Категорія №8
Іменем України
24 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/255/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі: Білоконі Д.І.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.12.2011),
представників відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №10//0/10 від 10.01.2012),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську та просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складення акту №472/23-00/35487758 від 14.11.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугрембуд» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011»; визнати достовірними заявлені ТОВ «Лугрембуд» до ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244 806 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податковий кредит на суму 220 594,00 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 з податку на додану вартість; зобов'язати відповідача внести до АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» інформацію про достовірно заявлені ТОВ «Лугрембуд» податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244 806 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податковий кредит на суму 220 594,00 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 з податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 11.11.2011 по 14.11.2011 посадовими особами ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку, за результатами якої відповідачем складений акт №472/23-00/35487758 від 14.11.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугрембуд» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011», згідно із висновками якого ТОВ «Лугрембуд» порушило п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 зі змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п. 3.1, п.4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 року всього у сумі 244806 грн. та завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 220594 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лугрембуд» з зазначеними в додатках до акту перевірки постачальниками та покупцями.
На думку позивача податковим органом порушено порядок проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а саме податковим органом не було повідомлено позивача про проведення перевірки, повідомлення та наказ не були отримані в передбаченому законом порядку, запит про надання документів для перевірки отриманий ТОВ «Лугрембуд» з актом перевірки. Позивач вважає, що розпочавши перевірку без повідомлення про підстави та початок перевірки, відповідач позбавив ТОВ «Лугрембуд» надати будь-які документи та пояснення, у зв'язку із чим відсутні підстави для проведення перевірки та проведення перевірки є незаконним. Висновки, викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що робить ці висновки припущеннями. Позивач доводить, що у податкового органу відсутнє право на власну думку визнавати правочини , укладені між позивачем та його контрагентами нікчемними та недійсними, а відтак відповідач не мав право проводити самостійно коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Укладені договори між ТОВ «Лугрембуд» та його контрагентами не віднесено законом до нікчемних, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. При визнані в акті перевірки нікчемності угод відповідач діє з перевищенням повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, на адресу ТОВ «Лугрембуд» направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за період червень 2011 року від 01.08.2011 № 10071/10/16-00.
Станом на дату проведення перевірки пояснення та документи податкового та бухгалтерського обліку не були надані, тобто ТОВ «Лугрембуд» не надало документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності.
Рішення керівника про проведення документальної невиїзної перевірки оформлено наказом від 11.11.2011 №894, яким зазначено провести перевірку з 11.11.2011 та виписано повідомлення від 11.11.2011 № 103/10/23-20.
На виконання п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказ від 11.11.2011 №894 та повідомлення від 11.11.2011 №103/10/23-20 надіслано 11.11.2011 на юридичну адресу ТОВ «Лугрембуд» підприємства засобами загальної пошти. Лист позивачем отримано 05.12.11 особисто директор Васильченко О.О.
Рішення про проведення документальної невиїзної перевірки, прийнято керівником ДПІ у зв'язку з наявністю податкової інформації, яка згідно п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) може опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів ДПС. Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) зазначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі документів та даних, наданих платником податків у визначених ПКУ випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законодавством. Наказ містить інформацію щодо строків проведення перевірки з 11.11.2011 по 14.11.2011.
Таким чином, контролюючим органом було залучено платника податків до перевірки, дотримано вимоги щодо обізнаності суб'єкта господарювання в проведенні перевірки, що регламентують ст. 17, 20, 21, 86 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).
Документальна невиїзна перевірка здійснена відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), та відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську від 11.11.2011 №894, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лугрембуд» (код 35487758) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир» (код ЄДРПОУ 36505175), ПП «Інтенція» (код ЄДРПОУ 37156804) та ПП «НВФ «Інсельт» (код за ЄДРПОУ 32742919) за червень 2011 року.
