Справа № 22-ц-2466/11 04.10.2011 04.10.2011 28.12.2011
Справа № 22ц-2466/11 Головуючий першої інстанції: Крамаренко Т.В.
Категорія: 37 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Іменем України
4 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання: Голубкіній О.О.,
за участю позивачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності на частину квартири,
У травні 2010 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що вона є дочкою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. До складу спадкового майна входить належна померлій на праві власності квартира АДРЕСА_1. Спадкоємцями ОСОБА_7 за законом першої черги є вона та її брат ОСОБА_4 У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Посилаючись на те, що відповідач не надає правовстановлюючі документи на спадкову квартиру та відсутність належних доказів на підтвердження родинних відносин з спадкодавицею, що перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину, позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частку вказаної квартири в порядку спадкування.
У червні 2010 р. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 2 грудня 2005 р. частково недійсним та визнання права власності на частину квартири. При цьому вказував, що спірна квартира була придбана його матір'ю ОСОБА_7 та ним за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_2, співвласниками якою вони були, спірній квартирі він проживав та зареєстрований зі своєю сім'єю, у зв'язку з чим просив суд визнати договір купівлі-продажу від 2 грудня 2005 р. недійсним в частині покупця та просив визнати за ним право власності на Ѕ частку цієї квартири як за покупцем.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2011 р. позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за позивачкою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 260 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на помилковість висновків суду щодо пропуску ним позовної давності та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові ОСОБА_3 і задоволення його позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_7 Її спадкоємцями за законом першої черги є її діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які в установлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. 2 грудня 2005 р. за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 придбала у власність у ОСОБА_6 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Суд, встановивши, що насправді спірна квартира була придбана за рахунок продажу за договором купівлі-продажу, укладеним 2 грудня 2005 р. між ОСОБА_7, ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_6 (покупець) належної продавцям на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2, тобто належних як ОСОБА_7, так і ОСОБА_4 коштів, та для них обох, правильно вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_4
Між тим, з урахуванням заяви позивачки про застосування позовної давності та обставин спору суд також вірно зробив висновок про пропуск ОСОБА_4 без поважних причин встановленої ст. 257 ЦК України позовної давності і обґрунтовано з цих підстав відмовив у позові.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо пропуску строку звернення до суду не ґрунтуються на обставинах справи.
Так, зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги, пояснень ОСОБА_4 в суді, тексту договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, вбачається, що він безпосередньо брав участь в оформленні цієї угоди, достеменно знав про придбання спірної квартири в той же день, з 13 січня 2006 р. зареєстрований в ній, а тому саме з дня укладення договорів купівлі-продажу 2 грудня 2005 р. знав про те, що його права порушені, оскільки він не вказаний набувачем квартири АДРЕСА_1.
З урахуванням викладеного до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, входить вся квартира АДРЕСА_1, позивач та відповідачі є такими, що прийняли спадщину, в силу ч. 1 ст. 1267 ЦК України їх частки у спадковому майні є рівними, а тому суд правильно визнав за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину квартири. При цьому іншої можливості оформитися в правах на спадщину у позивачки не має, оскілки між сторонами існував спір щодо розміру спадкового майна, а постановою державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори від 24 квітня 2010 р. ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру.
За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: