Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Косарєва В.І. та Стрекалова Є.Ф.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь в апеляційному розгляді справи, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2005 року
ОСОБА_1, судимості не має,
засуджено за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 3 480 грн. 85 коп. та моральної шкоди - 15000 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2005 року цей вирок змінено, дії ОСОБА_1 перекваліфіковано зі ст. 121 ч. 2 КК на ст. 119 ч. 1 КК України і йому визначено за цим законом покарання 3 роки позбавлення волі.
Із обвинувачення ОСОБА_1 виключено вказівку про нанесення ним ОСОБА_3 ударів ногами та невстановленим предметом.
Змінено вирок також і у частині вирішення цивільного позову, розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди зменшено з 15 000 грн. до 10 000 грн.
З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 15 жовтня 2003 року він у м. Вознесенську Миколаївської області під час сварки вчинив через необережність вбивство потерпілого ОСОБА_3 шляхом нанесення йому ударів кулаками по голові, внаслідок чого той упав, та штовхання його зі сходинок, від чого той падав, ударяючись головою об кам'яні сходи.
У касаційному поданні прокурора ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду від 14 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а в доповненнях - про скасування вироку суду від 4 лютого 2005 року і зазначеної ухвали з направленням справи на додаткове розслідування.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що суд та колегія суддів не дослідили обставин справи, які стали підставою для зміни прокурором обвинувачення в суді першої інстанції зі ст. 119 ч. 1 КК на ст. 121 ч. 2 КК України, та не направили справу на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання і просив скасувати постановлені у справі судові рішення з направленням справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.
Як убачається із постановленого у справі вироку суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він під час сварки шляхом нанесення ОСОБА_3 ударів руками, ногами та не встановленим слідством тупим твердим предметом по голові та штовхання його зі сходинок, від чого той падав, ударяючись головою об сходи, спричинив потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок чого сталась його смерть.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши 14 квітня 2005 року цю справу за апеляцією засудженого, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та прокурора, переоцінила докази, змінила вирок і перекваліфікувала дій ОСОБА_1 зі ст. 121 ч. 2 КК на ст. 119 ч. 1 КК України.
На обґрунтування прийнятого рішення апеляційний суд в ухвалі зазначив, що суд під час розгляду справи порушив вимоги ст. 277 КПК України, зокрема, за умови, коли прокурор у судовому засіданні змінив обвинувачення, яким фактично збільшив обсяг пред'явленого обвинувачення і кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК, не вирішив питання про проведення нового судового слідства, чим порушив право останнього на захист.
Тому із обвинувачення ОСОБА_1 суд виключив вказівку про нанесення ОСОБА_3 ударів ногами та невстановленим предметом.
Проте переоцінити докази і дійти іншого висновку, ніж суд першої інстанції, колегія судів вправі була лише після проведення судового слідства .
Зокрема, із ст. 358 ч. 3 КПК України вбачається, що в разі, коли судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно( що мала на увазі колегія суддів, змінюючи вирок), апеляційний суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково. При цьому, відповідно до вимог ст. 358 ч. 1 КПК України, суд має вирішити питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду, і серед них про необхідність проведення судового слідства та його обсяг, про список осіб, які підлягають виклику та інших питань.
Судове слідство відповідно до вимог ст. 362 ч. 5 КПК України, провадиться за правилами глави 26 КПК щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції .
При цьому, що випливає з вимог ст. 84 КПК України, ведеться протокол судового засідання.
Разом із тим, колегія суддів порушила ці вимоги закону, не проводячи судового слідства, без вирішення питання про його обсяг, не заслухавши потерпілого і його представника, експерта і оголошення висновків судово-медичних експертиз, показання і матеріали яких апеляційним судом були покладені в основу прийнятого рішення, без ведення протоколу судового засідання( його відсутність згідно ст. 370 ч. 2 п. 10 КПК України віднесено до істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 п. 1 КПК України, тягне скасування судового рішення), дала переоцінку доказів, досліджених судом першої інстанції, відносно механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.
Тому ухвалу апеляційного суду не можна вважати обґрунтованою.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 вчинив убивство потерпілого ОСОБА_3 через необережність, є суперечливими, дещо передчасними і не мотивованими, а ухвалу суду - такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
З огляду на це та з урахуванням положень ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.
Оскільки в суді першої інстанції прокурор змінив обвинувачення на більш тяжке і зазначив, що тілесні ушкодження, крім зазначеним в постанові про пред'явлення обвинувачення способом, були спричинені й шляхом нанесення ударів по голові ногами та невстановленим твердим предметом (кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК України) і суд першої інстанції не задовольнив клопотання захисника про направлення кримінальної справи на досудове слідство, а на порушення вимог ст. 277 КПК України без обов'язковості проведення досудового слідства постановив вирок, підлягає скасуванню й цей вирок.
Оскільки прокурором у касаційній скарзі заявлено клопотання про направлення справи на нове розслідування, колегія суддів вважає можливим його задовольнити.
Керуючись ст.ст. 394 -396 КПК України, колегія суддів
Касаційне подання прокурора, який брав участь в апеляційному розгляді справи, задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити прокурору на нове розслідування.
Судді:
Паневін В.О. Косарєв В.І. Стрекалов Є.Ф.