14 березня 2012 року Справа № 2а-5713/11/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача 1: ОСОБА_1
від позивача 2: ОСОБА_2
від відповідача: (не прибув)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
про ОСОБА_1,
ОСОБА_2
Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області
оскарження рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач 2) звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі по тексу -відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2011 року, зобов'язання відновити виконавче провадження та постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 та відповідної посадової особи Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за невиконання постанови від 15 липня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2011 № 28074216, оскільки судове рішення фактично виконано не було. Зазначене порушує права позивачів як сторін виконавчого провадження на користь яких винесено судове рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
2 березня 2012 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження суддею Леонтовичем А.М.
У судове засідання, призначене на 14 березня 2012 року прибули позивачі, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи, 15 липня 2010 року Київським окружним адміністративним судом прийнято постанову № 2а-4064/10/1070, якою постановлено задовольнити вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 та зобов'язано прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 направити відповідь заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року.
На підставі вказаної постанови, 13 липня 2011 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-4064/10/1070 (а.с. 53-54).
1 серпня 2011 року за результатами розгляду заяви стягувачів про примусове виконання рішення, на підставі виконавчого листа від 13 липня 2011 року № 2а-4064/10/1070 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28074216, якою зобов'язано прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 добровільно виконати рішення суду у 7-ми денний строк (а.с. 56).
16 вересня 2011 року на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області надійшов лист прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 в якому він зазначив, що прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області виконана постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070, а саме: направлена відповідь заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року (а.с. 58). На підтвердження зазначеної обставини прокурором Києво-Святошинського району Київської області було додано до листа копію квитанції про надіслання поштового відправлення та відповіді від 20 листопада 2009 року № 200-07 наступного змісту: «повідомляю, що прокуратурою району розглянуто Ваше звернення про надання інформації. Встановлено, що на аналогічне Ваше звернення від 31.10.2008 року прокуратурою району була надана вичерпна відповідь за № 200с-07 від 25.11.2008 року … Враховуючи викладене прокуратура району не вбачає підстав для реагування»(а.с. 59).
Розглянувши лист прокурора Києво-Святошинського району Київської області від 16 вересня 2011 року та додані до нього матеріали державний виконавець дійшов висновку, що постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070 боржником виконано та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2011 року № 28074216 (а.с. 62).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 19 вказаного закону встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 8 вказаної статті передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд звертає увагу на те, що для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний встановити факт виконання рішення, що повинно підтверджуватися належними доказами. При цьому, належними доказами виконання рішення можуть бути будь-які фактичні дані, що достовірно підтверджують факт виконання судового рішення в порядку та на умовах, передбачених виконавчим документом.
Зважаючи на те, що в даному випадку постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070 зобов'язано прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 направити відповідь заявникам ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року, державний виконавець, для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, був зобов'язаний встановити на підставі належних доказів факт направлення позивачам відповіді на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2011 року № 28074216 було повідомлення прокуратури про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070 на підтвердження якого надано лист від 20 листопада 2009 року № 200-07.
Проте надані прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області документи не свідчать про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року. Зі змісту листа прокуратури від 20 листопада 2009 року № 200-07 неможливо достовірно встановити, що в ньому міститься відповідь саме на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року. Крім того лист датовано 20 листопада 2009 року, а постанову Київського окружного адміністративного суду, на виконання якої його надіслано, винесено лише 15 липня 2010 року.
Відповідь прокуратури Києво-Святошинського району Київської області адресована державному виконавцю про те, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070 направлена відповідь заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на інформаційний запит від 9 листопада 2009 року (а.с. 58) також не є доказом виконання рішення суду, оскільки вона не встановлює відповідні юридичні факти.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи, що відповідачем не доказано наявності підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2011 року № 28074216 та не надано документального підтвердження факту виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року № 2а-4064/10/1070, суд дійшов висновку, що постанова Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2011 року № 28074216 є незаконною та підлягає скасуванню.
Розглянувши вимогу позивачів про зобов'язання відновити виконавче провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином вимога позивачів про зобов'язання відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, оскільки прийняття постанови про відновлення виконавчого провадження здійснюється органом державної виконавчої служби за процедурою, встановленою частиною 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо вимоги позивачів постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 та відповідної посадової особи Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за невиконання постанови від 15 липня 2010 року, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Таким чином зі змісту статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не його обов'язок. З огляду на те, що фактів, які б підтверджували грубі порушення законодавства України зі сторони прокурора Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_3 та відповідача суд не вбачає, підстави для постановлення окремої ухвали - відсутні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2011 року № 28074216 з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26 вересня 2011 року № 28074216.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2012 року.