13 лютого 2012 року 2а-242/12/1070
Київський окружний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді - Старової Н.Е., суддів: Балаклицького А.І. та Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція"
доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2011 № 0000602304 та №0000612304.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТОВ "Агро Строй Комплекс" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання свого контрагента ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Крім того позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить жодної норми з вимогою до суб'єкта господарювання вчиняти контроль за діяльністю своїх контрагентів та відповідати за їх зобов'язаннями. З цих підстав просить позов задовольнити.
В письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи заперечення тим, що на думку податкового органу, проведені між позивачем та ТОВ "Агро Строй Комплекс" господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, включення сум до складу валових витрат. Також зазначив, що правочин, укладений з ТОВ "Агро Строй Комплекс", не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними
Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" є юридичною особою, зареєстрованою 12.12.1995 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області.
Як платник податків ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області з 05.03.2003, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 10.07.1997 (свідоцтво № 100315246).
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність у сфері інжинірингу; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; оброблення та нанесення покриттів на метали; виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.
Судом встановлено, що в серпні 2011 посадовими особами на підставі направлень від 10.08.2010 № 297/23-1, № 298/22-0, № 299/17-1, п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, інших законодавчих актів та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2011 та наказу від 29.07.2011 № 424 проведена виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011.
За результатами перевірки складено акт від 07.09.2011 № 1942/23-1/23742193.
Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема:
- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений між ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Агро Строй Комплекс" договір від 11.05.2010 № 11-05/с на загальну суму 16692664,22 грн., в т.ч. ПДВ 2782110 грн.;
- п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3477638,38 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 на суму 472515,00 грн., ІІІ квартал 2010 на суму 1847567,13 грн., ІV квартал 2010 в сумі 1157556,25 грн.;
- п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" завищено суму податку на додану вартість в сумі 2782110 грн., в тому числі за травень 2010 - 141064,40 грн., червень 2010 - 236948 грн., липень 2010 - 493158,67 грн., серпень 2010 - 299987 грн., вересень 2010 - 684908 грн., жовтень 2010 - 926045 грн.
За результатами перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000602304 від 21.09.2011, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 3477638,75 грн., з яких: 2782111 грн. - за основним платежем; 695527,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000612304 від 21.09.2011, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 4347047,97 грн., з яких: 3477638,38 грн. - за основним платежем; 869409,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак його скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.09.2011 №0000602304 та № 0000612304 без змін.
Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Агро Строй Комплекс", а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Агро Строй Комплекс" послуг з будівельно-монтажних робіт.
Під час аналізу дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а також вивчення господарських правовідносин між ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Агро Строй Комплекс", податковим органом були використані матеріали перевірки ТОВ "Агро Строй Комплекс", а саме Акт ДПІ у м. Суми від 18.02.2011 № 744/2312/3165242/к про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агро Строй Комплекс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Згідно з вказаним Актом перевірки, податковий орган зазначає, що згідно податкової звітності ТОВ "Агро Строй Комплекс" у даного суб'єкта господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно бази даних АІС Податки, у деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ "Агро Строй Комплекс" до ДПІ у м. Суми, основні засоби у зазначеного суб'єкта господарської діяльності відсутні, загальна чисельність працюючих - одна особа.
За результатами перевірки зроблено висновок про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "Агро Строй Комплекс".
Актом перевірки ДПІ у м. Суми від 18.02.2011 № 744/2312/3165242/к зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Агро Строй Комплекс" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ "Агро Строй Комплекс", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Агро Строй Комплекс" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Зазначені операції ТОВ "Агро Строй Комплекс" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Агро Строй Комплекс" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "Агро Строй Комплекс" вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Агро Строй Комплекс" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
Отже, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "Агро Строй Комплекс" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Таким чином, ДПІ у м. Суми в акті перевірки № 744/2312/3165242/к зроблено висновок про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "Агро Строй Комплекс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.
Враховуючи дані Акта перевірки ДПІ у м. Суми від 18.02.2011 № 744/2312/3165242/к, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Агро Строй Комплекс" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.
Крім того, в обґрунтування встановлених під час перевірки порушень ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", податковий орган зазначив, що вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 № 0417/1-298/2011 встановлено, зокрема, що ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились у скоєнні фіктивного підприємництва, тобто в створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.
ОСОБА_2 в червні 2010 року спільно з іншими особами придбав ТОВ "Агро Строй Комплекс" з метою здійснення незаконної діяльності, яка полягала в документальному оформленні безтоварних операцій.
ДПІ у Вишгородському районі Київської області вважає, що позивач не міг приймати участь в господарських правовідносинах з ТОВ "Агро Строй Комплекс", оскільки вказаний контрагент позивача ні коли не мав наміру здійснювати господарську діяльність, а саме надавати послуги (роботи), а був створений лише для проведення незаконної діяльності шляхом проведення безтоварних операцій.
У зв'язку з зазначеним, відповідач вважає, що внаслідок здійснення операцій з ТОВ "Агро Строй Комплекс", позивач завищив витрати з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 3477638,38 грн., а також виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ "Агро Строй Комплекс", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 2782110 грн.
Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в перевіряємий період ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Агро Строй Комплекс".
Так, між ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Агро Строй Комплекс" було укладено договір № 11-05/с від 11.05.2010, предметом якого є надання ТОВ "Агро Строй Комплекс" робот по заміні ізоляції на об'єктах: МГ "СОЮЗ" та МГ "ПРОГРЕС" на території Барського ЛВУ МГ УМГ "Черкаситрангаз". Загальна вартість послуг складає - 21000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3500000,00 грн.
В подальшому, між ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" та ТОВ "Агро Строй Комплекс" було укладено додаткову угоду № 1 від 26.08.2010 до договору № 11-05/с від 11.05.2010, предметом якої є виконання повного комплексу ремонтних робіт на об'єктах "Вибірковий ремонт ізоляційного покриття газопроводу - відводу до ГРС Слав. ДРЕС Ду500, Ру=55 кгс/см2, L=3,02 км (ділянка 0-8 км) Краматорського ЛВУМГ" та "Капітальний ремонт МГ з відновленням несучої здатності тіла труби виявлених за результатами внутрішньо-трубної діагностики шляхом встановлення двошарових муфт у заболоченій місцевості МГ "СОЮЗ" ДУ 1400 км 1880,55 - км 1880,59 (ремонт в болоті)".
Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами:
- актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в: акт № 1 за травень 2010 на загальну суму 846386,40 грн., в т.ч. ПДВ - 141064,40 грн.; акт № 1 за червень 2010 на загальну суму 963370,88 грн., в т.ч. ПДВ - 160561,80 грн.; акт № 2 за червень 2010 на загальну суму 458314,80 грн., в т.ч. ПДВ - 76385,80 грн.; акт № 1 за липень 2010 на загальну суму 473952,00 грн., в т.ч. ПДВ - 78992,00 грн.; акт № 2 за липень 2010 на загальну суму 2485000,02 грн., в т.ч. ПДВ - 414166,67 грн.; акт б/н за серпень 2010 на загальну суму 1799922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 299987,00 грн.; акт б/н за вересень 2010 на загальну суму 457261,20 грн., в т.ч. ПДВ - 76210,20 грн.; акт б/н за вересень 2010 на загальну суму 675971,00 грн., в т.ч. ПДВ - 112661,83 грн.; акт № 1 за вересень 2010 на загальну суму 1995790,00 грн., в т.ч. ПДВ - 332631,67 грн.; акт № 1 за вересень 2010 на загальну суму 980426,00 грн., в т.ч. ПДВ - 163404,33 грн.; акт № 2 за вересень 2010 на загальну суму 2638290,00 грн., в т.ч. ПДВ - 439715,00 грн.; акт № 2 за вересень 2010 на загальну суму 2917980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 486330,00 грн.;
- податковими накладними: № 5256 від 31.05.2010 на суму 846386,40 грн., в т.ч. ПДВ - 141064,40 грн.; № 6350 від 30.06.2010 на суму 963370,80 грн., в т.ч. ПДВ - 160561,80 грн.; № 6351 від 30.06.2010 на суму 458314,80 грн., в т.ч. ПДВ - 76385,80 грн.; № 7143 від 30.07.2010 на суму 473952,00 грн., в т.ч. ПДВ - 78992,00 грн.; № 7174 від 30.07.2010 на суму 2485000,02 грн., в т.ч. ПДВ - 414166,67 грн.; № 8332 від 31.08.2010 на суму 1799922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 299987,00 грн.; № 9214 від 30.09.2010 на суму 2638290,00 грн., в т.ч. ПДВ - 439715,00 грн.; № 9313 від 30.09.2010 на суму 2917980,00 грн., в т.ч. ПДВ - 486330,00 грн.; № 9315 від 30.09.2010 на суму 1995790,00 грн., в т.ч. ПДВ - 332631,67 грн.; № 9316 від 30.09.2010 на суму 980426,00 грн., в т.ч. ПДВ - 163404,33 грн.; № 9333 від 30.09.2010 на суму 457261,20 грн., в т.ч. ПДВ - 76210,20 грн.; № 9335 від 30.09.2010 на суму 675971,00 грн., в т.ч. ПДВ - 112661,83 грн.
За отримані послуги (роботи) ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Агро Строй Комплекс" грошові кошти в розмірі 15331572,00 грн.
Оплата отриманих послуг здійснена платіжними дорученнями: № 1551 від 24.06.2010 на суму 846386,40 грн.; № 1607 від 02.07.2010 на суму 240000,00 грн.; № 1700 від 27.07.2010 на суму 442200,00 грн.; № 1716 від 30.07.2010 на суму 739485,60 грн.; № 1892 від 27.08.2010 на суму 470000,00 грн.; № 1912 від 31.08.2010 на суму 1750000,00 грн.; №1984 від 07.09.2010 на суму 150000,00 грн.; № 2016 від 09.09.2010 на суму 150000,00 грн.; № 2139 від 30.09.2010 на суму 570000,00 грн.; № 2226 від 12.10.2010 на суму 330500,00 грн.; № 2279 від 15.10.2010 на суму 3900000,00 грн.; № 2293 від 18.10.2010 на суму 1000000,00 грн.; № 2311 від 19.10.2010 на суму 398000,00 грн.; № 2338 від 25.10.2010 на суму 190000,00 грн.; № 2397 від 02.11.2010 на суму 695000,00 грн.; № 2486 від 19.11.2010 на суму 90000,00 грн.; № 2487 від 19.11.2010 на суму 100000,00 грн.; №2552 від 24.11.2010 на суму 380000,00 грн.; № 2571 від 25.11.2010 на суму 110000,00 грн.; № 2585 від 29.11.2010 на суму 500000,00 грн.; № 2620 від 02.12.2010 на суму 500000,00 грн.; № 2635 від 02.12.2010 на суму 170000,00 грн.; № 2636 від 02.12.2010 на суму 170000,00 грн.; № 2637 від 02.12.2010 на суму 160000,00 грн.; № 2769 від 22.12.2010 на суму 1180000,00 грн.; № 2788 від 24.12.2010 на суму 100000,00 грн.
Також, у рахунок часткової оплати ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" уклало угоду з ТОВ "Агро Строй Комплекс" про передачу простих векселів на загальну суму 1361092,00 грн., а саме: вексель серії АА 0296943 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296944 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296945 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296946 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296947 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296948 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296949 від 24.12.2010 номінальної вартості 170000,00 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020; вексель серії АА 0296950 від 24.12.2010 номінальної вартості 171092,22 грн. за пред'явленням, але не раніш 24.12.2020.
Дані обставини підтверджені дослідженими судом договором, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в, податковими накладними, платіжними дорученнями, договором про передачу простих векселів, векселями, копії яких містяться в матеріалах справи.
За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Агро Строй Комплекс" позивач включив до складу валових витрат вартість робіт, сформував податковий кредит з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "Агро Строй Комплекс", а також сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни виконаних робіт.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, обґрунтовуючи правомірність своїх рішень, відповідач посилається на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 № 0417/1-298/2011.
Щодо вказаного судового рішення, то в ньому не надається правова оцінка господарській діяльності позивача, в тому числі за договором з ТОВ "Агро Строй Комплекс".
Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.
Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.
Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро Строй Комплекс" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складались для певного виду господарської операції - договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, векселями.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.
Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.
Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Агро Строй Комплекс" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.
Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 07.09.2011 № 1942/23-1/23742193 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Агро Строй Комплекс", про відсутність використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ПрАТ "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.
Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.
Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.
У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.
Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.
Під час складення акту перевірки від 07.09.2011 № 1942/23-1/23742193 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено акт перевірки ДПІ у м. Суми від 18.02.2011 № 744/2312/3165242/к "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Агро Строй Комплекс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010". Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.
Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Агро Строй Комплекс" в оплату за отримані послуги (роботи) пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0000612304 від 21.09.2011, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 4347047,97 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Якщо контрагент позивача - ТОВ "Агро Строй Комплекс" не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість є безпідставними.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 21.09.2011 №0000602304 та № 0000612304.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді А.І. Балаклицький
В.Р. Щавінський