Категорія №8.2.1
Іменем України
01 березня 2012 року Справа № 2а/1270/713/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.
при секретарі - Тельдековій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Ком” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000072360,-
19 січня 2012 року позивач - ТОВ «Інтер-Ком» звернувся з позовом до відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в обґрунтування якого вказав наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Ком» (код ЕДРПОУ № 31857114) здійснює підприємницьку діяльність відповідно до Статуту підприємства (нова редакція), зареєстрованого Державним реєстратором 08.11.06 за номером реєстраційного запису 13821050001002099, свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 323097, довідки № 1701 від 10.07.07 Головного управління статистики у Луганській області, довідки про взяття на облік платника податків (за формою 4-ОПП) від 05.03.02 № 181, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.03.02 № 17305485. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтер-Ком» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2009 року. Результати вказаної перевірки оформлено Актом від 10.01.12 № 16/23-616/31857114 (надалі - Акт № 16) відповідно до висновків якого, Відповідач дійшов до висновку про наявність таких порушень:
- пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, на думку податкового органу, Позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009 року на суму - 256 476,00 грн.
В Акті № 16 (стор. 5-6) зазначено, що до завищення суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період призвело включення до складу суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сформовані у березні, липні та вересні 2008 року від контрагентів ПАТ «МТС Україна», ВАТ «Фірма «Беверс», ПП «СП Лотос-Віт», ПРАТ «ОГЗТ». На думку податкового органу, таке є неправомірним, адже вказані контрагенти мають розбіжності у формуванні зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту своїх контрагентів.
За результатами проведеної перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 12.01.12 № 0000072360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень 2009 року на суму - 256 476, 00 грн. Позивач з вказаними висновками Акту перевірки № 16 - не погодився, вважав їх необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання, а винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо прийняття рішень контролюючими органами.
Згідно Акту документальної невиїзної перевірки № 16, до завищення суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування за липень 2009 року призвело включення до вказаної суми сум податку по господарським взаємовідносинам з контрагентами, які мають розбіжності в податковій звітності між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов'язань.
Позивачем зазначено, що до перевірки відповідачеві були надані первинні бухгалтерські документи згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про законність складання податкової звітності, а відтак, про правомірність формування суми, заявленої до бюджетного відшкодування.
Частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону.
В момент здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами позивач мав всі законні підстави для здійснення господарської діяльності та на правових засадах надавав податкові накладні, які згідно положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про ПДВ» є підставою для включення фактично сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.
Відповідачем не спростовується факт того, що зазначені контрагенти на момент укладення договорів з позивачем та складення податкової звітності були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платника податку на додану вартість.
Окрім того, реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передавання, платіжними документами.
Крім того, в акті зазначено, що в порушення п.п 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту по декларації за вересень 2008 року суму, повернутої попередньої сплати за запчастини ТОВ «ПГ «ТЕР» у розмірі 10083,33 грн.
Відповідно податковим органом оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням на цю суму зменшено суму податкового кредиту позивача, але це є неправомірним, оскільки згідно розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 14.08.08 № 20 за договором від 19.10.06 суму зазначену в приведеній податковій накладній, відкориговано та зменшено суму ПДВ на 10083,33 грн. Цей розрахунок коригування на виконання п.п 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» було спрямовано до ТОВ «ПГ «ТЕР». Відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року вказану суму - 10083,33 грн. - включено до рядку 16 «Коригування податкового кредиту» та, відповідно, відкориговано показники податкової звітності.
Таким чином, вказану суму, яку повернуто як попередню сплату податковим органом виключено зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість незаконно та в порушення приписів п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі викладеного, просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 12.01.2012 № 0000072360.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Крім того, пояснив, що згідно декларації з податку на додану вартість ТОВ «Інтер-Ком» за грудень 2008 року, яка стала базовою для висновків відповідача, рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) складає 559 482, 00 грн.
Рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість формується таким чином: рядок 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного податкового періоду) за вирахуванням значення рядку 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню).
