25 жовтня 2006 р.
№ 13/238пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Панченко С.П.
від відповідача: Тейцман І.В.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Плазма».
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р.
у справі № 13/238пн Господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства “Плазма»
до Закритого акціонерного товариства “Доля-Схід»
про стягнення 64641,60 грн. та спонукання виконати дії,
Приватне підприємство “Плазма» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Доля-Схід» про стягнення 64641,60грн. збитків та зобов'язання поновити рекламну конструкцію.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.07.2006р. (суддя Б.В.Яресько), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. (судді: О.Є.Медуниця, К.І.Бойченко, Т.Ф.Парамонова), в задоволені позовних вимог Приватному підприємству “Плазма» відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Приватне підприємство “Плазма» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. Свою вимогу Приватне підприємство “Плазма» мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Плазма», перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Приватного підприємства “Плазма» підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що:
- 12.07.2001р. виконавчий комітет Луганської міської ради рішенням за №114/31 вирішив видати ПП “Плазма» дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську за адресою: перехрестя вул. Совється -вул. Оборонна.
- 19.12.2001р. виконавчий комітет Луганської міської ради рішенням за №314/47 вирішив видати ПП “Плазма» дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську за адресою: перехрестя вул. Совється -вул. Оборонна (підземні переходи) у кількості 5 шт.
- ПП “Плазма» були розміщені дві рекламні конструкції на перехресті вул. Совєтська з вул. Оборонна згідно дозволів від 15.10.2001 № 127 (строк дії до 15.10.2004р.) та від 20.12.2001р. №165 (строк дії до 20.12.2006р.)
- 22.10.2003р. Луганською міською радою прийнято рішення №376/81 “Про визнання рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.02.2003р. № 38/61 таким, що втратило чинність, та надання закритому акціонерному товариству “Доля-Схід» дозволу на реконструкцію підземного переходу та його розширення шляхом будівництва прибудов які будуть використовуватися під розміщення торгівельно-побутових комплексів за адресою: вул. Совєтська (на перехресті з вул. Оборонна) та надання йому згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок під будівництво та розміщення прибудов, які будуть використовуватися під розміщення торгівельно-побутових комплексів».
- На підставі зазначеного рішення на адресу позивача Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради направляло повідомлення (від 19.12.2003р. № 01-03-14/6723а та від 09.01.2004р. №01-03-14/76а ), в яких зазначалось, що у зв'язку з прийняттям рішення № 38/61 необхідно у десятиденний строк відповідно до п. 22 Правил розміщення зовнішньої реклами на території Луганської області, затверджених розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації від 25.06.1999р. № 466 здійснити демонтаж спеціальних конструкцій встановлених на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 20.12.2001р. № 162, 163, 164, 165, та надати робочому органу пропозиції щодо переносу спеціальних конструкцій.
- на зазначені повідомлення позивачем листом від 04.02.2004 № 60 надана відповідь про згоду на перенос спеціальних конструкцій у тому числі встановленої за дозволом №165 після надання рівноцінних місць, та вирішення питання про компенсацію витрат по демонтажу.
- Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради листом від 23.01.2004р. № 121 звернулося до відповідача з проханням вирішити питання щодо демонтажу рекламних носіїв з підземного переходу на перехресті вул. Оборонна та вул. Советська, та забезпечити їх відповідальне зберігання.
- на виконання зазначеного листа відповідач здійснив демонтаж належних позивачу рекламних носіїв, та на цей час вони знаходяться у нього на зберіганні.
- відповідач листом від 16.04.2004 за №122 повідомив позивача про демонтаж рекламних конструкцій та гарантував, що після закінчення робіт рекламні щити будуть відновлені.
- 21.12.2004р. позивач листом за №542 звернувся до відповідача про виконання за гарантійним листом №122 від 16.04.2004р. та просив відновити рекламні конструкції.
- 24.01.2005р. відповідач листом повідомив позивача що питання про відновлення рекламних конструкцій буде вирішено після закінчення реконструкції підземного переходу.
Як вже було зазначено, позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення 64641,60 грн. збитків та зобов'язання поновити рекламну конструкцію.
Загальні положення про відшкодування шкоди встановлені § 1 глави 82 ЦК України, відповідно до ст. 1166 якого майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, шкода, завдана майну, відшкодовується особою, яка її завдала.
Отже, для вирішення спору щодо стягнення шкоди господарський суд у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів зобов'язаний встановити факти наявності шкоди, протиправну поведінку відповідача, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вину відповідача.
Проте, господарський суд вирішуючи питання щодо розміру збитків, в порушення ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів, не дослідив обставини щодо наявності шкоди, чи мала місце протиправна поведінка відповідача та причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вину відповідача.
Отже, наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Плазма» задовольнити.
Рішення Господарського суду Луганської області від 06.07.2006р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 17.08.2006р. у справі № 13/238пн скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.