Справа №22-ц-710/12 20.03.2012 20.03.2012 20.03.2012
Справа №22-ц-710/12 Головуючий суду першої інстанції - Бойко Л.Л.
Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
20 березня 2012 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів: Самчишиної Н.В., Локтіонової О.В.
із секретарем судового засідання - Крамаренко Л.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника відповідачів - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_6 та ОСОБА_5
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про повернення земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні нею,
та за зустрічним позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, -
03 листопада 2011 року ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов про повернення земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні нею, який обґрунтував наступним.
20 березня 2005 року між ним та ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого він отримав у користування 13,87 гектарів землі на 10 років зі сплатою 1007 грн. орендної плати на рік.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його спадкоємиця ОСОБА_9 Протягом 2005-2007 років він вчасно сплачував орендну плату і ніяких зауважень до нього з боку зазначених орендодавців не було.
Починаючи з 2007 року, він став сплачувати орендну плату за користування спірною ділянкою відповідачу ОСОБА_6, яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_9
Однак в 2010 році, не оформивши своїх спадкових прав, вона звернулася до нього з вимогою про розірвання договору оренди, обґрунтовуючи свою вимогу бажанням передачі земельної ділянки в оренду іншій особі.
Він з зазначеною вимогою не погодився, оскільки відповідно до вимог законодавства та умов договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для розірвання зазначеного договору.
Всупереч зазначеному відповідач ОСОБА_6 дозволила відповідачу ОСОБА_5 обробляти спірну земельну ділянку.
Оскільки протягом 2010, 2011 років відповідачі чинять перешкоди йому у здійсненні його права користування вищезазначеною земельною ділянкою, ОСОБА_3 просив суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою до закінчення строку дії договору оренди та повернути йому самовільну зайняту земельну ділянку.
Відповідач ОСОБА_6, не погоджуючись з зазначеним позовом, 21 листопада 2011 року пред'явила зустрічний позов, в якому просила достроково розірвати договір оренди земельної ділянки. Свої вимоги мотивувала порушенням ОСОБА_3 чинного законодавства про оренду землі та умов п.п.1, 9, 15, 16, 31 договору, а саме не використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, не сплату орендної плати за 2010, 2011 роки та не сплату податків.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Скаргу обґрунтували тим, що суд дав неналежну оцінку встановленим фактам, внаслідок чого не зміг дійти вірних висновків щодо дійсних обставин спору та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що він на законній підставі, якою є договір оренди, володіє та користується земельною ділянкою, а тому оскільки відповідачі чинять йому у цьому перешкоди, то їх необхідно усунути. Натомість, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем ОСОБА_6 не доведені заявлені нею позовні вимоги, а тому не має підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду І інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Статтею 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.7 ст.93 ЗК України та ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Згідно зі ст.ст.125, 126 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Відповідно до ст.27 вищезазначеного Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 20 березня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останній передав власну земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 строком на 10 років з орендною платою у розмірі 1007 грн. Пункт 40 зазначеного договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.4-5, 7).
За актом прийому-передачі земельна ділянка 08 травня 2005 року була передана позивачу у користування (а.с.6).
Зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі земель 12 травня 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (а.с.38).
Спірна земельна ділянка була успадкована ОСОБА_9, а згодом ОСОБА_6 (а.с.37, 39, 63, 142-143)
З 2010 року та по теперішній час орендовану земельну ділянку обробляє та засіває відповідач ОСОБА_5, незважаючи на заперечення позивача ОСОБА_3 (а.с.8, 88, 92). За користування цією ділянкою він сплачує плату ОСОБА_6, що випливає з пояснень відповідачів за первісним позовом.
З урахуванням встановлених обставин та норм законодавства, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про поновлення прав позивача ОСОБА_3 шляхом усунення відповідачами перешкод у користуванні ним орендованою земельною ділянкою, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач ОСОБА_6 в порушення умов договору оренди передала спірну земельну ділянку ОСОБА_5, який, не укладаючи договору оренди чи суборенди земельної ділянки, використовував її.
Районний суд правильно встановив, що посилання відповідача ОСОБА_6 на те, що позивач відмовився від використання спірної земельної ділянки, а тому вона вимушена була її передати для обробітку іншій особі, не можна прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вірним є і висновок суду щодо відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про повернення йому самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки вона відповідно до договору оренди залишається у його користуванні.
Правильним є і висновок суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 у зв'язку з його безпідставністю, так як зазначені нею підстави для дострокового розірвання договору оренди виникли з її ж вини, оскільки вона протягом двох років користувалася спірною земельною ділянкою, яка знаходиться в оренді ОСОБА_3
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді