Справа № 1502/387/2012
Іменем України
15 березня 2012 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Борисової С.П., при секретарі Каширній О.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, представників третіх осіб: Арцизької міської ради Одеської області -Чемерисової С.В.; КП «Арцизьке бюро технічної інвентаризації»-Завальнюка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмета спору -Арцизька міська рада Одеської області, комунальне підприємство Арцизької районної державної адміністрації «Арцизьке бюро технічної інвентаризації»,
встановив:
Представник за довіреністю позивача ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №556070 від 26.11.2009 р., видане на підставі рішення виконкому Арцизької міської ради №492 від 25.11.2009 р. «Про видачу свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно»про належність ОСОБА_7 на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 (далі -спірний житловий будинок), посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається зі спірного будинку. Спадщину ОСОБА_5, прийняв у встановленому законом порядку, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву. Крім нього спадкоємицею спадкового майна є ОСОБА_6 -дружина померлого, яка прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті. Також представник позивача в поданому до суду позові вказує на те, що спірний житловий будинок належав його батьку на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від одної до п'яти включно, який був посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 05 травня 1961 року, але відповідачка у справі у 2009 році, після смерті спадкодавця, звернулася до Арцизької міської ради Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок і на підставі її заяви та доданих до неї документів, а також рішення виконкому, Арцизька міська рада Одеської області видала ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок і того ж дня КП «Арцизьке БТІ»видало відповідачці витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Таким чином, представник позивача вважає, що свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок є недійсним, оскільки воно видано після смерті власника спірного будинку і це свідоцтво також суттєво порушує його права, як спадкоємця за законом, оскільки відповідачка, яка є другою дружиною його померлого батька, в такому разі може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя, а до складу спадщини, яка буде ними успадковуватись увійде лише 1/2 частина спірного будинку.
Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, оскільки діє через свого представника за довіреністю ОСОБА_1, який у судовому засіданні суду першої інстанції позовну заяву ОСОБА_5 підтримав, просив суд з підстав, викладених у ній, задовольнити її у повному обсязі. При цьому представник позивача ОСОБА_1 додатково пояснив, що померлий ОСОБА_7 був власником спірного житлового будинку і його право власності підтверджувалось договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від одної до п'яти включно, який був посвідчений Арцизькою нотаріальної конторою 05 травня 1961 року, але державний нотаріус з невідомих причин вимагає для оформлення права на спадщину саме свідоцтво про право власності, хоча законодавство, яке регулювало оформлення права власності під час життя ОСОБА_7, не зобов'язувало власника нерухомого майна, зокрема житлового будинку отримувати саме свідоцтво про право власності. А тому, оскільки, свідоцтво про право власності ОСОБА_7, який у зв'язку зі смертю, в силу ст. 25 ЦК України втратив свою правоздатність, видане саме після його смерті, воно є недійним. Також представник позивача вказав на те, що ОСОБА_7 набув право власності на спірний житловий будинок до одруження з відповідачкою, у зв'язку з чим цей будинок має успадковуватись спадкоємцями в рівних частинах, але при таких обставинах, як видача у 2009 році свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, дає підстави нотаріусу здійснити розподіл спадщини у іншому порядку, за яким позивач успадкує меншу частину спадкового майна, тому з цієї причини свідоцтво також має бути визнано недійсним.
Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання також не з'явилася, оскільки діє через свого представника за довіреністю ОСОБА_2, який в судовому засіданні суду першої інстанції, заявлені ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що померлий чоловік його довірительниці ОСОБА_7 був власником спірного житлового будинку на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від одної до п'яти включно, посвідченого Арцизькою нотаріальної конторою 05 травня 1961 року, але протягом усього часу спільного проживання з ОСОБА_6 він добудовував господарські споруди і протягом цього часу під час життя ОСОБА_7 Арцизьке БТІ за його заявами проводило інвентаризацію, що можна побачити з інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок. Однак, до дня своєї смерті він не оформив своє право власності на спірний житловий будинок та прилеглі до нього споруди, у зв'язку з чим у 2009 році була проведена інвентаризація спірного житлового будинку та оформлено право власності ОСОБА_7 у відповідності з чинним законодавством і це ні яким чином не порушує права позивача. Крім того, представник відповідачки вказав на те, що відповідачка не має наміру подавати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, а згодна поділити спадщину порівну та взагалі приймає спадщину, щоб забезпечити собі місце проживання, оскільки вона не має родичів і не має іншого житла крім спірного будинку.
Представник третьої особи -Арцизької міської ради Одеської області Чемерисова С.В. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 також не визнала, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, пояснила суду, що своїм рішенням виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області не визнавав права власності померлого на спірний житловий будинок, а лише прийняв рішення про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок і це свідоцтво було видане у відповідності з діючим законодавством, а відповідачка у справі на підставі цього свідоцтва не набула права власності на спірний житловий будинок.
Представник третьої особи -КП «Арцизьке БТІ»Завальнюк В.І. в судовому засіданні не визнав позов ОСОБА_5 та пояснив суду, що померлий ОСОБА_7 під час життя був власником спірного будинку і правовстановлюючим документом був Договір забудови про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від одної до п'яти включно, посвідчений Арцизькою нотаріальної конторою 05 травня 1961 року. Взагалі чинне законодавство забороняє визнання права власності за померлою особою, але видавати документ, що засвідчує право власності законом не заборонено. Таким чином і виконавчий комітет Арцизької міської ради Одеської області приймаючи рішення про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок та видавши таке свідоцтво, і Арцизьке БТІ провівши відповідну реєстрацію права власності на підставі виданого свідоцтва та видавши Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно діяли у відповідності із законом. І міська рада і БТІ не визнавали право власності померлого ОСОБА_7 на спірний житловий будинок, а лише зареєстрували це право, тобто були вчинені дії у відповідності із діючим законодавством, оскільки для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусу необхідний Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому нотаріус у своєму листі і просив вчинити такі дії, а міськрада та БТІ вже діяли на підставі звернення нотаріуса.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, який був батьком позивача ОСОБА_5, і перебував у шлюбі з ОСОБА_6 з 26 квітня 1947 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено відповідними свідоцтвами (а.с. 6 -7, 20). Відповідно до заяви, поданої ОСОБА_5 08 жовтня 2009 року, він спадщину після смерті свого батька прийняв (а.с. 8). Згідно інформації наданої Арцизькою державною нотаріальною конторою Одеської області з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області звернулися дружина померлого -ОСОБА_6 та син ОСОБА_5 і ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрита спадкова справа №433-2009 (а.с. 45).
Як видно з копії рішення виконкому Арцизької селищної ради депутатів трудящих №21 від 14 квітня 1961 року, ОСОБА_7 було надано право індивідуального будівництва в АДРЕСА_1, яка згідно довідки виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області №3053 від 08.12.2011р. перейменована в АДРЕСА_1, площею 1 200м2 та зобов'язано забудовника оформити до 01 червня 1961 року усю технічну документацію на право забудови будинку на вказані земельній ділянці (а.с. 10, 20). Згідно вказаного рішення між Арцизькою поселковою радою та ОСОБА_7 укладено Договір забудови про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від одної до п'яти включно, який був посвідчений Арцизькою нотаріальною конторою 05 травня 1961 року (далі -Договір забудови) (а.с. 11).
25 листопада 2009 року виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області було прийнято рішення №492 «Про видачу свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно», згідно якого виконавчий комітет вирішив видати свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок та доручив Арцизькому БТІ оформити свідоцтво про право приватної власності (а.с. 9, 47, 52). Зазначене рішення було прийнято на підставі заяви ОСОБА_6 про видачу свідоцтва та технічний висновок Арцизького БТІ від 25 листопада 2009 року (а.с. 53 -54).
На підставі зазначеного рішення виконавчого комітету 26 листопада 2009 року Арцизька міська рада Одеської області видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно (спірний житловий будинок) серії ЯЯЯ №556070 (а.с. 12, 49), а Арцизьким БТІ того ж числа видано Витяг про реєстрацію право власності на нерухоме майно (спірний житловий будинок) (а.с. 12 об., 50).
Листом за вих. №852/02-14 від 13.11.2009 року, який долучений до матеріалів інвентаризаційної справи на спірний житловий будинок, Саратська державна нотаріальна контора Одеської області звернулася до Арцизького БТІ з проханням провести встановлену чинним законодавством реєстрацію та видати документи для оформлення свідоцтва про право на спадщину на об'єкт нерухомого майна -спірний житловий будинок (а.с. 48).
У зв'язку з вказаним зверненням нотаріальної контори техніком Арцизького БТІ проведено обстеження спірного житлового будинку та зроблено технічний висновок (а.с. 54), яким встановлено, що за даними архіву БТІ про належність майна ОСОБА_7 є Договір забудови в обмін якого, слід видати свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Таким чином, на підставі заяви ОСОБА_6 та зазначеного технічного висновку БТІ виконавчим комітетом Арцизької міської ради Одеської області 25 листопада 2009 року було прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок, яке було видане 26 листопада 2009 року Арцизькою міською радою Одеської області, а Арцизьким БТІ внесені відповідні дані до Реєстру прав власності на нерухоме майно та видано відповідний витяг (а.с. 50).
Отже усі досліджені у судовому засіданні документи свідчать, що спірний житловий будинок було збудовано ОСОБА_7, у зв'язку з чим у нього був наявний правовстановлюючий документ на цей будинок, зокрема це Договір забудови, який віднесений до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилась реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі -Перелік), (Додаток № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 р., погодженої заступником Голови Верховного суду УРСР 15.01.1966 р., яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. №56, і діяла на момент, коли спадкодавець ОСОБА_7 вже мав звернутися за державною реєстрацією належного йому житлового будинку). Вказаним Переліком передбачений вичерпний перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася реєстрація будинків та домоволодінь у період з 1966 р. до 1996 р.
Такі ж положення були передбачені і Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, що затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. №56, і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 р. за №31/1056, які втратили чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121; і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15.02.2002 р. №36; і Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445, яке є чинним до наявного часу.
Але з аналізу перелічених Інструкцій, Правил та Положень не випливає, що законодавець зобов'язував власника нерухомого майна, який має правовстановлюючий документ на нерухоме майно, звертатися до відповідного повноважного органу за реєстрацією свого права власності на нерухоме майно, а слідує, що реєстрація прав власності на нерухоме майно проводилась за заявами власників або уповноважених осіб при виникненні необхідності розпорядження власністю (відчудження тощо). І зволікання від реєстрації прав власності на нерухоме майно не припиняло право на це нерухоме майно.
Таким чином, суд вважає, що незалежно від того, що спадкодавець ОСОБА_7 під час життя не вчиняв дій, направлених на реєстрацію свого права власності на нерухоме майно, зокрема на спірний житловий будинок, яке було набуте ним у 1961 році, це не припиняло його права власності на нерухоме майно, а правовстановлюючим документом на це майно був Договір забудови.
Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство гарантує непорушність права власності.
Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України кожному надано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_7 його спадкоємці за законом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виконали вимоги ст.ст. 1268 -1270 ЦК України і звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких ІНФОРМАЦІЯ_1 року Арцизькою державною нотаріальною конторою Одеської області відкрита спадкова справа №433-2009.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 Закону України «Про нотаріат»на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину, видача якого провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Відповідно до п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі -Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.
Згідно п. 20 Інструкції нотаріус у відповідності до статті 46 Закону України «Про нотаріат»управі витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищувати одного місяця. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства (п. 22 Інструкції).
Судом встановлено, що після звернення спадкоємців ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини у вигляді нерухомого майна, нотаріусом відкрито спадкову справу, а встановивши після отримання правовстановлювального документу (Договору забудови) про належність цього майна спадкодавцеві, що для вчинення такої нотаріальної дії як видача спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину необхідно отримати документацію на нерухоме майно оформлену у відповідності з чинним законодавством, державний нотаріус звернувся до Арцизького БТІ з листом, в якому просив провести встановлену чинним законодавством реєстрацію прав власності та документи для оформлення свідоцтва про право на спадщину видати ОСОБА_6, зареєстрованій в якості спадкоємиці ОСОБА_7
Відповідно до абз. 12 п. 6.1. п/п. «а»розділу 6 «Особливості оформлення права власності на нерухоме майно»Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що затверджене наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. №7/5, зареєстрованого Мін'юстом України 18.02.2002 р. №157/6445 в редакції, яка діяла на момент оформлення та реєстрації прав власності ОСОБА_7 (далі -Тимчасове положення), передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення.
В судовому засіданні встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 було видано Арцизькою міською радою у відповідності до ст. ст. 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР та Тимчасового положення, на підставі заяви ОСОБА_6 та технічного висновку Арцизького БТІ, в якому зокрема зазначено, що видачу свідоцтва необхідно провести взамін Договору забудови.
Згідно п. 1.3. Тимчасового положення, в редакції, яка діяла на момент реєстрації права власності ОСОБА_7, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Тимчасового положення). Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням (п. 2.1. Тимчасового положення). Відповідно п.п. 5.1.1. Тимчасового положення право на отримання витягу мають: власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи.
Отже, виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм Тимчасового положення, Арцизьке БТІ на підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на спірний житловий будинок, яке було видане Арцизькою міською радою Одеської області 26 листопада 2009 року, провело державну реєстрацію вже існуючого права власності ОСОБА_7 на нерухоме майно та видало відповідний Витяг з реєстру прав власності спадкоємиці ОСОБА_7 -ОСОБА_6 для подальшого подання цих документів державному нотаріусу і належного оформлення права на спадщину.
