Справа № 2-152/12
Номер провадження 2-1047/12
іменем України
28 березня 2012 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Замченко А.О.,
з участю секретаря - Даценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Білопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання правочину частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину квартири,
встановив:
13 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., в якому вказує, що йому та його матері ОСОБА_2 на праві власності належало по 33% квартири АДРЕСА_1, а його бабі ОСОБА_5 - 34%. ОСОБА_4 з метою обміну його квартири на іншу, придбала у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, вказаний договір ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувала та попросила ОСОБА_3 подарувати вказану квартиру ОСОБА_2., що і було зроблено 27 липня 2004 року, а 30 липня 2004 року співвласники квартири АДРЕСА_1 продали її ОСОБА_4
Зазначає, що вказаний вище договір дарування не відповідає дійсності, оскільки був вчинений з метою приховати договір обміну квартир.
Посилаючись на викладене, просить постановити рішення про поновлення строку звернення до суду з даним позовом; визнати частково в 1/3 частині недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/3 частину вказаної квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2. у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 28, 29). Про причини неявки суд не повідомили.
Представник Білопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі нотаріуса (а. с. 24).
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 05 серпня 1989 року по 17 серпня 1995 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6, 7, 11).
ОСОБА_5 на праві приватної власності належало 34% квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 і ОСОБА_1 - по 33% кожному (а. с. 5).
27 липня 2004 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 9).
30 липня 2004 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за згодою батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_2 продали ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Як вбачається з довідки Управління використання житлового будинку від 20 січня 2012 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2., її сини ОСОБА_1, ОСОБА_7 і чоловік ОСОБА_8 (а. с. 12).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності з ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
З огляду на п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Доводи позивача про те, що відповідачка придбала спірну квартиру за кошти, які отримала від продажу квартири АДРЕСА_1, суд вважає необґрунтованими, оскільки спочатку було укладено договір дарування і лише потім договір купівлі-продажу квартири.
Всупереч ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду доказів про те, що договір дарування від 27 липня 2004 року є удаваним та що ОСОБА_3 продала, а не подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 9).
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 203, 215, 235 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 10, 57, 58, 60, 64, 88, 89, 209, 213, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Білопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання правочину частково недійсним, визнання права власності на 1/3 частину квартири відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя