29 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
головуючого:
Патрюка М.В.
суддів:
Пшонки М.П., Романюка Я.М.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною, визнання права власності на квартиру та визнання договору купівлі - продажу недійсним; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2004 року та ухвалу цього ж суду від 30 серпня 2004 року,
У березні 2001 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у березні 1996 року за домовленістю з генеральним директором акціонерного товариства “Українська страхова корпорація “Аспек» ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності виданої йому товариством з додатковою відповідальністю “Український довірчо - фінансовий центр “Аспек - Траст», вона придбала квартиру АДРЕСА_1 за суму еквівалентну 1 500 доларів США. При передачі нею грошей вона домовилася з останнім про наступне оформлення угоди купівлі - продажу квартири в нотаріальній конторі та послідуючою додатковою сплатою нею за квартиру суми 4 500 доларів США. Отримавши від неї гроші ОСОБА_3 передав їй ключі від квартири. З цього часу вона ОСОБА_3 не бачила, а від працівників корпорації дізналася, що ОСОБА_3 переховується від правоохоронних органів. З 1997 року стала проживати у спірній квартирі. У 1999 році вона дізналася, що спірна квартира продана товариством з додатковою відповідальністю “Український довірчо - фінансовий центр “Аспек - Траст» ОСОБА_2. Оскільки представник цього товариства - ОСОБА_4 не мала повноважень на укладання вказаної угоди від імені товариства, просила визнати цей договір недійсним, а угоду укладену між нею та генеральним директором акціонерного товариства “Української страхової корпорації “Аспек» ОСОБА_3 дійсною і визнати за нею право власності на спірну квартиру.
У квітні 2001 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення, в якому посилався на те, що 17 березня 1999 року у товариства з додатковою відповідальністю “Український довірчо - фінансовий центр “Аспек - Траст» ним придбана спірна квартира. Відповідачка проживає в спірній квартирі незаконно та перешкоджає йому у користуванні власністю, а тому просив виселити її з неповнолітніми дітьми із квартири.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2004 рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 30 серпня 2004 року ОСОБА_1 відмовлено у перегляді рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2004 року за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судових рішень з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.
Відсутні і передбачені ст.338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 12 травня 2004 року та ухвалу цього ж суду від 30 серпня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий:
М.В. Патрюк
Судді:
М.П.Пшонка Я.М. Романюк