Таким чином в судовому засіданні не було встановлено будь-яких протиправних дій, які могли б порушити право позивача ОСОБА_5 на спадкування. Дії вчинені Арцизькою міською радою Одеської області щодо видачі свідоцтва про право власності ОСОБА_7, яке існувало у нього під час життя, на спірний житловий будинок, а також дії КП «Арцизького БТІ»по реєстрації права власності жодним чином не обмежують прав спадкоємця ОСОБА_5, а також інших спадкоємців на отримання спадщини та належного її документального оформлення. Вимога нотаріуса надати правовстановлювальний документ є цілком законною та спрямованою на захист прав спадкоємців. В судовому засіданні також не було встановлено будь-яких протиправних дій, направлених на позбавлення ОСОБА_5 права на спадщину або будь-якої її частини, які вчинила відповідачка ОСОБА_6, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вона здійснювала дії про оформленню права власності спадкодавця в цілях подальшого оформлення належним чином права на спадщину, яку вона успадковує разом із позивачем, і ці дії здійснювались нею на вимогу нотаріуса і вони ніяким чином не поліпшили її положення та не погіршили положення позивача відносно спадщини. Ні позивачем, ні його представником суду не надано належних та допустимих доказів невизнання або оспорювання права на спадкування ОСОБА_5 1/2 частини спірного житлового будинку з боку відповідачки, що потребувало б судового захисту його прав у спосіб, заявлений позивачем. Більш того, представник відповідачки в судовому засіданні заявив про те, що ОСОБА_6 взагалі не має наміру подавати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя, а згодна поділити спадщину порівну з іншим спадкоємцем ОСОБА_5 -позивачем у справі, що підтверджує той факт, що право позивача на спадкування 1/2 частини спадкового майна відповідачкою взагалі не оспорюється і визнається повністю.
Рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області №492 від 25 листопада 2009 року було прийнято, як вже зазначалося вище відповідно до ст. ст. 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Тимчасового положення та цим рішенням не було визнано право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно, оскільки це право в нього виникло ще під час його життя і документом, що підтверджував права ОСОБА_7 був Договір забудови, а зазначеним рішенням виконкому правовстановлюючі документи були приведені у відповідність з чинним на момент відкриття спадщини законодавством. В даному випадку сам факт видачі свідоцтва про право власності та реєстрація цього права в Реєстрі прав власності на нерухоме майно не означає, що ОСОБА_7 набуто право власності після видачі свідоцтва та його реєстрації, оскільки це право існувало у ОСОБА_7 до його смерті. У зв'язку з викладеним, суд вважає помилковими доводи представника позивача про те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №556070 від 26.11.2009 р. є недійсним з підстав того, що на підставі цього свідоцтва померлий ОСОБА_7, який силу ст. 25 ЦК України втратив свою правоздатність, набув право власності на спірний житловий будинок у зв'язку з чим може змінитися його частка у спадковому майні чим будуть погіршені його права, що, як було встановлено в судовому засіданні і стало основною причиною для звернення позивача до суду.
Більш того, існування чинного, не скасованого рішення виконкому Арцизької міської ради № 492 від 25.11.2009 р. про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, перешкоджає суду визнати недійсними відповідне свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, яке видане на підставі вказаного рішення виконкому Арцизької міської ради, про що просить позивач.
Крім того, ст. 16 ЦК України містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, причому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У позовній заяві представник позивача вказав на те, що оспорюваним свідоцтвом про право власності, будуть погіршені права ОСОБА_5 щодо спадкування, оскільки відповідачка може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя, а до складу спадщини, яка буде ними успадковуватись увійде лише 1/2 частина спірного житлового будинку, отже при обґрунтуванні позову представник позивача зазначає про можливе порушення права на спадкування позивача в разі вчинення відповідачкою певної дії, але суд не вправі вирішувати спір, який між сторонами ще не виник і захищати права позивача, які ще відповідачкою не порушені або унеможливлювати її потенційно протиправні дії, шляхом визнання свідоцтва про право власності недійсним, оскільки способів захисту прав на майбутнє згідно ст. 16 ЦК України не передбачено.
Отже, таким чином судом в судовому засіданні не було встановлено обставин та вагомих підстав, які б давали підстави для однозначного висновку про недійсність свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №556070 від 26.11.2009 р. виходячи із обставин, якими обґрунтовується позов.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №556070 від 26.11.2009 р. є безпідставними, а також на те, що права, гарантовані позивачу нормами цивільного законодавства на спадкування відповідачкою порушені не були, нею визнаються і не оспорюються, у зв'язку з чим ОСОБА_5 в позові слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.321, 328, 1268 -1270 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214 -215 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Арцизького районного суду С.П. Борисова