Справа № 22-Ц-1374 Головуючий у 1-й інстанції Рунов Г.Ю.
Категорія 29 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
УХВАЛА іменем України
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого -Рибалки В.Г.
суддів - Сибільової Л.О., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.І.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, представників відповідачів: ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе» - Висоцького Р.В., ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ТОВ «Житловик» - Троценко І.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 серпня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сумське МНВО ім. Фрунзе", Сумського міськвиконкому, треті особи - ОСОБА_5, ТОВ «Житловик», Ковпаківський ВМ Сумського міськвідділу УМВС України в Сумській області, профком ВАТ «Сумське МНВО ім.Фрунзе» - про визнання незаконним рішення Сумського міськвиконкому від 05 серпня 2003 року, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, про спонукання до надання квартири і про зобов"язання зареєструвати його та членів його сім"ї в квартирі,
за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сумське МНВО ім.Фрунзе", Сумського міськвиконкому, товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик", ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, профком ВАТ «Сумське МНВО ім. Фрунзе», Ковпаківський ВМ Сумського міськвідділу УМВС України в Сумській області, - про визнання права користування жилою площею в квартирі з зобов"язанням укладення договору найму жилого приміщення, про визнання недійсним договору оренди жилого приміщення, про спонукання до видачі ордеру на жиле приміщення і виселення з квартири,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе", Сумського міськвиконкому про визнання незаконним рішення Сумського міськвиконкому НОМЕР_1 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові та житлові приміщення і будівлі", про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 11 серпня 2003 року на нерухоме майно - на трьохкімнатну квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, про спонукання до надання цієї квартири, про зобов"язаня зареєструвати сім"ю в цій квартирі, про визнання права користування жилою площею в квартирі НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 з зобов"язанням укладення договору найму цього житлового приміщення, про визнання недійсним договору оренди жилого приміщення в цій квартирі від 04 жовтня 2002 року, про спонукання до видачі ордеру на жиле приміщення в цій квартирі і виселення з квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги, на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з"ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, неналежну оцінку доказів в справі, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати по справі.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, представників відповідачів, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1, звертаючись у вересні 2005 року до суду з позовом, мотивував свої вимоги тим, що рішенням Ковпаківського райсуду м.Суми від 6 жовтня 2004 року ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" було зобов'язане забезпечити його та членів його сім"ї трьохкімнатною квартирою в будинку АДРЕСА_1, але до цього часу його сім"я у складі чотирьох осіб квартиру не отримали. Зазначений будинок було збудовано у 2002 році. Не зважаючи на ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 10 травня 2001 року, якою ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" , його профкому і Сумському міськвиконкому було заборонено розподіляти квартири в цьому будинку і видавати ордери на їх заселення, квартири були заселені незаконно без ордерів на протязі 2002-2003 років. ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" рішення суду не виконало. Трикімнатна квартира НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 є власністю ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" на підставі рішення Сумського міськвиконкому НОМЕР_1, і на цей час в ній ніхто не прописаний. Оскільки він має право на проживання в цьому будинку, вважає зазначене рішення міськвиконкому і свідоцтво про право власності на цю квартиру незаконними. Просив визнати незаконним рішення Сумського міськвиконкому від 5 серпня 2003 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 і зобов"язати ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" і Сумський міськвиконком надати спірну квартиру йому та членам його сім"ї, зобов"язати Ковпаківський ВМ СМВ УМВС України в Сумській області зареєструвати його та членів його сім"ї в цій квартирі.
Крім того, позивач мотивував свої вимоги і тим, що між ВАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе" і ОСОБА_3 4 жовтня 2002 року було укладено договір оренди квартири НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, який є незаконним, оскільки він має законне право на отримання трьохкімнатної квартири. Просив визнати за ним та членами його сім"ї право користування жилою площею в спірній квартирі з зобов"язанням укладення договору найму жилого приміщення, а також визнати недійсним договір оренди жилого приміщення в цій квартирі, укласти з ним договір найму жилого приміщення та спонукати видати йому ордер на спірне жиле приміщення і виселити ОСОБА_3 з даної квартири.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є власністю товариства, яке розпорядилося нею, як власник, уклавши договір її оренди, судове рішення, винесене на користь позивача, на яке він посилається, було винесене не відносно конкретної спірної квартири і, крім того, після вирішення питання про розподіл квартир в будинку АДРЕСА_1, що за рішенням господарського суду визнано законним, позивач не має переважного права на отримання спірної квартири з огляду на існуючу в товаристві чергу.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права, зокрема, ст.ст. 58, 61, 63, 109 ЖК України, ст.ст. 4, 21, 25, 30 Закону України «Про власність», ст.48 ЦК України 1963 року.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, за рішенням Сумського міськвиконкому № 275 від 22 грудня 1988 року ВАТ «СМНВО ім.Фрунзе» було виділено ділянку для будівництва 179-квартирного жилого будинку АДРЕСА_1, яке проводилось за власні кошти підприємства. Замість 179 запланованих квартир було збудовано одну секцію будинку - 72 квартири, які за спільним рішенням адміністрації та профкому підприємства від 23 листопада 2000 року, протокол НОМЕР_3, були розподілені між різними чергами працівників підприємства, в тому числі виділені 8 квартир і колишнім працівникам ТОВ «Домобудівник», з якими були укладені договори на забезпечення житлом в зв'язку з тим, що вони перейшли працювати з інших цехів підприємства на будівництво.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29 листопада 2005 року зазначене спільне рішення адміністрації та профкому підприємства від 23 листопада 2000 року, зареєстроване в Сумському міськвиконкомі 16 жовтня 2000 року, було визнане законним.
ОСОБА_1 звернувся до суду в травні 2001 року з позовом про забезпечення його житлом згідно договору з підприємством, як колишній працівник ТОВ «Домобудівник», і ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 10 травня 2001 року ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе", його профкому та Сумському міськвиконкому було заборонено розподіляти квартири в будинку АДРЕСА_1 і видавати ордери на заселення до нього до розгляду цивільної справи.
Будинок АДРЕСА_1 ( 72 квартири замість проектних 179 квартир) було прийнято в експлуатацію актом державної технічної комісії від 22 серпня 2002 року, який затверджено рішенням Сумського міськвиконкому НОМЕР_4.
4 жовтня 2002 року товариство уклало договір оренди квартири НОМЕР_2 в зазначеному будинку з працівником товариства ОСОБА_3 строком на 3 роки 8 місяців.
9 жовтня 2002 року Ковпаківським райсудом м.Суми до ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе", його профкому та Сумського міськвиконкому було повторно направлено листа про накладення вказаної вище заборони.
27 лютого 2003 року громадська комісія з питання розподілу житла Сумського міськвиконкому затвердила спільне рішення адміністрації та профкому товариства про розподіл квартир будинку від 23 листопада 2000 року.
19 червня 2003 року ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" звернулось до Сумської міськради з проханням прийняти у комунальну власність розподілені 70 квартир та надати згоду на видачу товариству свідоцтва про право власності на дві трьохкімнатні квартири НОМЕР_5 і НОМЕР_2. На підставі рішення Сумського міськвиконкому НОМЕР_1 "Про оформлення права власності юридичних та фізичних осіб на нежитлові та житлові приміщення і будівлі" 11 серпня 2003 року товариство оформило право власності на житлові приміщення і отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - на зазначені квартири.
На підставі рішення Сумської міськради НОМЕР_6 і рішення Сумського міськвиконкому НОМЕР_7 будинок АДРЕСА_1, за винятком квартир НОМЕР_5 і НОМЕР_2, які залишились власністю ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе", було передано у комунальну власність територіальної громади м.Суми.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що, оскільки фінансування будівництва жилого будинку АДРЕСА_1 проводилося за власні кошти ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе", спірна квартира була залишена у власності ВАТ «Сумське МНВО ім.Фрунзе», яке набуло права власності на неї на законних підставах, то відсутні правові підстави для позбавлення його цього права власності і позивач не навів суду наявності передбачених законом підстав для цього.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 6 жовтня 2004 року ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе" було зобов"язане виконати умови трудового договору від 8 вересня 1992 року, укладеного між ВАТ "Сумське МНВО ім.Фрунзе", ОСОБА_1, ТОВ "Домобудівник", а також виконати умови колективних договорів за 1995-2000 роки, забезпечивши ОСОБА_1 і членів його сім"ї трьохкімнатною квартирою, згідно вимог житлового законодавства в будинку АДРЕСА_1.
Посилання апелянта на те, що до видачі товариству свідоцтва про право власності на спірну квартиру воно не мало права укладати договір її оренди, оскільки юридично не було її власником, є безпідставними. Суд встановив, що будинок, збудований товариством за власні кошти, перебував у повному господарському віданні цього товариства, не відносився до державного або громадського житлового фонду, і товариство, як власник, за відсутності правових перешкод до цього, розпорядилось своєю власністю у відповідності з вимогами закону. Врахований і той факт, що договір оренди спірної квартири був укладений фактичним власником, який мав повне право розпоряджатися своїм майном, раніше - 4 жовтня 2002 року, чим було винесене 6 жовтня 2004 року рішення суду, на яке посилається позивач. Сторони по цьому договору виконують його умови, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
Суд обгрунтовано прийняв до уваги і те, що рішенням Ковпаківського райсуду м.Суми від 06 жовтня 2004 року не було визначено, яку саме трьохкімнатну квартиру необхідно виділити позивачу на його сім"ю в будинку АДРЕСА_1, а також те, що товариство планувало будівництво 179- квартирного жилого будинку за цією адресою, але збудувало тільки 72-х квартирний будинок, а тому вимога позивача про надання йому і членам його сім"ї саме спірної квартири в цьому будинку є безпідставною. Не довів позивач і свого переважного права на отримання квартири порівняно з іншими особами, які потребують поліпшення житлових умов.
Обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження суду першої інстанції, і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду постановлене на підставі вірно встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 серпня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом місяців з дня
набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді