19 березня 2012 року 2а-708/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін
від позивача: Новогребельська І.М.,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області
дофізичної особи ОСОБА_2
простягнення заборгованості,
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 221, 46 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року, на підставі статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито скорочене провадження у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 адміністративну справу призначено до судового розгляду на підставі частини четвертої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120, 97 грн., донарахованих контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 002164/172/2857/4013 та пені у розмірі 100, 49 грн. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 221, 46 грн., позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що позивачем без законних на те підстав визначено суму боргу. Як вказує відповідач, заборгованість у розмірі 221, 46 грн. є похідною із зобов'язань, щодо яких вже існує спір і на даний час справа № 2а-9298/10/1070 перебуває у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду. Тому відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 221, 46 грн. є передчасними та безпідставними.
Відповідач у судовому засіданні 19.03.2012 заперечував проти позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є платником податку на доходи фізичних осіб.
Згідно довідки позивача ( а.с.6), станом на день подання адміністративного позову у відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати узгодженої суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 120, 97 грн. Крім того, податковим органом, на підставі статті 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню у розмірі 100 грн. 49 коп.
Оскільки податковий обов'язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 221, 46 грн. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція у Київській області звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів статті 9 Податкового кодексу України, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.
Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, 09.12.2011 посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області було проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, про що складено акт від 09.12.2011 № 30912/0172/6267/4019 (надалі -Акт перевірки), який отримано відповідачем 12.12.2011, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення наявного у матеріалах справи (а.с.10).
Законність проведення перевірки відповідачем не оскаржувалась.
У ході проведення перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме -порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб.
За несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб протягом граничних строків, на підставі вказаного Акту перевірки та враховуючи приписи підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штраф у розмірі двадцяти відсотків від погашеної суми податкового зобов'язання, сплаченого із затримкою на загальну суму 120, 97 грн., про що позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш»від 20.12.2011 № 002164/0172/2857/4013.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, вказане податкове повідомлення -рішення отримане відповідачем 27.12.2011, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10).
Суду не надано жодних доказів оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення -рішення форми «Ш»від 20.12.2011 № 002164/0172/2857/4013, а отже, податкове зобов'язання відповідача у розмірі 120, 97 грн. є узгодженим.
Поряд із цим, підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до пункту 129.4 вказаної статті, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковим органом на виконання вимог пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб відповідачу на суму податкового боргу нараховано пеню у загальному розмірі 100 грн. 49 коп.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Аналогічні норми містилися і у статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 21.12.200 № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ф1»від 07.06.2010 № 1/15 на суму податкового боргу у розмірі 607, 85 грн. та другу податкову вимогу форми «Ф2»від 28.07.2010 № 2/38 на суму податкового боргу що становить 604, 85 грн., які були отримані відповідачем, відповідно, 21.06.2010 та 30.07.2010, про що свідчать підписи відповідача на повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с.12).
Пунктами 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно приписів підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Оскільки відповідач не оскаржував прийняті податковим органом податкові вимоги, податковий борг є узгодженим.
Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 221, 46 грн., що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та обліковою карткою платника податків (зворотній бік) по податку на доходи фізичних осіб (а.с.7).
Суд не приймає посилання відповідача на ту обставину, що предмет спору у даній справ збігається з предметом спору у справі № 2а-9298/10/1070, а сума заявлена позивачем до стягнення вже увійшла до суми, що стягується по справі № 2а-9298/10/1070, яка за твердженням відповідача перебуває у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду, з огляду на таке.
З метою встановлення всіх обставин справи судом досліджено постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 № 2а-9298/10/1070, якою задоволено позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 604, 85 грн.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови по справі № 2а-9298/10/1070, вказана сума заборгованості виникла у відповідача на підставі поданої ним декларації про доходи за 2009 рік та з урахуванням податкового повідомлення рішення від 29.04.2010 № 0006001700/0. Відтак, заборгованість виникла у квітні 2010 року, у той час, як предметом розгляду даної справи є штрафні санкції та пеня нараховані відповідачу у грудні 2011 року за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, предмети розгляду даних справ не є тотожними та не пов'язані між собою підставами виникнення заборгованості.
Поряд із цим, суд зазначає, що лист Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2012 № 05.5-13/246, наданий відповідачем, не може свідчити про наявність апеляційного оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 № 2а-9298/10/1070, оскільки зі змісту листа вбачається, що інформація про надходження апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції відсутня. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених тверджень відповідачем суду не надано.
Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи містять копію виконавчого листа по справі № 2а-9298/10/1070, виданого 01.03.2011, який в силу приписів статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, видається за судовим рішенням, що набрало законної сили.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача є помилковими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Згідно статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму податкового боргу до бюджету у розмірі 221, 46 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаного боргу підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеного боргу на день винесення рішення не надано; доказів оскарження у встановленому законом порядку вказаних повідомлень-рішень та вимог, а також доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 221 (двісті двадцять одна) грн. 46 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2012 р.