06 березня 2012 року 2а-5232/11/1070
6 березня 2012 р. №2а-5232/11/1070
приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26
час прийняття постанови : 13 год. 35 хв.
Київський окружний адміністративний суду у складі:
головуючого - судді Лиска І.Г.
при секретарі - Васковець М.С.
за участю
представника позивача Островської В.В.,
представника відповідача Літвінова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсула"
доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
провизнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсула" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, в якому просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнати протиправним та скасувати наказ №488 від 26.08.2011року Начальника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі ОСОБА_4 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»код за ЄДРПОУ 35433498», визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»(ідентифікаційний код 35433498) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово - господарських операцій з TOB «ТПК Техномашпостач»за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, що оформлені Актом №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.08.2011року по 01.09.2011року ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, на підставі якої був складений акт №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року.
TOB «Інсула»про проведення перевірки було повідомлено відповідним повідомленням №51/23-1 від 26.08.2011року та наказом №488 від 26.08.2011 року, виданими ДПІ у Вишгородському районі Київської області, які були надіслані рекомендованим листом (отримано товариством 30.08.2011 року), крім цього товариству надсилалося повідомлення про запрошення №5659/10/23-1/2695 від 30.08.2011 року (отримано - 03.09.2011 року).
TOB «Інсула»вважає, що наказ №488 від 26.08.2011 року та дії ДПІ у Вишгородському районі Київської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здісненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТПК Техномашпостач»за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року є такими, що суперечать чинному законодавству, а отже є протиправними, тому позивач звернувся до суду.
У судовому засіданні представник позивача Островська В.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що проведення позапланової невиїзної перевірки позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства. Пояснив, що ДПІ у Вишгородському районі на виконання Проекту рішення спільної наради управління податкової міліції, управління податкового контролю юридичних осіб, управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та слідчим відділом податкової міліції ДПА в Київській області на виконання вимог вказівок ГУПМ ДПА України №20010/7/26-3717 від 25.07.2011р., та на підставі наказу від 26.08.2011р. №488 виданого ДПІ у Вишгородському районі, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Вишгородському районі, інспектором податкової служби І рангу Малінкіною Анною Олександрівною, на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово - господарських операцій з TOB «ТПК Техномашпостач»за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, що оформлено Актом №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року. Вважає, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства, а перевірка проведена з дотриманням норм податкового законодавства.
У судовому засіданні представник відповідача Літвінов О.А. також заперечував проти позовних вимог, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позов, просив відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсула»є юридичною особою, що зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 23.10.2007 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців -1 334 102 0000 002594 .
TOB «Інсула»було повідомлено про проведення перевірки відповідним повідомленням №51/23-1 від 26.08.2011 року та наказом №488 від 26.08.2011 року, виданими ДПІ у Вишгородському районі Київської області, які були надіслані позивачу рекомендованим листом (отримано позивачем 30.08.2011 року).
У період з 26.08.2011року по 01.09.2011року ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інсула»з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово - господарських операцій з TOB «ТПК Техномашпостач»за період з 01.05.2010року по 31.05.2011 року, на підставі якої був складений акт №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року.
Відповідно до висновків акту №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011року, документальною невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Інсула»встановлено :
1) Згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст. 215 ЦК України має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочин, укладений між ТОВ «Інсула»та ТОВ «ТПК Техномашпостач»Договір №2 від 14.04.2011 року та Договір №2 від 05.01.2011 року на загальну суму 17286441, 51 грн. за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року;
2) Порушення п.п.1.2 п.1 п.п.2.2 п.п. 2.13 п.п. 2.14 п.п. 2.15 п.п.2.16 п.2 та п.п.3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88;
3) П.8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затверджену наказом ДПА України від 25.01.2011 року №41;
4) Згідно з ч.1 ст. 203 , ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України , має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону правочин, укладений між ТОВ «Інсула»та АТ Тютюнова компанія «В.А.Т. Прилуки», Договір №16 від 30.03.2011 року та Договір №17 від 19.01.2011 року на загальну суму 5890462, 70 грн. та правочин укладений між ТОВ «Інсула»та ПАТ «Джейн Ті Інтернешнл», Договір №1 від 04.01.2011 року на загальну суму 6389813грн. за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року.
Правовідносини сторін з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних позапланових невиїзних перевірок врегульовані Податковим Кодексом України , а саме ст.79 Податкового кодексу України.
