Постанова від 29.02.2012 по справі 2а-164/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року 2а-164/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” до Державної податкової інспекції у м. Славутичі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство “Управління житлово-комунального господарства” (далі -позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області (далі -відповідач) про: 1) визнання дій відповідача неправомірними щодо самостійного зарахування частини сплачених сум земельного податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки, згідно призначення платежу, в рахунок пені в сумі 34188, 45грн., яка не зазначена в призначенні платежу; 2) зобов'язання відповідача зарахувати сплачену суму земельного податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки в сумі 34188, 45 грн., яка була неправомірно зарахована в рахунок пені, в рахунок сплати основного боргу по земельному податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки, згідно призначення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган не мав правових підстав зараховувати суми, перераховані позивачем на погашення податкових зобов'язань, на погашення минулого податкового боргу.

Позивач про дату, час та місце судового розгляду сторони був повідомлений належним чином, явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, представник позивача ОСОБА_1 подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представником відповідача не повідомлено суд про причини неприбуття, не надано доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в ній доказах.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Комунальне підприємство “Управління житлово-комунального господарства” є юридичною особою, яку зареєстровано виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 04.04.2001, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 462355 від 09.01.2008, місцезнаходження: 07100, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 31476318.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 14299512 Комунальне підприємство “Управління житлово-комунального господарства” зареєстровано 09.04.2001 як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесені повідомлення, якими позивачу здійснено розподіл сплачених сум, а саме:

№110340004265176 від 31.05.2006 року, № 110340004436666 від 03.08.2006 року, №110340004605163 від 28.09.2006 року, №110340004643691 від 13.10.2006 року № 110340004811978 від 14.12.2006 року, №110340004824693 від 20.12.2006 року, №110340004829738 від 25.12.2006 року, №110340004829526 від 22.12.2006 року, №110340004836583 від 26.12.2006 року, № 110340004837415 від 28.12.2006 року, № 110340004908931 від 20.02.2007 року, № 110340004932807 від 07.06.2007 року, №110340004961949 від 14.11.2007 року,, №110340004970703 від 28.12.2007 року, № 110340005043497 від 09.10.2008 року, № 110340005052291 від 18.11.2008 року, № 110340005052894 від 19.11.2008 року, № 110340005055752 від 03.12.2008 року, № 110340005059203 від 18.12.2008 року, № 110340005063868 від 30.12.2008 року, № 110340005083960 від 12.02.2009 року, № 110340005238671 від 16.11.2010 року.

Зазначені повідомлення мотивовані вимогами абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та наявністю у позивача податкового боргу та пені.

Вказані повідомлення були отримані позивачем в період з травня 2006 року по листопада 2010 року.

Згідно податкових повідомлень ДПІ в м. Славутичі Київської області самостійно здійснювала розподіл сплаченої суми податкового бор гу на погашення основної суми боргу та пені, незважаючи на зазначені в платіжних дорученнях призначення платежу, а саме:

№ ПовідомленняСплачена сумаОсновний боргПеняПлатіжне дорученняПризначення платежу згідно платіжного доручення

№ 1103400042651763 000,00 грн.2 851,74 грн.148,26 грн.№ 1235 від 31.05.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 1103400044366661 000,00 грн.930,64 грн.69,36 грн.№ 1767 від 03.08.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 1103400046051635 000,00 грн.4 652,95 грн.347,05 грн.№2180 від 28.09.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 11034000464369115 000,00 грн.13 847,43 грн.1 152,57 грн.№ 2314 від 13.10.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 1103400048119785 000,00 грн.4 488,15 грн.511,85 грн.№ 2944 від 14.12.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 110340004824693ЗО 000,00 грн.26 619,43 грн.3 380,57 грн.№ 3013 від 20.12.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 1103400048297385 299,20 грн.4 247,39 грн.1 051,81 грн.№ 3062 від 22.12.2006 року (№ 565 від 2512.2006 року)Земельний податок за 2005 рік

№ 1103400048295264 700,80 грн.3 814,40 грн.886,40 грн.№ 3063 від 22.12.2006 рокуЗемельний податок за 2005 рік

№ 110340004836583ЗО 000,00 грн.23 691,04 грн.6 308,96 грн.№ 3092 від 20.12.2006 рокуЗемельний податок за 2006 рік^

№ 1103400048374159 000,00 грн.6 281,97 грн.2 718,03 грн.№3114 від 28.12.2006 рокуЗемельний податок за 2006 рік

№ 1103400049089312 931,83 грн.2 109,10 грн.822,73 грн.№610 від 20.02.2007 рокуЗемельний податок за січень 2007 року

№ 1103400049328073 330,00 грн.2 377,66 грн.952,34 грн.№ 1800 від 07.06.2007 рокуЗемельний податок за 1 квартал 2007 року

№ 11034000496194910 000,00 грн.7 036,98 грн.2 963,02 грн.№3109 від 14.11.2007 рокуЗемельний податок за і квартал 2007 року

№ 11034000497070392 163,00 грн.2 164,07 грн.1 874,33 грн.№ 3569 від 28.12.2007 рокуЗемельний податок за 2007 рік

№ 1103400050434973 432,56 грн.3 428,62 грн.3,94 грн.№ 2667 від 07.10.2008 року (від 09.10.2008 року)Земельний податок за 2008 рік

№ 1103400050522919 090,00 грн.9 059,67 грн.30,33 грн.№ 1085 від 18.11.2008 рокуЗемельний податок за II квартал 2008 року

№ 1103400050528945 910,00 грн.5 848,03 грн.61,97 грн.№ 1093 від 19.11.2008 рокуЗемельний податок за II квартал 2008 року

№ 110340005055752ЗО 000,00 грн.29 594,16 грн.405,84 грн.№ 1279 від 03.12.2008 рокуЗемельний податок за III квар тал 2008 року

№ 11034000505920320 000,00 грн.19 255,39 грн.744,61 грн.№ 1472 від 18.12.2008 рокуЗемельний податок за III квар тал 2008 року

№ 110340005063868105 000,00 грн.92 033,57 грн.8 992,11 грн.№ 1637 від 30.12.2008 рокуЗемельний податок за III квар тал 2008 року

№ 1103400050839605 000,00 грн.4 989,95 грн.10,05 грн.№ 425 від 11.02.2009 рокуЗемельний податок за IV квар тал 2008 року

№ 11034000523867120 000,00 грн.19 247,68 грн.752,32 грн.№ 3404 від 16.11.2010 рокуЗемельний податок за жовтень- листопад 2010 року

Позивач вважає, що відповідач безпідставно списав суми сплачених податкових зобов'язань позивача з конкретних періодів в рахунок податкового боргу на підставі ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки фактично це є зміною органом податкової служби в односторонньому порядку призначень платежу, зазначених в платіжних дорученнях Позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, Законом України від 21.12.2000 №2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з пунктом 2 та п. 3 частини першої статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, позивач , перерахувавши суми земельного податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки, виконав своє зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань.

При цьому в зазначених платіжних дорученнях в розділі “Призначення платежу” вказано: “налог на землю» за період 2005-2010 роки.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в безготівковій валюті “реквізити “Призначення платежу ”платіжного доручення заповняється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж, документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимоги, викладеними у цій главі лише за зовнішніми ознаками”.

Позивачем в платіжних дорученнях в реквізиті “Призначення платежу” надано повну інформацію про платіж та період, за який здійснювалося перерахування коштів.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов'язання).

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах “а” - “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

На підставі п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно з п.п. “а”п.п. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків пеня нараховується від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Частиною 2 пункту 16.3.3 ст. 16 Закону України №2181 визначено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, згідно з вказаною нормою податковий орган здійснює розподіл отриманих сум, тобто вчиняє дії. Про результати такої дії платнику направляється інформація у вигляді повідомлення.

Пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (затверджена Наказом ДПА України 11.06.2003 №290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843) передбачено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за №436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів.

З наведених норм вбачається, що функцією повідомлення є інформування платника податку про дії ДПІ щодо розподілу отриманих сум.

Безпосередньо таке повідомлення не впливає на права та зобов'язання платника податку, оскільки не тягне юридичних наслідків для нього. Такі наслідки тягнуть саме дії ДПІ щодо розподілу кошів в погашення основної суми боргу та пені.

Суд вважає, що дії ДПІ у м. Славутичі Київської області щодо самостійного розподілу сплаченої суми основного податкового боргу від зазначеного “призначення платежу” є неправомірними, з огляду на наступне.

Положення п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами)-у рівних пропорціях.

Відповідно до п.п.7.1.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-XIV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” був спеціальним законом з питань оподаткування та який, зокрема, встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, однак до повноважень податкового органу не належить зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Що також підтверджується правовою позицією, викладеною в Листі Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2009 року № 358/13/13-09.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не довів правомірності своїх дій та не надав суду належних доказів.

В свою чергу, позивач повністю довів правомірність своїх позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області щодо самостійного зарахування частини сплачених сум земельного податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки, згідно призначення платежу, в рахунок пені в сумі 34188, 45 грн., яка не зазначена в призначенні платежу -протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Славутичі Київської області зарахувати сплачену суму земельного податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки в сумі 34188, 45 грн., яка була неправомірно зарахована в рахунок пені, в рахунок сплати основного боргу по земельному податку з юридичних осіб за 2006-2010 роки, згідно призначення платежу.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лиска І.Г.

Попередній документ
22283963
Наступний документ
22283965
Інформація про рішення:
№ рішення: 22283964
№ справи: 2а-164/12/1070
Дата рішення: 29.02.2012
Дата публікації: 05.04.2012
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи: