15 березня 2012 року Справа № 2а-910/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: (не прибув)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проОСОБА_1
Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області
зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про зобов'язання Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області зареєструвати, поставити на облік придбаний ОСОБА_1 транспортний засіб СНЕVROLET AVEO, 2007 року випуску, колір - сірий, тип - легковий седан, № кузова НОМЕР_1, та видати ОСОБА_1 відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та державні номерні знаки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним було придбано на аукціоні транспортний засіб СНЕVROLET AVEO, 2007 року випуску. Після цього позивач звернувся до Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з заявою про реєстрацію транспортного засобу, однак у задоволенні вказаної заяви йому було відмовлено з тієї підстави, що до реєстрації не було надано документу, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу. Вказуючи на те, що відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773 право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно, відповідач вважає, що набув право власності на автомобіль, що підтверджується протоколом проведення аукціону та банківськими квитанціями про оплату вартості автомобіля, тому відмова у державній реєстрації транспортного засобу є незаконною.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 5 березня 2012 року.
У судовому засіданні, призначеному на 5 березня 2012 року за заявою позивача протокольною ухвалою суду замінено неналежного відповідача - Фастівське реєстраційно-екзаменаційне відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на належного відповідача - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі по тексту - відповідач). У зв'язку з заміною відповідача судовий розгляд справи відкладено на 15 березня 2012 року.
15 березня 2012 року у судове засідання прибув позивач, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив розглядати справу без участі представника відповідача за наявних у матеріалах справи доказів.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи, 27 травня 2011 року за ініціативою державної виконавчої служби України було проведено аукціон з продажу автомобіля СНЕVROLET AVEO, 2007 року випуску, колір - сірий, тип - легковий седан, № кузова НОМЕР_1. Переможцем аукціону визнано ОСОБА_1, що підтверджується протоколом проведення аукціону № 1-К-17-ДН-з (а.с. 7).
Після проведення аукціону позивач провів оплату вартості автомобіля на користь Відділу державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ та розрахувався з організатором аукціону за послуги з реалізації майна, що підтверджується банківськими квитанціями (а.с. 8-10).
5 січня 2012 року позивач звернувся до Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з заявою про реєстрацію автомобіля СНЕVROLET AVEO, 2007 року випуску, додавши до неї у якості документа, що встановлює право власності на транспортний засіб протокол проведення аукціону № 1-К-17-ДН-з та копії банківських квитанцій про оплату вартості автомобіля.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви, відповідачу було відмовлено у реєстрації транспортного засобу, оскільки відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1371 від 23 грудня 2009 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»протокол про проведення аукціону не є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу (а.с. 11).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі по тексту - Порядок).
Порядок є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.
Відповідно до пункту 3 Порядку державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.
Згідно з пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Абзацом 4 пункту 8 Порядку передбачено, що документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби.
Зазначена норма Порядку є бланкетною, оскільки містить посилання не на конкретне нормативне розпорядження даного Положення, а передбачає можливість використання у якості підстави для державної реєстрації транспортних засобів інших документів, що встановлюють право власності на транспортні засоби, за умови якщо їх перелік визначений в іншому нормативно-правовому акті. Тобто така норма може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які визначають перелік документів, що встановлюють право власності на транспортні засоби.
Ураховуючи, що реалізація автомобіля СНЕVROLET AVEO, 2007 року випуску відбувалась в межах виконавчого провадження, при визначенні змісту спірних правовідносин необхідно керуватися положеннями Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року N 42/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. за № 480/3773 (далі по тексту -Порядок реалізації арештованого майна).
Відповідно до пункту 1.2 Порядку реалізації арештованого майна реалізація арештованого майна здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу на аукціоні.
Згідно вимог пункту 4.8 Порядку реалізації арештованого майна під час аукціону ведеться протокол, до якого заносяться такі дані: номер лота, назва лота, стартова ціна та продажна ціна майна; сума сплаченого гарантійного внеску; пропозиції покупців і відомості про покупця, який запропонував у ході аукціону найвищу ціну (переможець аукціону), розмір винагороди спеціалізованої організації, яку покупець повинен додатково сплатити, та реквізити рахунку спеціалізованої організації для її сплати.
Керівник організації, яка проводила аукціон (організатора аукціону), зазначає у протоколі відповідні суми й номери рахунків, на які переможцю потрібно внести кошти за придбане майно, та затверджує протокол у день проведення аукціону. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю аукціону, а також державному виконавцеві в триденний строк з дня проведення аукціону.
У свою чергу, пунктом 4.9 вказаного Порядку встановлено, що після повного розрахунку за придбане майно, на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.
Копії затвердженого акта видаються переможцю та організатору аукціону (пункт 4.10 Порядку реалізації арештованого майна).
Зі змісту положень Порядку реалізації арештованого майна слідує, що реалізація арештованого майна на аукціоні є комплексною процедурою, яка включає наступні етапи: 1) підготовка до проведення аукціону (пункт 3 Порядку реалізації арештованого майна); 2) проведення аукціону та оформлення протоколу аукціону із зазначенням переможця аукціону (пункт 4.8 Порядку реалізації арештованого майна); 3) оплата переможцем вартості придбаного на аукціоні майна; 4) складення акту про проведення аукціону та подання його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби (пункт 4.9 Порядку реалізації арештованого майна); 5) затвердження акту про проведення аукціону та видача його переможцю та організатору аукціону (пункт 4.10 Порядку реалізації арештованого майна).
Аукціон вважається проведеним лише за умови дотримання вимог усіх його етапів з обов'язковим оформленням відповідних документів. Саме протокол аукціону та акт про проведення аукціону є підтвердженням правомірності набуття особою права власності на придбане на аукціоні майно.
Разом з тим, позивачем подано до Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області лише протокол про проведення аукціону та копії банківських квитанцій про оплату вартості автомобіля, що не є підставою для проведення державної реєстрації транспортного засобу, оскільки протокол про проведення аукціону визначає тільки особу, яка є переможцем аукціону та зобов'язана оплатити вартість придбаного майна. Протокол про проведення аукціону без оформлення акту про проведення аукціону не посвідчує права власності та не є підтвердженням завершення процедури придбання майна на аукціоні. Тобто позивачем по справі не виконано усіх вимог процедури набуття майна через аукціон та не отримано належним чином завіреного акту про проведений аукціон.
Суд не бере до уваги посилання позивача на підпункт 7.1 пункту 7 Порядку реалізації арештованого майна у якому зазначено, що право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно, оскільки вказане положення визначає момент переходу права власності на придбане на аукціоні майно як один з етапів проведення аукціону. Вказана норма не звільняє учасників процедури реалізації майна на аукціоні від обов'язку з оформлення та затвердження акту про проведений аукціон, який є підтвердженням правомірності придбання майна на аукціоні.
Ураховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що протокол проведення аукціону та копій банківських квитанцій про оплату вартості автомобіля без належним чином завіреного акту про проведений аукціон не відносяться до документів, що посвідчують право власності на автомобіль. Тому відмова Фастівського реєстраційно-екзаменаційного відділення при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 5 січня 2012 року у реєстрації автомобіля на підставі пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 є правомірною.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем інших істотних умов проведення державної реєстрації транспортного засобу, до яких віднесено, зокрема: подання документів, що підтверджують відповідність конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів; доказів сплати передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків; доказів огляду та дослідження з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними у поданих власником для реєстрації документах, визначення їх справжності та проведення перевірки за Єдиним державним реєстром Державтоінспекції та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, встановлення відповідності конструкції і технічного стану транспортних засобів обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України тощо.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину , що позивачем не доведено факту виконання усіх вимог законодавства, що передбачені для проведення державної реєстрації транспортного засобу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2012 року.