Згідно вказаної декларації рядок 24 складає 559 482, 00 грн., рядок 25 - 0,00 грн., таким чином рядок 26 = 559 482, 00 грн. - 0,00 = 559 482,00 грн.
Рядок 24 дорівнює рядок 23 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду) за вирахуванням рядку 20 ( позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду), таким чином рядок 24 = 559 663,00 грн. (рядок 23) - 181, 00 (рядок 20) = 559482,00грн. декларації за грудень 2008 року (рядок 26) сформована ТОВ «Інтер-Ком» за результатом діяльності за 2007, 2008 роки.
Так, згідно декларації за 2007 рік сума від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) складає 610 336,00 грн.
Вказана сума була включена наростаючим підсумком до декларації за січень 2008 року, а в подальшому до кожної наступної декларації за 2008 рік за вирахуванням податкових зобов'язань, що виникали у кожному з податкових періодів 2008 та з додаванням суми від'ємного значення з ПДВ.
Сума від'ємного значення за період 2008 рік не заявлялась до бюджетного відшкодування та не відшкодовувалась, що підтверджується деклараціями за період січень 2008 року - грудень 2008 року, в яких Позивачем не заповнено рядок 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню).
По декларації за грудень 2007 року рядок 26 складає 610336,00 грн., а за декларацією за грудень 2008 року вказана сума складає 559 482, 00 грн., тобто за результатом діяльності підприємства за 2008 рік вказану суму зменшено. Таке відбулось за рахунок того, що позивачем не нараховувався ПДВ до сплати в бюджет, оскільки, зобов'язання, які виникали у звітних періодах сплачувались за рахунок існуючого від'ємного значення.
Як зазначалось вище, від'ємне значення з ПДВ, в подальшому заявлене до бюджетного відшкодування по декларації за липень 2009 року, формувалось як в 2007 так і в 2008 роках. Так, наприклад, згідно декларації за березень 2008 року сума від'ємного значення за цей податковий період дорівнює 164 583,00 грн. (рядок 18.2), по декларації за липень 2008 року - 34128, 00 грн., по декларації за вересень 2008 року - 77107, 00 грн. Тобто, на вказані суми було збільшено значення рядку 26, з урахуванням погашення за рахунок суми від'ємного значення податкових зобов'язань, що виникали в інших податкових періодах (рядок 20 декларації).
Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року, в якій було заявлено суму бюджетного відшкодування в сумі 555 246,00 грн. ТОВ «Інтер-Ком» була подана до податкового органу 18.08.09 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Ленінської МДПІ у м. Луганську.
30-денний термін, встановлений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» спливав 17.11.09.
Так, податковим органом за результатом проведення камеральної перевірки декларації за липень 2009 року не встановлено порушень її заповнення, окрім того податковий орган не вбачав достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування по вказаній декларації було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, про це свідчить той факт, що податковий орган не скористався правом, наданим пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», та не призначив проведення позапланової виїзної перевірки (документальну) ТОВ «Інтер-Ком» для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2009 року.
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати дані, відображені в декларації з ПДВ за липень 2009 року, недостовірними, адже податковим органом, в установленому законом порядку, не заперечується факт достовірності таких даних.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми (наявність рядку 26), розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності (податкового боргу) - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про ПДВ» передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Факт здійснення оплати постачальникам товарів позивачем підтверджено в повному обсязі. Позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, платіжних доручень та розрахунок здійснення оплати (наявні в матеріалах справи), що повністю підтверджують факт здійснення оплати постачальникам товарів, а відтак правомірність формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2009 року.
Представник відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську - в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з наступних підстав.
Відповідачем була проведена невиїзна документальна виїзна перевірка ТОВ «Інтер-Ком» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 10.01.2012 № 16/23-616/31857114 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000072360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень 2009 року на суму 256476 грн.
Так, перевіркою встановлено, порушення п.п.1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст. 7, п.п 7.7.1, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ «Інтер-Ком» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2010 року на загальну суму 256 476 грн. через відсутність доказів сплати ПДВ в ціні товарів позивачем постачальникам товарів за липень 2009.
Згідно з поданою ТОВ «Інтер-Ком» до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за липень 2009 року (вх. від 18.08.2009 року №76887) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 555 246 грн.
Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно.
Так, при проведенні камеральної перевірки податкових декларацій за 2007-2009 рік, результати якої оформлено актом перевірки від 08.09.2009р. №291/16/31857114 було встановлено, що підприємством завищено рядок 23.2 в декларації за червень 2008 року (Декларація з ПДВ №61269 від 17.07.2008р.) на суму 32770 грн., що в свою чергу призвело до завищення рядка 24 Декларації за липень 2009 року на 32770 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2009 року на суму 32770грн. (внаслідок арифметичної помилки).
Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту березня 2008 року Позивачем включено податкову накладну від 13.03.2008 року №133 по підприємству ПП «СП «Лотос-Віт» на загальну суму 76 9320 грн. у т.ч. ПДВ 128 220 грн., яке в свою чергу не задекларувало податкові зобов'язання за березень 2008 року по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-Ком», а саме встановлено розбіжності у сумі ПДВ 128 220 грн.
Перевіркою встановлено, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам товарів (послуг) за липень 2009 року складає 298 770 грн. (додаток 7 до акту перевірки), що на 256 476 грн. менш ніж заявлено ТОВ «Інтер-Ком».
Таким чином, частина залишку від'ємного значення у сумі 256 476 грн. фактично не сплачена позивачем.
Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п 7.7.2., п. 7.7., ст..7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» а саме:
«Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);»
Тобто, сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань кожного окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу III податкової декларації з податку на додану вартість та є необхідною, але не достатньою умовою.
Сума визначеного від'ємного значення, за винятком врахованої у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні періоди з податку на додану вартість, зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного періоду).
Лише за умови, що у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного; значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (пп. 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону).
Таким чином, враховуючи те, що сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та згідно з даними податкової звітності позивача вбачається, що різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту дорівнює (рядок 18.2 декларації):
у січні 2008 року має позитивне значення - 305 411 грн.,
у лютому 2008 році має від'ємне значення -171 842 грн.,
у березні 2008 році має від'ємне значення -164 583 грн.,
у квітні 2008 року має позитивне значення - 127 304 грн.,
у травні 2008 року має позитивне значення - 32 770 грн.,
у червні 2003 року має позитивне значення - 103 967 грн.
у липні 2008 року має від'ємне значення -34 128 грн.,
у серпні 2008 року має позитивне значення - 28 255 грн.,
у вересні 2008 році має від'ємне значення -77 107 грн.,
у жовтні 2008 року має позитивне значення - 2 грн.,
у листопаді 2008 року має позитивне значення - 2 грн.,
у грудні 2008 року має позитивне значення - 181 грн.,
З наведених даних податкових декларацій позивача вбачається, в яких конкретних звітних періодах виникло від'ємне значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Згідно з п.п. 7.7.2., п. 7.7., ст..7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме:
якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
Отже, при визначенні бюджетного відшкодування згідно п.п.7.7.2 необхідно чітко дотримуватись п.п. 7.7.1 в частині правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню як різницю між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Позивач, при поданні податкової декларації за липень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування неправильно визначив період виникнення залишку від'ємного значення, а саме 12.2008 року, так як у цьому періоді (відповідно до поданої декларації позивачем) відсутнє від'ємне значення з ПДВ (рядок 18.2 декларації за грудень 2008 року).
У зв'язку із тим, що від'ємне значення, заявлене до відшкодування позивачем у розмірі 555246 грн. виникло у конкретних звітних періодах як різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту конкретних звітних періодів у листопаді 2007, грудні 2007, лютому, березні, липні, вересні 2008 року, фактична оплата перевіряється по податковому кредиту лише в тих періодах, де виникло це від'ємне значення та відповідно до наданих позивачем реєстрів податкових накладних до кожного звітного періоду.
Перелік податкових накладних. які увійшли до складу податкового кредиту і з урахуванням якого визначалось від'ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, і які повинні бути сплачені, наведено у додатку 7 до акту перевірки.
Таким чином твердження позивача щодо того, що ним не заявлялись до бюджетного відшкодування суми по ВАТ «Тепловозоремонтний завод», Локомотивне депо Жмеринка, ПП «СП «Лотос-Віт» є необґрунтованими, так як відповідно до наданих позивачем реєстрів податкових накладних ці суми увійшли до складу податкового кредиту з якого визначалось від'ємне значення, яке Позивач бажає відшкодувати з Держбюджету.
Відповідно до п.200.1 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Відповідно до акту камеральної перевірки №291/16/31857114 позивачем допущено помилку, а саме помилково, включено до складу бюджетного відшкодування суму 32 770 грн., ця помилка виникла через необачність бухгалтера, яка перенесла значення рядка 26 не ту суму, (підтверджується податковим деклараціями за червень 2009 та серпень 2009 року.)
Крім того, позивач у наступній податковій декларації за серпень 2009 року виправив допущену помилку, виявлену податковим органом та зменшив залишок від'ємного значення на 32 770 грн.
Таким чином, податковим повідомлення - рішенням вказану суму у розмірі 32 770 грн., помилково вказану позивачем, було знято з бюджетного відшкодування.
Звіривши наявну фактичну оплату, надану позивачем, встановлено відсутність оплати за березень 2008 у розмірі 148 989 грн. (в тому числі по ПП «СП «Лотос-Віт» у розмірі 128220 грн.), за вересень 2008 у розмірі 74 717 грн.(не вистачає оплати по податковій накладній №834 від 17.09.08 по ВАТ «Тепловозоремонтний завод» та по податковій накладній №72 від 30.09.2008 року по Локомотивне депо Жмеринка) відповідач Ленінська МДПІ не має можливості підтвердити правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування з огляду на те, що безпосередній постачальник ПП «СП» Лотос-Віт» не відобразив суми податкового зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-Ком», тобто не сплатив суми ПДВ до бюджету
Запит на підтвердження взаємовідносин з ПП «СП «Лотос-Віт» повернувся з позначкою про неможливість вручення за адресою.
Таким чином, сума податкового повідомлення-рішення - 256 476 грн. складається з:
32 770 грн. - зняті через помилку допущену в податковій декларації,
223 706 грн. - сума, не підтверджена фактичною сплатою.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності визначено нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року за наслідками взаємовідносин з контрагентами ПАТ «МТС «Україна», ВАТ «Фірма Беверс», ПП «СП Лотос-Віт», ПРАТ «ОГЗТ» .
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, є платником податків та зборів, перебуває на обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість .
Позивач відповідно до встановлених статутом підприємства предмету та цілей веде господарську (підприємницьку) діяльність, отримує прибутки та сплачує податки, збори (обов'язкові платежі).
У січні 2012 року відповідачем у встановленому порядку було проведено перевірку дотримання позивачем податкового законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2012 №16/23-616/31857114, яким встановлено порушення п.п.1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст. 7, п.п 7.7.1, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ «Інтер-Ком» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за липень 2010 року на загальну суму 256 476 грн. через відсутність доказів сплати ПДВ в ціні товарів позивачем постачальникам товарів за липень 2009.
На підставі акту перевірки від 10.01.2012 № 16/23-616/31857114 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000072360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень 2009 року на суму 256476 грн.
При цьому сума податкового повідомлення-рішення - 256 476 грн. складається з:
32 770 грн. - зняті через помилку допущену в податковій декларації,
223 706 грн. - сума, не підтверджена фактичною сплатою.
В акті перевірки від 10.01.2012 № 16/23-616/31857114 відповідач зазначив, що до завищення суми бюджетного відшкодування за перевіряємий період призвело включення до складу суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сформовані у березні, липні та вересні 2008 року по взаємовідносинам з контрагентами ПАТ «МТС «Україна», ВАТ «Фірма Беверс», ПП «СП Лотос-Віт», ПРАТ «ОГЗТ».
Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.
Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.
При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв у спірний період .
Суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Згідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми (наявність рядку 26), розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності (податкового боргу) - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону протягом ЗО днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.
Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.
При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.
Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).
Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).
Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Судом встановлено, що підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з ПАТ «МТС Україна», ВАТ «Фірма «Беверс», ПП «СП Лотос-Віт», ПРАТ «ОГЗТ».
В акті перевірки зазначено, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності - завищення податкового кредиту, заниження зобов'язань вказаними вище контрагентами.
Суд не погоджується з таким твердженням податкового органу та зазначає таке.
Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами ПАТ «МТС «Україна», ВАТ «Фірма Беверс», ПП «СП Лотос-Віт», ПРАТ «ОГЗТ» укладено відповідні договори, згідно яких здійснювалися певні господарські операції, які знайшли відображення у даних бухгалтерського обліку позивача, та які були ним оплачені, у тому числі у ціні було сплачено ПДВ, у зв'язку з чим вказані контрагенти видали позивачеві відповідні податкові накладні, оформлені належним чином, крім того виконання умов договорів підтверджено належним чином оформленими первинними документами, копії яких позивачем надано до справи.
Законом України № 168-97/ВР від 03.04.97 не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням Позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і, в подальшому, за можливі, будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання.
Також законодавець не встановлює відповідальності для суб'єкта господарювання через відсутність висновків зустрічних перевірок його постачальників, та не визначає певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, положення статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачають лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для скасування платнику податку на додану вартість сум вказаного податку, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом обов'язки по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) та має всі документи на підтвердження задекларованих сум.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачеві підтверджуючи первинні бухгалтерські документи стосовно господарських операції з контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано суму бюджетного відшкодування за спірний період.
Доводи відповідача щодо відсутності здійснення фактичної оплати позивачем за поставлений товар (надані послуги) в повному обсязі, що на думку податкового органу призвело до порушення пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу призвело до завищення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування по декларації за липень 2009 року, суд оцінює критично, оскільки, по-перше, про таке не зазначено в самому акті перевірки, на підставі висновків якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідно не приведено, які саме операції, на думку податкового органу, є неоплаченими з боку позивача, на яку суму, з якими контрагентами та по яких податкових періодах, по-друге, представником позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтверджено правомірність формування суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування по декларації за липень 2009 року.
Так, в судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи засвідчені копії та надано оригінали для огляду податкових декларацій з податку на додану вартість, податкових накладних та платіжних доручень, які підтверджують факт здійснення оплати сум податку, включених до складу суми, заявленої до бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2009 року.
Зокрема, таке підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями, приведеними в розрахунку оплати господарських операцій за 2008 рік (за кожний податковий період окремо) № 178/1 від 22.02.12, який надано представником позивача у судовому засіданні 23.02.12 з долученими вказаними первинними бухгалтерськими документами, за висновком якого вбачається, що сума податку на додану вартість фактично сплачена позивачем у січні, лютому, березні, травні, липні, вересні 2008 року складає 660 843,63 грн.
Тобто, вказана сума є повністю підтвердженою платіжними дорученнями, що спростовує доводи відповідача, щодо відсутності факту оплати податку на додану вартість, заявленої до відшкодування по декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року.
Окрім приведеного, позивачем підтверджено правомірність формування суми від'ємного значення за період січень - грудень 2007 року.
Так, згідно декларації за 2007 рік сума від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) складає 610 336,00 грн.
Вказана сума була включена позивачем наростаючим підсумком до декларації за січень 2008 року, а в подальшому до кожної наступної декларації за 2008 рік за вирахуванням податкових зобов'язань, що виникали у кожному з податкових періодів 2008 та з додаванням суми від'ємного значення з ПДВ.
Сума від'ємного значення за період 2008 року не заявлялась до бюджетного відшкодування та не відшкодовувалась, що підтверджується деклараціями за період січень 2008 року - грудень 2008 року, в яких позивачем не заповнено рядок 25 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Від'ємне значення з ПДВ, в подальшому заявлене до бюджетного відшкодування по декларації за липень 2009 року, формувалось як в 2007 так і в 2008 роках. Так, згідно декларації за березень 2008 року сума від'ємного значення за цей податковий період дорівнює 164 583,00 грн. (рядок 18.2), по декларації за липень 2008 року - 34 128, 00 грн., по декларації за вересень 2008 року - 77 107, 00 грн. Тобто, на вказані суми було збільшено значення рядку 26 (сума від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), з урахуванням погашення за рахунок суми від'ємного значення податкових зобов'язань, що виникали в інших податкових періодах (рядок 20 декларації).
Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Декларація з податку на додану вартість за липень 2009 року, в якій було заявлено суму бюджетного відшкодування в сумі 555 246,00 грн. ТОВ «Інтер-Ком» була подана до податкового органу 18.08.09 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції Ленінської МДПІ у м. Луганську. 30-денний термін, встановлений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» спливав 17.11.09.
Податковим органом за результатом проведення камеральної перевірки декларації за липень 2009 року не встановлено порушень її заповнення, окрім того податковий орган не вбачав достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування по вказаній декларації було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, про це свідчить той факт, що податковий орган не скористався правом, наданим пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», та не призначив проведення позапланової виїзної перевірки (документальної) ТОВ «Інтер-Ком» для визначення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за липень 2009 року.
Таким чином у суду, відсутні підстави вважати дані, відображені в декларації з ПДВ за липень 2009 року, недостовірними, адже податковим органом, в установленому законом порядку, не заперечується факт достовірності таких даних.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми (наявність рядку 26), розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності (податкового боргу) - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Факт здійснення оплати постачальникам товарів позивачем підтверджено в повному обсязі. В судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, платіжних доручень та розрахунок здійснення оплати (наявні в матеріалах справи), що повністю підтверджують факт здійснення оплати постачальникам товарів, а відтак правомірність формування суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за липень 2009 року.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про ПДВ» передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Тобто, на момент проведення відповідачем перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, сума податку на додану вартість, що включена позивачем до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та надані до матеріалів справи.
Таким чином, висновки відповідача про безпідставне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за липень 2009 року, не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими доказами.
Крім того, в Акті № 16 зазначено, і на таке посилався представник відповідача у судовому засіданні, що в порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту по декларації за вересень 2008 року суму, повернутої попередньої сплати за запчастини ТОВ «ПГ «ТЕР» у розмірі 10 083, 33 грн.
Таке твердження, на думку суду, є неправомірним, адже згідно розрахунку № 1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 14.08.08 № 20 за договором від 19.10.06 суму, зазначену в приведеній податковій накладній, відкориговано та зменшено суму ПДВ на 10 083,33 грн.
Вказаний розрахунок коригування, на виконання пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», було спрямовано до ТОВ «ПГ «ТЕР».
Стосовно коригування показників податкової звітності, то необхідно зазначити, що відповідно до розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року вказану суму - 10 083,33 грн. - включено до рядку 16 «Коригування податкового кредиту» та, відповідно, відкориговано показники податкової звітності.
Таким чином, вказану суму, яку повернуто як попередню сплату податковим органом виключено зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість незаконно та в порушення приписів пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення, винесеного Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську від 12.01.12 № 0000072360, яким ТОВ «Інтер-Ком» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень 2009 року на суму - 256 476, 00 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.03.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163,167 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Ком” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 №0000072360 задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську №0000072360 від 12.01.2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтер-Ком” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період липень 2009 року на суму 256476 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 06 березня 2012 року.
СуддяО.П. Островська