21 березня 2012 року 2а-371/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1.,
від відповідача: Горбовий С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доУправління Державної автомобільної інспекції
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції (надалі - відповідач) про визнання відповіді відповідача від 13.01.2012 такою, що не відповідає суті запиту позивача від 10.01.2012 та наданої не у повному обсязі; зобов'язати відповідача надати повну та ґрунтовну відповідь на запит позивача від 10.01.2012.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-371/12/1070 та призначено справу до попереднього судового розгляду.
За наслідками попереднього судового засідання Київським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу від 14.02.2012 про закриття провадження у частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання надати позивачу відповідь стосовно того, чи буде притягнуто до відповідальності згідно закону інспекторів ДАІ КІ 1847 та КІ 0667.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції, що виявились у ненаданні відповіді у повному обсязі на інформаційний запит позивача від 10.01.2012 та зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції надати повну відповідь на інформаційній запит позивача від 10.01.2012, за винятком питання, визначеного у пункті 2 інформаційного запиту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при розгляді поданого ним інформаційного запиту порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 № 2939-VI, що виявилось у наданні відповіді на запит у неповному обсязі та не по суті поставлених питань, та, як наслідок, призвело до порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Тому, позивач вважає неправомірними дії відповідача та просить суд зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції надати інформацію у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що Управлінням Державної автомобільної інспекції надано відповідь позивачеві на його інформаційний запит у порядку, спосіб та у строк, що визначені Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, а, відтак, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2012 ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної автомобільної інспекції з інформаційним запитом про надання інформації стосовно того, чи дозволяється інспекторам ДАІ КІ1847 та ДАІ КІ0667 використовувати міні камеру Miotex VT 55 CR (прищепка), що дозволяє проводити запис аудіо- відео- інформації тривалий час та не дає будь-якої інформації особі, чи особам, які знімають чи фіксують їх дії; чи буде притягнуто до відповідальності згідно закону інспекторів ДАІ КІ 1847 та КІ 0667 за такі дії; з'ясувати, чи є на балансі технічний пристрій у вигляді міні камери Miotex VT 55 CR (прищепка), яка знаходилась у інспекторів ДАІ КІ1847 та ДАІ КІ0667 та повідомити її номер. Вказаний інформаційний запит був зареєстрований відповідачем 10.01.2012 за № к-8 (а.с.5-6).
13 січня 2012 року (вих. №4/3-255) відповідачем було надано відповідь ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається, що відповідачем надано інформацію з приводу правомірності застосування працівниками Державтоінспекції приладів з функцією фото- та відеозйомки із посиланням на норми Закону України «Про міліцію»і Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Не погоджуючись зі змістом та обсягом наданої відповіді, на інформаційний запит, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011 № 2939-VI (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011 №2939-VI).
Основною метою прийняття названого Закону є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
Так, відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в статті 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується шляхом її оприлюднення у засобах масової інформації (в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом) та через надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію
розпорядників інформації.
Частиною 1 статті 13 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI до переліку розпорядників інформації для цілей цього Закону віднесено, зокрема, суб'єктів владних повноважень -органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Таким чином, відповідач - Управління Державної автомобільної інспекції в розумінні Закону України від 13.01.2011 №2939-VI, є розпорядником інформації, на яке покладено обов'язок надання достовірної, точної та повної інформації, а також у разі потреби перевіряння правильності та об'єктивності наданої інформації відповідно до пункту 6 статті 14 цього Закону.
Реалізуючи право на отримання публічної інформації, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина 2 статті 19 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI).
Назване право кореспондується з обов'язком розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (стаття 20 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI).
Проте, положеннями статті 22 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI закріплено право розпорядника відмовити в задоволенні запиту, однак, лише у разі, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що розпорядник інформації зобов'язаний у встановлений законом строк, надати відповідь на інформаційний запит або відмовити в його задоволенні, при цьому, відмова в наданні запитуваної інформації може бути аргументована виключно підставами, закріпленими в пунктах 1-4 частини 1 статті 22 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI.
Згідно частини другої статті 22 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Як вбачається з листа-відповіді Управління Державної автомобільної інспекції від 13.01.2012 № 4/3-255, його зміст зводиться до узагальнення норм права, які регламентують діяльність Державтоінспекції та не містить відповіді по суті на питання, поставлені у запиті позивачем.
Судом досліджено та враховано той факт, що під час судового розгляду справи відповідачем було надано довідку б/н від 01.03.2012, видану штабом полку ДПС ДАІ (а.с.13 Том ІІ), що містить у собі відповідь на запитувану позивачем інформацію щодо наявності на балансовому обліку мініатюрної камери Miotex VT 55 CR.
Про те, така інформація не була надана позивачеві у відповіді від 13 січня 2012 року вих. №4/3-255, а надійшла під час розгляду судової справи і не може свідчити про надання відповідачем відповіді у відповідності до вимог законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, у випадку якщо Управління Державної автомобільної інспекції не володіло запитуваною позивачем інформацією, але йому було відомо, хто нею володіє, воно зобов'язане направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача, проте жодних доказів на вчинення відповідних дій під час розгляду запиту позивача відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, дії Управління Державної автомобільної інспекції, пов'язані з розглядом запиту позивача на інформацію від 10.01.2012, не відповідають положенням пункту 6 статті 14 цього Закону України «Про доступ до публічної інформації»та, відповідно, є протиправними.
Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не надано запитувану позивачем інформацію у повному обсязі та по суті поставлених питань, а також не вчинено усіх необхідних дій для належного виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків, що призвело до порушення прав позивача, передбачених Конституцією України та Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем по справі не доведено правомірність дій щодо надання відповіді на інформаційний запит позивача у спосіб, встановлений законодавством та не виконано покладений Кодексом адміністративного судочинства України обов'язок доказування.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позивачем доведено протиправність дій відповідача та підтверджено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративного позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції, що виявились у ненаданні відповіді у повному обсязі на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.01.2012.
Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції надати повну відповідь на інформаційній запит ОСОБА_1 від 10.01.2012, за винятком питання, визначеного у пункті 2 інформаційного запиту.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 березня 2012 р.