Категорія №8.2.1
Іменем України
28 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/140/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Моркунцової І.І.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 19.10.2011 б/н)
від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 11.04.2011 № 2501/8/10)
ОСОБА_3 (довіреність від 16.01.2012 № 1060/8/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан»
до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/140/2012 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0000192300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 54037,50 грн., у тому числі 42822,00 грн. - за основним платежем, 11215,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий кредит, що підлягає перевірці звітного періоду, приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» сформований в повній відповідності з вимогами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач повністю сплатив контрагенту - приватному підприємству «Луганська торгова фірма «Порто», податок на додану вартість в ціні придбаних товарів і отримав від нього податкові накладні від 31 січня 2009 року № 65, від 04 лютого 2009 року № 71, від 12 лютого 2009 року № 72, від 26 лютого 2009 року № 87, від 28 лютого 2009 року № 89, від 10 березня 2009 року № 92, які містять всі необхідні реквізити, встановлені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На час здійснення господарських операцій приватне підприємство «Луганська торгова фірма «Порто» було включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим мало право на складання податкових накладних. Згідно поданих контролюючому органу податкових декларацій за лютий та березень 2009 року податковий кредит приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» по господарських операціях з приватним підприємством «Луганська торгова фірма «Порто» складав 46037,00 грн.
Також позивач вказав, що відповідач вважає, що між приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» та приватним підприємством «Луганська торгова фірма «Порто» мала місце нікчемна угода, оскільки останнє порушувало свої податкові зобов'язання, приписи господарського і цивільного законодавства. У зв'язку з цим приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» не підтвердило своє право на податковий кредит і занизило свої податкові зобов'язання на загальну суму 42822,00 грн., у тому числі за лютий 2009 року на 22182,00 грн., за березень 2009 року на 20640,00 грн. В податкових накладних продавця не встановлені порушення їх форми і порядку заповнення. Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, приведених у Єдиному державному реєстрі. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок можливого ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем і суму бюджетного відшкодування. Визнання недійсними засновницьких документів юридичної особи і подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не призводить до недійсності усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення його з державного реєстру, і не позбавляє правового значення видані по цих господарських операціях податкові накладні. А в даному випадку, не дивлячись на порушення приватним підприємством «Луганська торгова фірма «Порто», про які вказано в акті перевірки відповідача, тем не менш органи податкової служби взагалі не пред'являли позову про визнання недійсними засновницьких документів та скасування державної реєстрації цієї юридичної особи. Податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0000192300 незаконно, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товарів до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачається умови сплати цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме для цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, якщо останній виконав всі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Що стосується порушення пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, позивач вказав, що первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності і інші документи, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів по взаєминах з приватних підприємством «Луганська торгова фірма «Порто» є в наявності, тим паче, що вказані документи вже дослідилися відповідачем при проведенні перевірки 09 червня 2009 року, що підтверджене актом перевірки № 306/2300-25360797.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 30 січня 2012 року за № 646/8/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (арк. справи 70-74). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області проведена позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, результати якої оформлено актом від 15 листопада 2011 року № 247/2300-25360797. Перевіркою встановлено, що приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України не забезпечено зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року. В запереченнях до акта перевірки приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» надало лише податкові накладні по взаємовідносинах з приватним підприємством «ЛТФ «Порто». Жодних інших первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року надано не було.
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10-17) за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року встановлено завищення задекларованих приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» показників у рядку 10.1 декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (робіт, послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою» на загальну суму 42822,00 грн., у тому числі за лютий 2009 року на 22182,00 грн., за березень 2009 року на 20640,00 грн. по нікчемній угоді, укладеній приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» та приватним підприємством «ЛТФ «Порто», чим порушено підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2009 року до складу податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 22182,00 грн. по постачальнику приватне підприємство «ЛТФ «Порто». Згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2009 року до складу податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 20640,00 грн. по постачальнику приватне підприємство «ЛТФ «Порто». В результаті порушення контрагентом приватним підприємством «ЛТФ «Порто» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), договір укладений з приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан», має протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченій в ціні товару, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним. В ході проведення перевірки встановлено, що операції з придбання від приватного підприємства «ЛТФ «Порто» не мали реального товарного характеру, товар від цього постачальника не перевозився - товарно-транспортні накладні до перевірки не надано взагалі. Відсутність товарно-транспортних накладних не дає можливості визначити відомості щодо пунктів навантаження, розвантаження, вартості вантажу, ціни, всього до сплати, хто дозволив відвантаження, хто здав вантаж, хто прийняв. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. В поясненнях від 31 жовтня 2011 року ОСОБА_4 вказав, що в січні 2011 року згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська він був засуджений за статтею 205 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва. Згідно засновницьких документів приватного підприємства «ЛТФ «Порто» він був директором підприємства, але фактично фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, податкову звітність в Жовтневу ДПІ м. Луганська не надавав. Печатку підприємства та засновницькі документи приватного підприємства «ЛТФ «Порто» ним були передані стороннім особам. Довіреності на керівництво приватним підприємством «ЛТФ «Порто» він нікому не надавав. Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що приватне підприємство «ЛТФ «Порто» ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» не мало. Він, як директор приватного підприємства «ЛТФ «Порто» (згідно установчих документів), договори на постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» в 2009 році не підписував, видаткові, податкові накладні не підписував, не підписував й інші фінансові та податкові документи по взаємовідносинам приватного підприємства «ЛТФ «Порто» та приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» в період січень-березень 2009 року. Товарно-матеріальні цінності на адресу приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» не поставлялись, посадових осіб приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» ніколи не бачив і ні з ким не спілкувався.
У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти адміністративного позову від 30 січня 2012 року за № 646/8/10.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» (ідентифікаційний код 25360797) є юридичною особою, зареєстроване Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 357038 та довідка відділу статистики у Новоайдарському районі Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01 жовтня 2010 року серії АБ № 255110 (арк. справи 24, 25).
На податковому обліку приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» як платник податків перебуває у Старобільській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 05 жовтня 2010 року № 185 (арк. справи 99).
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 253607912232, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 листопада 2010 року № 100307580 (арк. справи 26).
01 січня 2009 року між приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» та приватним підприємством «ЛТФ-Порто» укладено договір за № 7 про постачання молока (арк. справи 125-126). В рамках виконання зазначеного договору позивачем отримано податкові накладні від 31 січня 2009 року № 65 на 408933,46 грн., у тому числі податок на додану вартість 68155,58 грн., від 28 лютого 2009 року № 89 на 238165,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 39694,20 грн., та видаткові накладні від 31 січня 2009 року № РН-000128 на 408933,46 грн., у тому числі податок на додану вартість 68155,58 грн., від 28 лютого 2009 року № РН-0004191 на 238165,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 39694,20 грн. (арк. справи 52, 56, 100, 104).
В рамках укладеного між приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» та приватним підприємством «ЛТФ-Порто» у усній формі договору позивачем отримано податкові накладні від 04 лютого 2009 року № 71 на суму 5760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 960,00 грн., від 12 лютого 2009 року № 72 на суму 51480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8580,00 грн., від 26 лютого 2009 року № 87 на суму 7320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1220,00 грн., від 10 березня 2009 року № 92 на суму 123840,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 20640,00 грн., та видаткові накладні від 04 лютого 2009 року № РН-0004168 на суму 5760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 960,00 грн., від 12 лютого 2009 року № РН-0004172 на суму 51480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 8580,00 грн., від 26 лютого 2009 року № РН-0004187 на суму 7320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1220,00 грн., від 10 березня 2009 року № РН-0004191 на суму 123840,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 20640,00 грн. (арк. справи 53, 54, 55, 57, 101, 102, 103, 105).
За отримані товарно-матеріальні цінності та послуги приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» здійснило приватному підприємству «ЛТФ-Порто» оплату готівковими коштами у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (арк. справи 109-120).
Суми податку на додану вартість по господарських операціях з приватним підприємством «ЛТФ-Порто» включені приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий та березень 2009 року (арк. справи 44-47, 48-51).
З урахуванням висновків акта перевірки від 09 червня 2009 року за № 306/2300-25360797 про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, до складу податкового кредиту приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» по господарських операціях з приватним підприємством «ЛТФ-Порто» включено податок на додану вартість у лютому 2009 року в сумі 22182,00 грн., у березні 2009 року в сумі 20640,00 грн. (арк. справи 58-61).
На підставі наказу від 01 листопада 2011 року за № 302-ОД згідно з направленнями на перевірку від 01 листопада 2011 року №№ 258, 259, № 260 посадовими особами Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, результати якої оформлено актом від 15 листопада 2011 року за № 247/2300-25360797 (арк. справи 29-33, 75, 76, 77, 77-а).
Позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» проведена з дотриманням вимог абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України - копія наказу від 01 листопада 2011 року за № 302-ОД та направлення на перевірку від 01 листопада 2011 року №№ 258, 259, № 260 надані головному бухгалтеру приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» ОСОБА_5 під розписку.
Згідно висновків акта від 15 листопада 2011 року за № 247/2300-25360797 (арк. справи 32 на звороті) перевіркою встановлено порушення приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан»:
- пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, а саме не забезпечено зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року;
- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 42822,00 грн., у тому числі за лютий 2009 року на 22182,00 грн., за березень 2009 року на суму 20640,00 грн. по нікчемній угоді між приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» та приватним підприємством «ЛТФ-Порто».
На підставі акта перевірки від 15 листопада 2011 року за № 247/2300-25360797 Старобільська міжрайонна державна податкова інспекція Луганської області винесла податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2011 року № 0000192300 про збільшення приватному акціонерному товариству «Аграрно-переробне підприємство «Редан» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 54037,50 грн., у тому числі 42822,00 грн. - за основним платежем, 11215,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 28).
При вирішенні даної адміністративної справи суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Правочини між позивачем та приватним підприємством «ЛТФ-Порто» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, відсутні.
Разом з тим, за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області від 28 листопада 2011 року № 0000192300 є законним та обґрунтованим, з огляду на нижчевикладене.
На час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 3 статті 8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
З постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2011 року у справі № 1-229/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, яка набрала законної сили, вбачається, що ОСОБА_4, здійснивши посягання на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, порядок оподаткування підприємств та права власності, усвідомлюючи соціально-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи настання соціально-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди охоронюваним законом інтересам держави та свідомо допускаючи їх настання, здійснив навмисні злочини за наступних обставин. ОСОБА_4, діючи згідно відведеної йому ролі, здійснив дії, які порушують публічний порядок створення та державної реєстрації суб'єктів господарювання та зайняття підприємницькою діяльністю, передбачений законодавством України, при цьому він реально усвідомлював, що надає «ОСОБА_6», який не має до його підприємства ніякого законного відношення, можливість фактичного правління підприємством від його імені, так як з самого початку не збирався займатися фінансово-господарською діяльністю, зареєстрував приватне підприємство «ЛТФ-Порто» на своє ім'я виключно на прохання зазначеної особи на ім'я «ОСОБА_6», за надані останнім послуги отримав грошову винагороду у загальній сумі 1800,00 грн. При цьому ОСОБА_4 робив все, що від нього залежало, щоб ніхто із посадових осіб державних органів, що здійснюють державну реєстрацію, посадових осіб банківської установи та нотаріус, податкові працівники не викрили його у фіктивному підприємництві і не завадили в доведенні злочинного умислу до кінця. В результаті цього приватне підприємство «ЛТФ-Порто» незаконно отримало цивільні права та обов'язки юридичної особи, так як в порушення порядку її створення фактично виявилось фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності та не мало права здійснювати свою діяльність через керівні органи. Реалізуючи єдиний з «Сергієм» злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 до правоохоронних органів про рід своєї діяльності не повідомив, а продовжував залишатися фіктивним директором приватного підприємства «ЛТФ-Порто», створюючи видимість законної діяльності підприємства, тим самим прикриваючи фінансово-господарську діяльність осіб, фактично контролюючих приватне підприємство «ЛТФ-Порто», які до діяльності підприємства не мали ніякого відношення, у зв'язку з чим господарська діяльність вищезазначеного підприємства є незаконною. Всі засновницькі документи приватного підприємства «ЛТФ-Порто», а саме: оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистики, печатку та штамп підприємства ОСОБА_4 надав можливість отримати в користування «ОСОБА_6», а документи по управлінню банківським рахунком, свідоцтво платника податку на додану вартість згідно попередньої злочинної змови передав «ОСОБА_6». Дослідженням документів податкової звітності та руху грошових коштів по банківським рахункам приватного підприємства «ЛТФ-Порто», проведеного 17 лютого 2010 року в державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, встановлено, що відхилення між сумами, які були перераховані на рахунки вищезазначеного підприємства контрагентами, з сумами, відображеними у документах податкової звітності за період часу з травня 2008 року по квітень 2009 року склала 11039057,94 грн., що свідчить про заниження приватним підприємством «ЛТФ-Порто» податкових зобов'язань своїх контрагентів із сплати податку на додану вартість на суму 1839842,99 грн. (арк. справи 137-140).
Поясненнями від 31 жовтня 2011 року, наданими начальнику відділу податкової міліції Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, ОСОБА_4, серед іншого, пояснив, що приватне підприємство «ЛТФ-Порто» ніяких фінансово-господарських взаємовідносин із приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» не мало, договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей із приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» у 2009 році він не підписував, видаткові, податкові накладні та інші бухгалтерські та податкові документи по взаємовідносинам із приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» не підписував, товарно-матеріальні цінності на адресу приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» в період січень-березень 2009 року не постачав. Посадових осіб приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» ніколи не бачив і з ними не спілкувався (арк. справи 85-86).
Тобто, приватне підприємство «ЛТФ-Порто» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.
Встановлений постановою суду у кримінальній справі факт створення товариства з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) свідчить, що від імені цього товариства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником товариства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього товариства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на додану вартість на включення сум податку до податкового кредиту (зазначену правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України у постанові від 14 квітня 2011 року № К-20475/08 за результатами розгляду касаційної скарги державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі № 11/76-А господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чех» до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень).
Податкові накладні від імені приватного підприємства «ЛТФ-Порто» виписані та підписані не директором ОСОБА_4, а іншою невстановленою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2011 року у справі № 1-229/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 358, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, яка набрала законної сили, та поясненнями ОСОБА_4 від 31 жовтня 2011 року, наданими начальнику відділу податкової міліції Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених накладних.
Таким чином, податкові та видаткові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають ознак належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2009 року податку на додану вартість в сумі 22182,00 грн. та за березень 2009 року в сумі 20640,00 грн.
Внаслідок неправомірного та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2009 року податку на додану вартість в сумі 22182,00 грн. та за березень 2009 року в сумі 20640,00 грн., приватним акціонерним товариством «Аграрно-переробне підприємство «Редан» було занижено суму податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 22182,00 грн. та за березень 2009 року у розмірі 20640,00 грн.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, збільшення податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 28 листопада 2011 року № 0000192300 грошових зобов'язань за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 42822,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення податкових зобов'язань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 10705,50 грн.
Також податковим повідомленням-рішенням Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області від 28 листопада 2011 року № 0000192300 відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання, приватному акціонерному товариству «Аграрно-переробне підприємство «Редан» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 510,00 грн., про що також свідчить розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по результатам перевірки (арк. справи 28, 43).
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Про відсутність на час проведення перевірки у приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01 січня 2009 року по березень 2009 року свідчить пояснювальна головного бухгалтера приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» ОСОБА_5 від 08 листопада 2011 року (арк. справи 78).
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України регламентовано, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Аграрно-переробне підприємство «Редан» після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надало до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області згідно супровідного листа від 18 листопада 2011 року за № 88 лише податкові накладні (арк. справи 37). Інших обов'язкових первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів за період з 01 січня 2009 року по березень 2009 року позивачем надано не було, що доводить правомірність застосування до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафу у розмірі 510,00 грн. відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України за порушення приписів пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову повністю.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 березня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Аграрно-переробне підприємство «Редан» до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 05 березня 2012 року.
Суддя Т.І. Чернявська