14 лютого 2012 року 2а-3512/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді -Старової Н.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»
доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення
ТОВ «Белтім»звернулось до суду з позовною заявою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2011 року № 0000032301/0, № 0000042301/0, від 18.01.2011 року № 0000032301/0, № 0000042301/0, від 14.04.2011 року № 0000292301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованими, оскільки висновки податкового органу суперечать нормам чинного законодавства.
До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку своїх представників не забезпечили.
Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки свого представника суд не повідомив, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 КАС України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
З вересня 2010 року по грудень 2010 року Броварською ОДПІ (відповідач) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Белтім»(позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010 р. 28 грудня 2010 року Відповідачем складено та підписано акт перевірки № 911/232/34719902.
Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.2 ст. 4, пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акту перевірки відповідачем видано та наслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2011 року № 0000032301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 995 751,00грн., і штрафних (фінансових) санкцій на суму 248 937,75 грн., всього 1 244 688,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2011 року № 0000042301/0 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 081 517,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 520 379,25 грн. всього 2 601 896,25 грн.
Позивачем здійснено процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до ДПА в Київській області та ДПА України.
Державна податкова адміністрація в Київській області 28 березня 2011 року прийняла рішення за вих. № 711/10/25-017/36-349 про результати розгляду скарги ТОВ «Белтім»від 26.01.11 яким частково скасувало податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000032301/0 в частині 147 139,69 грн. (в т.ч. за основним платежем -117 711,75 грн., штрафна санкція -29 427,94 грн.), податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000042301/0 залишено без змін.
Державною податковою адміністрацією України, рішенням за № 10966/6/25-0115 від 14.06.11 року про результати розгляду скарги Позивача податкові повідомлення -рішення Відповідача від 12.01.11 р. № 0000032301/0, № 0000042301/0 залишені без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що Відповідачем 18 січня 2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000032301/0, № 0000042301/0 які ідентичні податковим повідомленням-рішенням від 12 січня 2011 року № 0000032301/0 та № 0000042301/0, згідно яких Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 995 751,00грн., і штрафних (фінансових) санкцій на суму 248 937,75 грн., всього 1 244 688,75 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 081 517,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 520 379,25 грн. всього 2 601 896,25 грн.
Під час адміністративного оскарження, ДПА в Київській області та ДПА України розглядала законність повідомлень-рішень від 12 січня 2011 року № 0000032301/0 та № 0000042301/0, про що зазначено в наданих рішеннях про результати розгляду скарги.
Відповідно до наданих пояснень Позивача, встановлено, що 28 грудня 2010 року Відповідачем був складений та підписаний Акт Перевірки № 911/232/34719902, 12 січня 2011 року Позивачем отримано від Відповідача Акт перевірки від 28.12.2010 року, 12 січня 2011 року Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000032301/0, № 0000042301/0, 14 січня 2011 року Позивач подав заперечення на Акт перевірки від 28.12.2010 року № 911/232/34719902, 17 січня 2011 року Відповідач розглянув заперечення, та надав відповідь на заперечення, 18 січня 2011 року Відповідачем винесені повідомлення-рішення: № 0000032301/0, № 0000042301/0, 14 квітня 2011 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000292301.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, із змінами і доповненнями -надалі Порядок (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.
Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).
У відповідності до п. 4.11 Порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок.
Згідно вимог вказаної норми Порядку Броварська ОДПІ зобов'язана була прийняти податкове повідомлення-рішення за результатами розгляду акту перевірки № 911/232/34719902 від 28 грудня 2010 року не пізніше ніж через десять днів з дня його реєстрації.
Таким чином, нормативно-правовими актами встановлено граничний строк, не пізніше якого відповідачу слід було прийняти податкове повідомлення-рішення. Разом з тим, обмеження щодо його винесення на протязі десяти днів після реєстрації акту перевірки у Порядку -відсутні.
З огляду на викладене суд не вбачає підстави для винесення Відповідачем податкових повідомлень-рішень: № 0000032301/0, № 0000042301/0 від 18 січня 2011 р., які є ідентичними податковим повідомленням -рішенням від 12 січня 2011 року № 0000032301/0, № 0000042301/0.
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації в Київській обл. № 711/10/25-017/36-349 від 28 березня 2011 податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000032301/0 частково скасовано в частині 147139,69 грн. (в т.ч. за основним платежем -117711,75 грн., штрафна санкція -29427,94 грн.), та на підставі п. 3.4.Наказу ДПА України від 22.12.2010 N 985, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків»до платника податків направлено податкове повідомлення-рішення № 0000292301від 14 квітня 2011 року, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Відповідач, в податковому повідомленні-рішенні від 14 квітня 2011 року № 0000292301 зазначає підставу для збільшення суми грошового зобов'язання -акт перевірки № 911/232/34719902 від 28.12.10 р. та рішення ДПА в Київській області № 3373/25-017/36-349 від 01.04.2011 року. До податкового повідомлення-рішення доданий Розрахунок штрафних санкцій по податку на прибуток по результатом перевірки ВАТ «Мономах».
Помилка контролюючого органу в підставі для збільшення суми грошового зобов'язання зазначивши рішення ДПА в Київській області № 3373/25-017/36-349 від 01.04.2011 року замість рішення ДПА в Київській області № 711/10/25-017/36-349 від 28.04.2011 р. та додавши до податкового повідомлення -рішення розрахунок штрафних санкцій по податку на прибуток по результатом перевірки ВАТ «Мономах»замість розрахунку ТОВ «Белтім» є порушенням п. 58.1 Податкового Кодексу України.
Матеріали справи містять договори на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт між Позивачем та фізичними особами -підприємцями:
ФОП «ОСОБА_3»(код ДРФО НОМЕР_2) договір №13-11/2007 від 13.11.2007р.; ФОП «ОСОБА_4.»(код ДРФО НОМЕР_3) договір №08-12/2009 від 08.02.2009р.; ФОП «ОСОБА_5.»(код ДРФО НОМЕР_4) договір №28-04/2010 від 28.04.2010р.; ФОП «ОСОБА_6»(код ДРФО НОМЕР_5) договір №01-08/2008 від 01.08.2008р.; ФОП «ОСОБА_9.»(код ДРФО НОМЕР_6) договір №14-11/2007 від 14.11.2007р.; ФОП «ОСОБА_8»(код ДРФО НОМЕР_5) договір №03-08/2008 від 03.08.2008р..
Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, у відповідності зі ст. 204 ЦК України договори укладені між ТОВ «Белтім»та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8, як цивільно-правові правочини є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно умов договорів:
п. 1.1 договору передбачено, що виконавець (ФОП) зобов'язується організувати розвантаження/навантаження пакетування вантажів механізованими або немеханізованими засобами, надавати за бажанням замовника додаткові послуги, не включені до даного договору, які оформлені окремим додатком або погодженням до договору
п. 1.2 виконавець має право на обгрунтуване підвищення цін в результаті інфляції, введення нових ставок на послуги, від яких залежить діяльність виконавця, та інших об'єктивних причин
п. 1.3 замовник (ТОВ «Белтім») зобов'язаний надати вантаж виконавцю в упаковці та з маркуванням, яке відповідає умовам зберігання та транспортування;
п. 2.1 оплата за послуги, які надаються виконавцем та описані в п. 2.1 договору, проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт на протязі трьох банківських днів.
До договорів навантажувально-розвантажувальних робіт складені акти погодження тарифів:
- від 29 грудня 2008 р. з ФОП ОСОБА_3
- від 27 березня 2009 р. з ФОП ОСОБА_4
- від 27 серпня 2009 р. з ФОП ОСОБА_6
- від 26 грудня 2008 р. з ФОП ОСОБА_9
- від 30 липня 2009 р. з ФОП ОСОБА_8
- від 28 квітня 2010 р. з ФОП ОСОБА_5
Відповідно до п.2.1 Договорів навантажувально-розвантажувальних робіт, між ТОВ «Белтім та фізичними особами-підприємцями були підписані акти виконаних робіт на загальну масу розвантаженого/завантаженого товару 9885,234 т., вартість наданих послуг 2 965 594,77 грн. (без ПДВ).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ „ первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення”.
Відповідно до ст..9 цього ж Закону:
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі реквізити:
- назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис особи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі первинні документи Позивача (рахунки - фактури, акти виконаних робіт) містять обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За визначенням п.1.32 ст.1 наведеного закону господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним, зокрема, для купівлі - продажу продукції.
Позивачем надано докази на підтвердження купівлі -продажу товару: прибуткові, видаткові накладні, товаротранспортні накладні, вантажно-митні декларації, CMR, залізничні накладні.
Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
При здійсненні господарських операцій ТОВ «Белтім»з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_8 Позивачем придбались вантажно-розвантажувальні послуги по завантаженню та розвантаженню та палетуванню товару, тому відсутні підстави для неврахування у складі валових витрат ТОВ «Белтім»витрат, підтверджених, актами виконаних робіт, підписаних з контрагентами за перевіряємий період на загальну суму 2 965 594,77 грн.
Податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання цих робіт, так і зв'язок таких робіт з господарською діяльністю позивача. З огляду ж на розподіл обов'язків по доказуванню в адміністративному процесі в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на контролюючий орган. У поясненнях позивача містяться докази купівлі та продажу позивачем товару, який передбачав виконання вантажно-розвантажувальних робіт, у період фактичного надання таких робіт. За даних обставин відсутність в актах приймання-передачі виконаних робіт (послуг) детальних посилань на конкретизацію суті наданих послуг не спростовує факту їх виконання.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011р., надалі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно до п.п. 7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
В Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість»містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.
В свою чергу, Закон України „Про податок на додану вартість” містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.
Так, приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Зазначеною нормою Закону передбачено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244 (який діяв на час зазначених правовідносин, далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком було встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що у реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Із наявних в матеріалах справи реєстрів та копій податкових накладних судом встановлено, що позивачем надано податковому органу всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних, згідно яких ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень, серпень 2009 року та травень 2010 року.
Позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі, визначеній п.п 7.2.8. п.7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та приписами Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244, відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за січень, серпень 2009 року та травень 2010 року.
Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.
Така ж позиція висвітлена у Листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість" де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.
Підпунктом г п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181-III передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.
Підпунктом д п.п. 4.4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.
Щодо посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, суд зазначає, що за змістом пп.7.2.6 .п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.
Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.
У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.
Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної, що підтверджуються податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 1 за період з 01 січня 2009 р. по 31 січня 2009 р., податковою декларацією за січень місяць 2009 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 8 за період з 01 серпня 2009 р. по 31 серпня 2009 р., податковою декларацією за серпень, червень, березень місяць 2009 року, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 травня 2010 р. по 31 травня 2010 р., податковою декларацією за травень місяць 2010 року.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідач помилково вважає, що Позивач мав право включити до податкового кредиту лише ті податкові накладні, які отримані рекомендованими листами з повідомленням про вручення із зазначенням на цих листах відбитку календарного штемпеля, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року №799 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій». Оскільки, відповідно до пункту 1 вищевказаного порядку, останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податків відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлена процедура поштових відправлень рекомендованим листом з описом вкладення між платником податків та контролюючим органом. Отже, суд приходить до висновку, що застосовувати вищевказаний порядок до відносин між суб'єктами господарювання є невірним, оскільки останні не є і не можуть бути контролюючими органами в розумінні податкового законодавства, а відтак спосіб надання податкових накладних (поштою або особисто, кур'єром або нарочним, автомобілем чи літаком тощо) є вільною справою самого постачальника товарів (послуг), оскільки не встановлений жодними правовими актами, а тому може бути здійснений будь-яким шляхом та у будь-який спосіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову і не довів правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000032301/0 від 12.01.2011 року, № 0000042301/0 від 12.01.2011 року, № 0000032301/0 від 18.01.2011 року, № 0000042301/0 від 18.01.2011 року, № 0000292301 від 14.04.2011 року з одночасним повним та належним обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім» - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.01.2011 року № 0000032301/0, № 0000042301/0, від 18.01.2011 року № 0000032301/0, № 0000042301/0, від 14.04.2011 року № 0000292301.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Старова Н.Е.