"22" березня 2012 р. Справа № 31/317-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Могил С.К. (головуючий),
Вовк І.В.,
. Кондратова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу іноземного підприємства "Технопарк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року у справі № 31/317-10 за позовом іноземного підприємства "Технопарк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання недійсним договору фінансового лізингу,
У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним укладеного між ними договору фінансового лізингу від 28.02.2009 року № L1738-02/08 у зв'язку з неможливістю застосування до нього законодавства про фінансовий лізинг, неодноразовою зміною предмету лізингу та умов його придбання, неузгодженістю предмету лізингу і його ціни, суперечністю складу лізингових платежів вимогам закону, підписанням договору з боку лізингодавця особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та удаваністю правочину в частині лізингових платежів і відшкодування вартості предмету лізингу, оскільки сторони укладаючи цей правочин мали на меті реструктуризацію заборгованості за попереднім договором фінансового лізингу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року справа передана за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року (суддя Пригунова А.Б.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року (судді Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В., Жук Г.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 14.02.2008 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ІП "Технопарк" (лізингоодержувач) укладено договір (оренди) фінансового лізингу № L1738-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу -ТОВ "Хюндай-Трак" (пункт 2.1 Договору фінансового лізингу № L1738-02/08).
Відповідно до пункту 3.1 Договору фінансового лізингу № L1738-02/08 вартість предмета лізингу становить 600 000 грн. (в тому числі 20% ПДВ).
Додатком № 1 до договору сторони погодили графік платежів. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 620 688,44 грн., з яких 474 000 грн. погашення вартості предмета лізингу і 146 688,44 грн. комісії.
В Специфікації - Додатку № 2 до договору фінансового лізингу № L1738-02/08 сторони погодили предмет лізингу -автомобіль Hyundai (самоскид) HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12 920 куб. см., загальною вартістю 600 000 грн. разом з ПДВ.
14 лютого 2008 року між ТОВ "Хюндай-Трак" (продавець), ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувач), укладено договір купівлі-продажу № Р1738-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб - Автомобіль Hyundai HD-270 (самоскид) рік випуску 2007; придбання транспортного засобу на умовах цього Договору здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг лізингоодержувачу відповідно до Договору лізингу від 14 лютого 2008 року № L1738-02/08, укладеного між лізингоодержувачем і покупцем. Загальна вартість транспортного засобу становить 500 000 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 100 000 грн., всього 600 000 грн. Всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України -гривні (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Відповідно до акту приймання-передачі предмета лізингу від 27.02.2008 року лізингодавцем передано лізингоодержувачу відповідно до умов договору фінансового лізингу від 14.02.2008 року предмет лізингу -транспортний засіб Hyundai (самоскид) HD-270 2007 року випуску.
28.02.2009 року між відповідачем та позивачем укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу від 14.02. 2008 року № L1738-02/08, відповідно до пункту 1, підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1 якої у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 70 897,36 грн. за договором фінансового лізингу № L1738-02/08 від 14 лютого 2008 року на підставі рахунку-фактури № L1738-02/08/10 від 01.12.2008 року, № L1738-02/08/11 від 02.01.2009 року, № L1738-02/08/12 від 02.02.2009 року, № L1738-02/08/р1 від 17.02.2009 року та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах: реструктуризація заборгованості здійснюється шляхом збільшення заборгованості лізингоодержувача з погашення вартості предмета лізингу на суму нарахованої комісії та штрафних санкцій за простроченими рахунками, а також переоцінену на підставі пункту 6.1.4 Додатку № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" до Договору; подальше нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу здійснюється виходячи з такої переоціненої заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем щодо погашення вартості предмета лізингу в сумі 614 316,73 грн.; при цьому курсом графіку, що використовується для складання графіку платежів, є курс 7,546 гривень за 1 долар США; розмір поточних лізингових платежів, зазначений у графіку платежів, не є остаточним та підлягає зміні у випадках, визначених Договором, викладеним у новій редакції.
Пунктом 4 Угоди сторони встановили, що з моменту підписання цієї угоди та Договору в новій редакції попередня редакція Договору втрачає чинність.
28.02.2009 року сторони уклали договір фінансового лізингу № L1738-02/08, відповідно до пункту 1.1 якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначається в Специфікації (Додаток №2 до цього Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Вартість предмета лізингу становить 884 900,72грн., у тому числі 20% ПДВ (пункт 3.1 Договору фінансового лізингу №2).
У Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу від 28.02.2009 року сторонами було погоджено графік платежів від 28.02.2009 року. Згідно графіку авансовий платіж складає 120 000 грн., адміністративна комісія 6 000 грн., період лізингу -36 місяців, лізингові платежі складають 927 725,67 грн., з яких 724 288,59 грн. погашення вартості предмета лізингу і 248 437,08 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 28.02.2009 року сторони погодили предмет лізингу -автомобіль самоскид Hundai HD-270, 2007 року випуску, об'ємом двигуна 12 920 куб. см., загальною вартістю 852 816,76 грн. разом з ПДВ.
Предметом даного судового розгляду є вимоги лізингоодержувача про визнання недійсним договору фінансового лізингу у зв'язку з неможливістю застосування до такого договору законодавства про фінансовий лізинг, неправомірністю неодноразової зміни предмету лізингу та умов його придбання, неузгодженістю предмету лізингу і його ціни, суперечністю складу лізингових платежів вимогам закону, підписанням договору з боку лізингодавця особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та удаваністю спірного правочину.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в позові обґрунтовано недоведеністю передбачених законом підстав для визнання спірного договору фінансового лізингу недійсним та удаваним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір фінансового лізингу № L1738-02/08 (з урахуванням його викладення у новій редакції) у письмовій формі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні договору фінансового лізингу № L1738-02/08 сторонами дотримано істотні умови, передбачені ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
За вимогами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Під час укладання договору, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочинну) сторонами дотримані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди про внесення змін) підписані сторонами, тобто всі умови цих правочинів погоджені сторонами.
У відповідності до пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 14.02.2008 року № L1738-02/08 та пункту 2.1 договору фінансового лізингу № L1738-02/08 в новій редакції від 28.02.2009 року лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця.
Разом з тим, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем, Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами, товар - предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачем.
Водночас, щодо тверджень позивача про зміну сум вже сплачених платежів згідно договору лізингу в новій редакції необхідно зазначити, що позивачем не враховано формули розрахунків наведеної в графіку платежів. Крім того, позивач добровільно погодився з новими зміненими сумами, що підтверджує підписання ним договору лізингу в новій редакції; необхідно зауважити, що розбіжності між сумами в новій і попередній редакції договору викликані тим, що відповідач для придбання лізингової техніки окрім власних коштів використовував і залучені кредитні кошти в іноземній валюті, в зв'язку з чим сторони і узгодили збільшення суми лізингових платежів.
Разом з цим, посилання позивача на збільшення умовами Договору фінансового лізингу від 28.02.2009 року вартості предмета лізингу, то умовами Договору фінансового лізингу від 14.02.2008 року (пункт 3.2) передбачена можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; таке може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пунктом 12.3.5 Статуту ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" встановлено, що генеральний директор без доручення представляє товариство в стосунках з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає цивільно-правові угоди від імені товариства в межах компетенції, передбаченої статутом та внутрішніми документами товариства, а тому висновок судів попередніх інстанцій про підписання спірного договору фінансового лізингу з боку лізингодавця уповноваженою особою -генеральним директором відповідає нормам чинного законодавства.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов спірного договору, такий правочин спрямований на реальне настання правових наслідків та, згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Виходячи з наведеного, попередні судові інстанції дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права, встановивши обставини узгодження всіх істотних умов договору та виконання його сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та удаваним.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу іноземного підприємства "Технопарк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року -без змін.
Головуючий суддя С.Могил
Судді І.Вовк
І.Кондратова