№ 0827-2-3896/11
№ 2-827-263/2012
13 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Брагіній І.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький машинобудівний завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди,
17.11.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому пояснив, що з 27.02.2006 року він працює в ТОВ «ЗМЗ»на посаді слюсаря збірника металоконструкцій.
Починаючи з липня 2009 року відповідач не сплачував йому заробітну плату в повному обсязі, а за деякі місяці не сплатив взагалі, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 11066,00 грн.
Крім того, через затримку виплати заробітної плати він просить стягнути з відповідача компенсацію за затримку, яка складає 923,73 грн.
Через вказані порушення законодавства відповідачем, протягом тривалого часу позивач вимушений був самостійно шукати гроші для того, щоб купувати їжу, одяг, взуття та інші життєво необхідні речі, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати. І до того суворий сімейний бюджет довелось спрямувати на те, щоб хоч якось прожити далі. Це все спричинило пригнічений стан, внаслідок чого у нього значно погіршився стан здоров'я. розмір заподіяної йому моральної шкоди він оцінив в 10000 грн.
Також позивач вказує, що ним понесено витрати на правову допомогу, що підтверджується квитанцією оплати правової допомоги в сумі 768 грн., які він просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позов задовольнити та пояснив, що просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за період з липня 2009 року по квітень 2010 року включно 11066 грн., що підтверджується, на його переконання, листом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на його ім'я, за результатами проведеної нею перевірки відповідача щодо використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, тобто отримання заробітної плати «в конвертах», за його та інших працівників зверненням.
Пояснив, що сума позову підтверджується, крім акту перевірки, ще й поясненнями свідків ОСОБА_3, що була начальником цеху, та ОСОБА_4- заступника директора, а також судовими рішеннями на користь інших працівників підприємства -ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Представники відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні, не заперечуючи факту наявності заборгованості по виплаті позивачеві заробітної плати в меншому, ніж заявлено, обсязі, проти позову заперечували з тих підстав, що позивачем не доведено перед судом наявність вказаної в позові суми боргу допустимими доказами, оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції не може бути доказом в цій справі, бо перевірка наявності заборгованості по виплаті заробітної плати не віднесена до функцій податкових органів, просить в позові відмовити.
ОСОБА_7 також пояснив, що він є арбітражним керуючим підприємства -відповідача, призначеним на підставі Постанови Господарського суду Запорізької області від 24.11 2011 року, якою відповідача було визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура, яка на теперішній час не закінчена. Відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам підприємства на паперовому носії йому не передавались, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться за допомогою програми 1-С, згідно з даними якої сума боргу, що вказана в виданій ОСОБА_9 директором підприємства ОСОБА_10 довідці від 22.07.2011 року є правильною, становить 1984 грн. 49 коп.з якою він погоджується, як погоджується і з сумою компенсації втрати частини доходу в зв'язку з порушенням термінів виплати цієї зарплати в сумі 179 грн. 85 коп., розрахунок наданий в письмових запереченнях проти позову. Даних, що підтверджували б про нарахування ОСОБА_9 заробітної плати в більшому розмірі, не має. З наявних в нього наказів, штатних розкладів, заробітна плата ОСОБА_9 в тих розмірах, що він заявляє, не могла бути нарахована.
Вислухавши позивача та представників відповідача, пояснення свідків ОСОБА_3 -начальника цеху та ОСОБА_4 -заступника директора, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню в межах обґрунтування належними і допустимими доказами.
Згідно зі ст. ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з Законом України № 2050 від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»в разі затримки виплати заробітної плати роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити робітникові компенсацію втрати частини заробітної плати, яка обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, і і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що з 27.02.2006 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Запорізький машинобудівний завод»слюсарем-збірником металоконструкцій, про що зроблено запис в трудовій книжці на підставі Наказу № МЗ/к-10 від 27.02.2006 року.
Станом на 22.07.2011 року у відповідача утворилась заборгованість по виплаті позивачеві заробітної плати за період з липня 2009 року по квітень 2011 року, що підтверджується довідкою № 44 від 22.07.2011 року, виданою відповідачем позивачеві, копія якої надана позивачем суду в якості доказу (а.с.7), який не заперечений представником відповідача в суді.
Надані позивачем в підтвердження свого позову інші докази суд оцінює з точки зору їх допустимості та належності.
Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета позову, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з наданих позивачем та витребуваних судом за клопотанням позивача листа Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 28.10.2011 р. (а.с.5), розрахункового листка нарахування зарплати ОСОБА_1 за серпень 2008 року (а.с.50), акту про результати документальної позапланової перевірки Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підприємства відповідача з приводу використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати без сплати податків до бюджету від 3.06.2011 року (а.с.81- 88), копій рішень судів стосовно інших осіб (а.с.68-71), податкових розрахунків (а.с. 73-80) вони не стосуються предмету позову ОСОБА_1
Посилання позивача на те, що в акті про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Запорізький машинобудівний завод»ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 26.10.2011 р. міститься підтвердження заборгованості невиплаченої йому заробітної плати в сумі 11066 грн. є неспроможними, оскільки вказана сума міститься в таблиці в графі № 14 «заборгованість з заробітної плати згідно даних ОСОБА_1 (а.с. 64), тобто зі слів самого позивача, а не підтверджена документально.
Натомість в графі № 8 вказаної таблиці заборгованість по заробітній платі за даними підприємства в сумі 1985 грн. 01 коп. встановлена перевіркою згідно досліджених документів, в тому числі і згідно відомостей нарахування заробітної плати.
Належних і допустимих доказів на спростування даних про суму заборгованості, яка міститься в довідці підприємства та в даних акту перевірки, позивачем ОСОБА_1 суду надано не було.
З цієї ж причини суд не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно суми заборгованості, оскільки поясненнями свідків не можуть бути спростовані належні та допустимі письмові докази в справі -довідка підприємства про суму заборгованості, яка видана на підставі Закону (ст. 49 КЗпП України, згідно якої обов'язок видачі працівникові довідки про заробітну плату покладено на власника або уповноважений ним орган), та дані перевірки, що відповідають вимогам Закону (ст. 35 Закону України «Про оплату праці», згідно якої на органи Державної податкової інспекції покладено контроль за додержанням законодавства про оплату праці).
Оскільки вказана перевірка була проведена на підставі письмових документів, наданих підприємством перевіряючому органу, про нарахування та виплату заробітної плати, суд приходить до висновку, що сума заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний в позові період, має дорівнювати 1985 грн. 01 коп., як це вказано в графі № 8 акту перевірки (а.с. 64), а не в довідці від 22.07.2011 р., що станом на квітень 2010 року включно дорівнює 1984 грн. 49 коп. (а.с. 7).
При цьому суд виходить з того, що при перевірці досліджувались дані, що містяться в відомостях про нарахування заробітної плати, що були надані в розпорядження перевіряючого органу, та за квітень 2010 року згідно відомостям нарахування та виплати заробітної плати борг становить 209 грн. 52 коп., а не 209 грн., як міститься в довідці (а.с.7).
Сума компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що підлягає стягненню на користь позивача дорівнює 179 грн. 88 коп. виходячи з наступного розрахунку:
84, 53 грн. (заборгованість за липень 2009 року 650, 23 грн. * 13 - приріст індексу споживчих цін : 100) + 36,9 грн. ( заборгованість за вересень 2009 року 300 грн. * 12,3: 100) + 29,18 грн. ( заборгованість за січень 2010 року 405, 26 грн. *7,2:100) +11,44 грн. (заборгованість за лютий 2010 року 220 грн. * 5,2 : 100) +8,4 грн. ( заборгованість за березень 2010 року 200 грн. *4,2 : 100) + 9, 43 грн. (заборгованість за квітень 2010 року 209,52 грн. * 4,5 : 100).
Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні процесуальні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України особа, яка бере участь в справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом виконані вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК щодо сприяння сторонам всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснені наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Оскільки позивачем в заявлених позовних вимогах період стягнення заборгованості з виплати заробітної плати обмежений періодом з липня 2009 року по квітень 2010 року, суд, керуючись вимогами ст. 10 ЦПК України, згідно з якими суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог, розглянув справу саме в цих межах.
Позивачем заявлена сума моральної шкоди в 10 000 грн., яка, на думку суду свого підтвердження в суді не знайшла.
Суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві відповідачем несвоєчасною виплатою заробітної плати загальним розміром 1985, 01 грн. співмірною сумою є 1000 грн., в більшому розмірі позивач свої вимоги не довів.
Суд також стягує з відповідача суму витрат позивача на правову допомогу 768 грн., оскільки вона підтверджується документально.
Керуючись ст. ст. 10, 58-61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 115, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», Законом України № 2050 від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький машинобудівний завод»(код ЄДРПОУ 33528556, юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б), арбітражний керуючий ОСОБА_7, 69104 м. Запоріжжя, а/с 1064, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний №2469920171, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі за період з липня 2009 року по квітень 2010 року включно в сумі 1985 грн. 01 коп., компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 179 грн. 88 коп. та 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький машинобудівний завод»(код ЄДРПОУ 33528556, юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 158-б) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 786 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення всієї суми присудженого боргу по заробітній платі.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя