Справа № 1502/281/2012
Іменем України
22 березня 2012 року м.Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,
при секретарі -Куруч Т.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства, -
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу вони мають двох дітей -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Відповідач не приймає участі в утриманні дітей, хоча, як батько, зобов'язаний це робити. Він сплачував аліменти на утримання ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття згідно рішення Арцизького районного суду Одеської області. Повнолітня донька ОСОБА_4 вступила до Ізмаїльського технікуму економіки та права та по теперішній час навчається на заочному відділенні, у зв'язку з цим позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання у розмірі 20% від заробітку (доходу) відповідача до досягнення нею двадцятитриріччя, також позивачка просить стягнути на її користь аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 у розмірі 30% від заробітку (доходу) відповідача до досягнення нею повноліття.
ОСОБА_2 зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, тому пред'явив зустрічний позов про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на те, що він не є батьком, так як вони з позивачкою з 1998 року припинили фактичні шлюбні відносини та мешкали в різних місцях, та з 1998 року по 27 січня 2000 року з позивачкою не бачився і не спілкувався. В подальшому 19 березня 2002 року рішенням Арцизького районного суду Одеської області шлюб між ними було розірвано. Також згідно рішення Арцизького районного суду Одеської області від 18 березня 2002 року ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання доньки -ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття. Відповідач батьком доньки ОСОБА_5 себе не вважає, бо на момент зачаття дитини мешкав в іншому місці, тому не згоден платити аліменти на її утримання.
У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання спільної дитини ОСОБА_4 щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень з наступною індексацією відповідно до закону, з дня пред'явлення позову і до закінчення нею навчання, за умови що вона буде навчатися.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення аліментів на повнолітню доньку, зазначивши, що він погоджується з розміром аліментів у сумі 200 гривен на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 в період навчання. Крім того відповідач в судовому засіданні пояснив, що в наявний час він є пенсіонером. В інший частині позову просив суд відмовити позивачці. Також, відповідач в судовому засіданні просив суд залишити його зустрічний позов до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження доньки ОСОБА_5, 31.08.2000р. народження - без розгляду.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з обов'язком батьків по утриманню повнолітньої дитини під час навчання, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_4, яка народилась 07 червня 1992 року, в свідоцтві про її народження батьком вказаний відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с.5, 32-34). Згідно довідки №179 від 31 серпня 2011 року та договору №3/Е-11/1 від 04 липня 2011 року про підготовку молодшого спеціаліста, виданих Ізмаїльським технікумом економіки та права, в тому, що ОСОБА_4 навчається в цьому навчальному закладі з 01 вересня 2011 року по 15 лютого 2014 року на ІІ курсі, заочного відділення, на контрактній основі (а.с.7, 8). ОСОБА_4 проживає з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.2) та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою №718 від 12 вересня 2011 року виданою КП «Арциз-2»(а.с.9). Згідно свідоцтва про розірванні шлюбу та витягу з рішення шлюб між ОСОБА_2В та ОСОБА_6 було розірвано 24 березня 2009 року (а.с.4, 35).
Згідно довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Арцизькому районі Одеської області, ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років, протягом шести місяців в період з 01.09.2011р. по 01.02.2012р. отримав пенсію загальна суму якої складає 6922,08грн. (а.с.24). Відповідно до довідки №1577 військово-лікарської комісії отримав захворювання пов'язані з проходженням військової служби (а.с.38).
Суд, не бере до уваги такі докази надані позивачкою та відповідачем, як копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.3), копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.6), копію актового запису про народження №9 від 29.03.2006р. ОСОБА_5 та копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 (а.с.54-55,56), довідку №3/1066 від 16.04.2001р. (а.с.35), так як вищевказані докази не стосуються предмету спору.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, яка досягла повноліття 07 червня 2010 року та навчається в Ізмаїльському технікуму економіки та права.
Згідно ч.1 ст.199 СК України передбачено що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Тобто для виникнення вищезазначеного аліментного зобов'язання ст.199 СК України передбачає наявність сукупності наступних юридичних фактів: продовження навчання дочкою, сином після досягнення ними повноліття; недосягнення дочкою, сином встановленого законом віку -23 років; потреба дочки, сина у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати матеріальну допомогу.
Цей висновок, також підтверджується роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сукупність цих фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання.
Так, довідкою №179 від 31 серпня 2011 року та договором №3/Е-11/1 від 04 липня 2011 року про підготовку молодшого спеціаліста, виданих Ізмаїльським технікумом економіки та права, в тому, що ОСОБА_4 навчається в цьому навчальному закладі з 01 вересня 2011 року по 15 лютого 2014 року, заочного відділення, на контрактній основі, тобто підтверджується той факт, що позивачка продовжує навчання після досягнення нею повноліття, але має можливість працювати та отримувати доходи, щоб себе утримувати, оскільки є студенткою вищезазначеного навчального закладу заочного відділення.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 не досягла 23 років.
В судовому засіданні було встановлено і не заперечувалося відповідачем, відповідач є пенсіонером, не має можливості працювати, а дохід (пенсія) який він отримує не вистачає йому, так як він хворіє, і не має можливості надавати повнолітній непрацездатній дочці матеріальну допомогу під час її навчання в розмір зазначеному в позові позивачкою, він погодився сплачувати аліменти у розмірі 200грн. щомісячно до закінчення донькою навчання, за умови що вона буде навчатися.
Згідно зі ст.ст.199, 200 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України яка передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в долі від доходу його матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначається судом за заявою платника або одержувача, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ст.184 СК України).
Суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, який відповідач повинен виплачувати на користь позивачки на утримання повнолітньої дитини, яка продовжую навчатися, у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону.
Але суд, визначаючи розмір аліментів, який повинні стягуватися з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дитини також враховує матеріальне становище батька дитини -платника аліментів, не працює, є пенсіонером за віком.
В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному позивачкою. Позивачка не надала суду жодного переконливого доказу можливості відповідача, сплачувати аліменти на її користь у твердій грошовій сумі у розмірі 300грн. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, на повнолітню дитину, чим не виконала вимоги ст.ст.10,60 ЦПК України.
Суд вважає, що доводи відповідача про те що він не має можливості сплачувати аліменти у розмір зазначеному позивачкою заслуговують на увагу, оскільки його доводи підтвердженні відповідними доказами зокрема тими, що підтверджують що він в наявний час не працює та є пенсіонером за віком.
З урахуванням матеріального становища сторін, суд вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на дитину на період її навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 200грн. щомісячно, тому позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження доньки ОСОБА_5, 31.08.2000р.н., який було подано до суду 07.02.2012р., суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_2 заявлене в судовому засіданні про залишення його зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження доньки ОСОБА_5, 31.08.2000р.н. без розгляду, підлягає задоволенню.
Суд також вважає за необхідне у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України, згідно якої якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, таким чином стягнути з позивачки ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 71,33 гривень, з відповідача ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 142,67 гривень.
Керуючись ст.ст. 181, 182, 184, 191, 199, 200 СК України, ст.ст. 6, 10, 15, 30, 60, 62, 88, п.5 ч.1 207, 208-210, 213, 215, 367 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 200,00 гривень, щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 21 вересня 2011 року і до закінчення нею навчання, тобто до 15 лютого 2014 року, за умови що вона буде навчатися.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежів за один місяць.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 -відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорювання батьківства -залишити без розгляду.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 142,67 гривень.
Стягнути з позивача ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 71,33 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя
Арцизького районного суду ОСОБА_8