19 березня 2012 року Справа 2а-515/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проІрпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь»
Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Ірпінське комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Ірпінь»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексу -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 17 листопада 2011 року № 0005421501.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, тому податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. за порушення строків подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що вчинене позивачем порушення, а саме повторне несвоєчасне подання платником податків податкової декларації, відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1020,00 грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0005421501, яким визначено позивачу суму штрафу у розмірі 1020,00 грн., є правомірним та прийнято з дотриманням норм законодавства. Крім того, на думку представника відповідача, повторне несвоєчасне подання податкової звітності не є об'єктом податкового правопорушення, тому приписи пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України застосуванню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи, 17 листопада 2011 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 200.10 статті 200, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Ірпінського КЖЕП «Ірпінь»за березень 2011 року, результати якої оформлено актом № 2311/15-3/32231096 (а.с. 10).
У ході перевірки встановлено, що Ірпінським КЖЕП «Ірпінь»в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України порушено строки подання декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.
На підставі висновків акту перевірки, 17 листопада 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005421501, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1020,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У період подання позивачем декларації з податку на додану вартість та прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, спірні правовідносини регулювалися Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Стоки подання податкової звітності з податку на додану вартість визначені у пункті 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, згідно якого, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. (пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).
У той самий час, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
З вказаної норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, встановлених Податковим кодексом України. Тому законодавцем визначено, що за період з 1 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції за порушення платниками податків податкового законодавства не можуть перевищувати одну гривню за кожне таке порушення, а відтак даною нормою встановлений сприятливий (адаптаційний) режим відповідальності платника податків у чітко визначений період.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.
Враховуючи той факт, що позивачем вчинено порушення податкового законодавства у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, штрафні санкції до порушника повинні застосовуватись у розмірі не більше однієї гривні.
Твердження представника відповідача про те, що до правопорушень у вигляді несвоєчасного подання податкової звітності не застосовуються положення пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3.1 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відтак, під терміном «податкове законодавство»слід розуміти сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін, зокрема, як і в даному випадку, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки і збори, податкових декларацій.
Відповідальність за порушення податкового законодавства визначено главою 11 розділу II Податкового кодексу України, яка містить загальні статті, що визначають поняття податкового правопорушення, перелік санкцій та правил їх застосування. Статті 117-127 Податкового кодексу України містять склади конкретних податкових правопорушень та санкції за їх вчинення.
Положення цього Кодексу щодо строків подання декларацій (розрахунків) є складовою частиною податкового законодавства, як і положення щодо відповідальності за порушення строків подання декларацій (розрахунків). Отже порушення строків подачі декларацій є порушенням податкового законодавства, тому відповідальність за його вчинення повинна застосовуватись з урахуванням положень пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 17 листопада 2011 року № 0005421501 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2011 року № 0005421501 з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 17 листопада 2011 року № 0005421501.
Стягнути на користь Ірпінського комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь» судовий збір із Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області у сумі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2012 року.