Як зазначено в акті перевірки, її проведено на підставі пп. 20.1 4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75. 1 ст. 75, п. 79.1 п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України.
Документальна перевірка здійснюється на підставі п.75.1.2 ст. 75 Податкового Кодексу України, відповідно до якої документальною перевіркою вважається перевірка предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Також, в акті зазначено, що проведено невиїзну позапланову документальну перевірку відповідно до Наказу №488 від 26.08.2011 року, виданого ДПІ у Вишгородському районі.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Перед перевіркою відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; у випадках виявлення порушення вимог податкового та іншого законодавства України, контроль за дотримання яких покладено на контролюючі органи; надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.
Також, п.73.3. ст. 73 Податкового Кодексу , органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про
порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2011 року за вих. №13235/10/23-409 ДПІ у Вишгородському районі звернулось до позивача з листом про надання інформації та проханням надати для перевірки всі необхідні документи.
19.08.2011 року позивач листом з вих. №18 звернувся до ДПІ у Вишгородському районі, в якому зазначив, що відповідачем було порушено Податкових Кодекс України, так як у запиті відсутні посилання на конкретну господарську операцію з ТОВ «ТПК Техномашпостач», а також не зазначено за який період буде здійснено перевірку господарських відносин.
Крім того, позивач неодноразово надавав відповідачу копії документів, у тому числі стосовно фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», а саме: на запит №2118/7/23-1/1083 від 06.04.2011 року, на запит №2303/10/23-1/631 від 14.04.2011 року, на запит №4134/10/23-1/1911 від 20.06.2011 року, на запит №5003/10/15-202/2093 від 05.08.2011 року.
Враховуючи викладене, даний запит складено з порушенням вимог ч.2 п.73.3 ст.73 Податкового Кодексу України, так як не містить зазначення підстав для його надіслання.
Дані обставини, в свою чергу, свідчать про безпідставність проведення перевірки, оскільки відсутні необхідні обставини, передбачені п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України.
Крім того, Податковим кодексом України передбачено, що особа, яка перевіряється, повинна бути завчасно повідомлена про перевірку. Разом з тим, наказ про рішення провести документальну позапланову невиїзну перевірку, виданий в день початку перевірки 26.08.2011р. та повідомлення про перевірку надіслано після початку перевірки і було отримано TOB «Інсула»лише 30.08.2011р.
Внаслідок таких дій посадових осіб ДПІ у Вишгородському районі Київської області TOB «Інсула»була обмежена в можливості захисту своїх прав при підготовці до перевірки та участі в перевірці, що призвело до необ'єктивних висновків Акту перевірки.
Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Кодексу.
Підпунктом 1.1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків у редакції наказу ДПА України від 14 квітня 2011 року № 213 також вказано про обов'язковість зазначення підстав для проведення перевірки.
Наказ ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 488 від 26 серпня 2011 року не містить в собі зазначення будь-якої з підстав для проведення перевірки, визначених ст. 78 Податкового кодексу.
Згідно п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Таким чином, наказ ДПІ у Вишгородському районі Київської області можливо оскаржити у порядку п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України.
На цих підставах, згідно ст. 56 Податкового кодексу України, в ДПІ у Вишгородському районі Київської області була надіслана скарга від 01.09.2011 № 20 про скасування наказу ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 488 від 26 серпня 2011 року.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області була письмово повідомлена про подання скарги листом від 01.09.2011року № 19, який наданий у канцелярію інспекції 01.09.2011р., тобто до дати складання Акту.
Згідно ст. 56.4 ст. 56 Податкового Кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. До закінчення процедури адміністративного оскарження, правомірність наказу №488 від 26 серпня 2011 року не доведено, тому здійснення перевірки на підставі такого наказу є незаконною.
Таким чином, враховуючи відсутність у ДПІ у Вишгородському районі Київської області, передбачених ст. 78, 79 Податкового Кодексу необхідних підстав і умов з наявністю яких законодавець пов'язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, дії відповідача є протиправними.
Крім того, відповідно до п. 61.3 ст. 63 Податкового Кодексу України, органи Служби Безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюють контролюючими органами та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.
Також, статтею 78 Податкового Кодексу передбачено, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами України.
Доказів, на підтвердження правомірності участі у проведенні перевірки ТОВ «Інсула» працівниками податкової міліції відповідачем не надано.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України.
Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-XII від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.
У судовому засіданні представники податкового органу не надали суду жодних пояснень з посиланням на чинне законодавство України, які б передбачали наявність повноважень органів державної податкової служби України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215. 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання.
Висновки акту про те, що договори укладені між TOB «ТПК Техномашпостач»та TOB «Інсула», між ТОВ «Інсула»та АТ Тютюнова компанія «В.А.Т. Прилуки» та ПАТ «Джей Ті Інтернешнл»є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок не спричиняють правових наслідків, зроблені без наявних на те повноважень.
Згідно з умовами договорів №2 від 14.04.2010р. та №2 від 05.01.2011р. - постачальник поставляє замовнику товар, а замовник приймає товар від постачальників та оплачує його загальну вартість, а товар за даним договором повинен бути переданий покупцю.
В подальшому TOB «Інсула»реалізовувало придбаний у TOB «ТПК Техномашпостач»товар AT Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки»на підставі договорів №16 від 30.03.2010 року та №17 від 19.01.2011 року та ПАТ «Джей Ті Інтернейшнл»на підставі договору №1 від 04.01.2011 року, реалізовану продукцію вищезазначені товариства отримували на підставі довіреності та виписаних видаткових та податкових накладних.
Крім того, слід зазначити, що податкова інспекція не наділена повноваженнями щодо документальної перевірки правовідносин, які склалися між постачальником та покупцем.
Жодних доказів того, що усі операції купівлі - продажу TOB «Інсула»між TOB «ТПК Техномашпостач», AT Тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки»та ПАТ «Джей Ті Інтернейшнл», не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»в акті перевірки не наведено.
В акті перевірки з цього приводу цитуються ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, але жодною з них не встановлюється, що правочини є нікчемними.
Статтею 228 ЦК України, яка містить поняття правочину, що порушує публічний порядок, чітко визначений перелік дій, які закон вважає такими, що порушують публічний порядок. Про жодну з таких дій у акті не зазначено.
У пункті 18 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:1) правочини спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Здійснення висновку співробітниками податкової служби щодо порушення Цивільного Кодексу України, обвинувачення позивача в намірі заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, не відноситься до компетенції державної податкової служби, здійснено з перевищенням повноважень та порушенням охоронюваних Конституцією прав та свобод.
Згідно практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (доведено листом, Верховного Суду України від 24.11.2008 року )- правочин це - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Зважаючи на все вищевикладене, факт існування нікчемного правочину матеріалами перевірки не доведено, обґрунтування нікчемності здійснено без врахування фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ж ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
З наведених в акті висновків щодо недійсності угоди вбачається, що угода, яку було визнано відповідачем нікчемною, є оспорюваною угодою, оскільки її недійсність прямо не встановлена законом, а тому може бути визнана недійсною лише за рішенням суду. Разом з тим, в акті немає жодного посилання на наявні заперечення сторін або заінтересованої особи щодо дійсності угоди.
Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому в акті немає жодного посилання на наявність будь-якого судового рішення, яке б підтверджувало б такий факт.
Також, відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Три цьому в акті немає жодного посилання на наявність будь-якого судового рішення або даних доказів, які б підтверджувало такий факт.
Всупереч нормам чинного законодавства України, ДПІ у Вишгородському районі Київської області встановлює нікчемність укладених правочинів між TOB «ІНСУЛА»та підприємствами - покупцями поза судовим порядком, що виходить за межі повноважень податкових органів. Адже недійсність оспорюваного правочину може бути встановлено тільки судом.
Податковий кодекс України та Наказ ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»(далі - Порядок) не надають посадовим особам податкової служби права юридичної оцінки договорів, у тому числі і права робити висновок стосовно їхньої відповідності (відповідності їхньої форми) чинному законодавству і можливої недійсності (нікчемності). Виходячи із вищевикладеного, при складанні акту контролюючим органом порушено п.5.2. розділу II Порядку, яким забороняється відображення в перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджуючих доказів.
Зміст п. 5.2 розділу II Порядку, який чітко встановлює, що будь-яке виявлене під час перевірки порушення має обґрунтовуватись вказівкою на первинний документ на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують факти порушення.
Окрім того, ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Також до акту не надане жодне рішення суду про визнання первинних документів або свідоцтва платника ПДВ TOB «Інсула»та його контрагентів недійсними, як того вимагає закон.
Відповідно до ст. 6, п.1. ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні за відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).
Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К- 25104/10 від 08.11.10р.
Таким чином вважаємо, що дії відповідача, які полягають, зокрема, в наданні в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угод позивача не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеному Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують не тільки законні інтереси позивача, але й тягнуть за собою реальні негативні правові наслідки, в тому числі і на майбутнє, та покладають на позивача певні обов'язки.
Так, згідно положень ст.ст.215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, тобто є імперативними.
Таким чином, якщо суб'єктом владних повноважень (податковим органом) в своєму офіційному документі (акті перевірки) встановлено факт недійсності (нікчемності) правочину, то у платника податків виникає імперативний обов'язок повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. А відповідно до положень ст. 140.2 ПК України такий платник податків зобов'язаний здійснити також перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним (нікчемним), були враховані в обліку сторони правочину. При цьому законом не вимагається прийняття додаткових рішень податковим органом.
Крім того, в листі ВАСУ від 10.06.10р. № 845/11/13-10 «Щодо оскарження дій податкових органів»зазначається, що відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Тому, юридичні наслідки визнання правочинів нікчемними проявляються у вигляді обов'язку внести зміни до податкових декларацій зі сплатою штрафів та поверненні усього отриманого на виконання правочину. Крім того зазначений в акті перевірки обов'язок позивача коригувати податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ теж є юридичним наслідком. Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3.04.97 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Що стосуються коригування сум податкового кредиту за нікчемними правочинами, то суд вважає, що з наведених вище мотивів відповідач не має права визнавати правочини нікчемними, та зобов'язувати позивача коригувати суми податкового кредиту.
Крім того, норми, як п. 198.6 ст.198, так і ст. 20 «Права органів державної податкової служби»Податкового Кодексу України не дають права податковим інспекторам здійснювати оцінку правильності оформлення податкових накладних. Таку оцінку може бути зроблено виключно сертифікованим судово - бухгалтерським експертом за встановленою процедурою.
Верховним Судом України, в ухвалених судових рішеннях, було підтверджено, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем (постанова СПуАС ВСУ № 08/28 від 12.02.2008р., постанова СПуАС ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова СПуАС ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.). Фактичне здіснення господарських операцій з придбання товару у постачальника «ТПК Техномашпостач»з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності TOB «Інсула»підтверджено документально.
Як зазначив Верховний суд України, покупець (в даному випадку, TOB «Інсула», що отримав право на податковий кредит) не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Таким чином, Верховним Судом України було підтверджено тезу про те, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.
Наявність у TOB «Інсула»виданої йому податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.
Первинні документи складені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім цього, 07.11.2011 р. TOB «ТПК «Техномашпостач»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Бориспільської ОДПІ Київської області.
16.01.2012 р. суддею Київського окружного адміністративного суду Журавлем В. О., даний позов було задоволено. Винесено Постанову від 16.01.2012 року, якою визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ Київської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Це свідчить про те, що Бориспільською ОДПІ Київської області необґрунтовано, незаконно та безпідставно проведено перевірку.
Таким чином, посилання відповідача на акти перевірок TOB «ТПК «Техномашпостач»від 07.04.2011 р. та від 11.07.2011 р. є безпідставними та такими, що вчинені з перевищенням повноважень.
Вчиняючи дії щодо проведення перевірки TOB «Інсула», відповідач повинен був мотивувати свої дії, зазначивши законні підстави для її проведення, а не посилатися на припущення, чого ним, як суб'єктом владних повноважень зроблено не було. Таким чином, відсутні підстави вважати перевірку проведеною відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірності винесення наказу №488 від 26.08.2011року Начальника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі ОСОБА_4 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»та дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула»(ідентифікаційний код 35433498) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово - господарських операцій з TOB «ТПК Техномашпостач»за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, що оформлені Актом №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсула" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ №488 від 26.08.2011 року Начальника Державної податкової інспекції у Вишгородському районі ОСОБА_4 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула» код за ЄДРПОУ 35433498».
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсула» (ідентифікаційний код 35433498) з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово - господарських операцій з TOB «ТПК Техномашпостач» за період з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, що оформлені Актом №1953/23-1/35433498 від 08.09.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 березня 2012 р.