнятого населення.
На момент реєстрації у державній службі зайнятості, отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю, відповідач не був позбавлений категорії зайнятої особи, а, отже, належав до категорії зайнятого населення та не міг бути визнаний безробітним та відповідно отримувати матеріальне забезпечення за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Так, позивачем встановлено належність безробітної особи до категорії зайнятої, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість -це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Відповідно до Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Мінпраці від 13.02.2009 року № 60/62, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають з правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії наказу від 31.05.2011 року, відповідач був звільнений з дитячого будинку «Материнка»з 31.05.2011 року за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
З урахуванням викладено, суд дійшов висновку, що на момент подачі заяви до Білоцерківського центру зайнятості, відповідач вважав себе незайнятою особою, оскільки подав заяву про звільнення за власним бажанням. Водночас, враховуючи ту обставину, що відповідач був звільнений з 31.05.2011 року, але кошти за травень 2011 року отримав як безробітний, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до довідки про розмір щомісячної грошової допомоги, отриманої відповідачем, за травень 2011 року ним отримано 244, 27 гривні, тобто саме ця сума підлягає поверненню.
Беручи до уваги те, що допомога по безробіттю у сумі 3 549, 72 була виплачена відповідачу на підставі документів, що містять правдиві відомості, і, що в період з 01.06.2011 року по 03.10.2011 року ОСОБА_2 був особою, що шукає роботу, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині суми нарахованої допомоги по безробіттю за травень 2011 року в розмірі 244, 27 гривень. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з громадянина ОСОБА_2 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 244 (двісті сорок чотири) гривні 27 копійок.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 березня 2012 р.