При проведенні невиїзної перевірки оформленої актом від 14.11.2011 №472/23-00/35487758 використані податкові декларації (розрахунки, звітність), так, зокрема, від ДПІ у м.Херсоні отримано матеріали перевірки ПП «ЗК «Агромир», які оформлено актом №31/15-2/36505175 від 20.09.2011, від Алчевської ОДПІ отримано матеріали перевірки ПП «Інтенція», які оформлено актом від 30.04.2011 №615/2360/37156804.
Згідно податкової інформації встановлено, що податковий кредит підприємства ТОВ «Лугрембуд» за червень 2011 року сформовано за рахунок «сумнівних» контрагентів по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).
В періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що ТОВ «Лугрембуд» було задіяно в ланцюгу операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків, враховуючи матеріали перевірки ТОВ «ЗК «Агромир», код за ЄДРПОУ 36505175, надані ДПІ у м. Херсоні (акт невиїзної документальної перевірки за №15-2/36505175).
Фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗК «Агромир» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «ЗК «Агромир» фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ЗК «Агромир» та ТОВ «Лугрембуд» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)).
На адресу ДПІ надійшов акт від 30.04.2011 №615/2360/37156804 Алчевської ОДПІ, у якому зазначено, що ПП «Інтенція» безпідставно сформовано податкове зобов'язання, у зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні працівники. Встановлено відсутність документів, які б підтверджували постачання товарів, послуг, не ведення господарської діяльності у розумінні Податкового Кодексу України ПП «Інтенція» порушено вимоги наказу ДПА України від 25.01.2011 №41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935) в частині заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість.
Факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Інтенція» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.
Також перевіркою встановлено, що на ПП «Інтенція» відсутні власні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.
Таким чином в ході перевірки ПП «Інтенція» встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Інтенція» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.
ПП «НВФ «Інселт» в червні 2011 року не надавало до ДПІ за основним місцем обліку податкової звітності з податку на додану вартість та не сплачувало до бюджету зазначений податок.
В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) до підприємств-покупців у грудні 2010 - січні 2011 року, що свідчить про те, що правочини між TOB «Лугрембуд» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1,2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Таким чином, в порушення ст. 44 Податкового кодексу України TOB «Лугрембуд» на запит ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 01.08.2011 №10071/10/16-00 не надало документи, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності за червень 2011 року та безпідставно задекларував податковий кредит у сумі - 220594 грн. У зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні працівники, будь-які засоби для доставки товару та надання послуг, а також виробничі потужності для поставки товарів (надання послуг), що робить фактичне виконання умов угод неможливим.
Господарські операції між TOB «Лугрембуд» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.
У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» - відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень доказів, суд виходить з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Лугрембуд» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.11.2007 за №13821070006014105, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.28).
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську, згідно свідоцтва №100154390 зареєстрований платником податку на додану вартість з 15.11.2007 (а.с.30).
14 листопада 2011 року посадовими особами ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську було складено акт №472/23-00/35487758 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугрембуд» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011» (а.с.10-20).
В висновках акту зазначено, що ТОВ «Лугрембуд» порушило п.44.1, п.44.6 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХГУ зі змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, п. 3.1, п.4.1, п. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.2011 №41, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2011 року всього у сумі 244806 грн. та завищено суму податкового кредиту за червень 2011 року на 220594 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лугрембуд» з зазначеними в додатках до акту перевірки постачальниками та покупцями.
У відповідності до п. п. 41.1.1. ПКУ контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.
Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Пунктами 79.1 та 79.2 ст.79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:
78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську рекомендованою кореспонденцією на адресу ТОВ «Лугрембуд» направлено запит (повідомлення) №10071/10/16-00 від 01.08.2011 про надання в десятиденний термін з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами за червень 2011 року (а.с.53-54).
23.08.2011 позивачем згідно запиту ДПІ №10071/10/16-00 від 01.08.2011 надані копії реєстру та податкових накладних по формуванню податкового кредиту по декларації за червень 2011 року. Отримання зазначених документів підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську з зазначенням дати отримання 23.08.2011 на супровідному листі позивача.
Одержання будь-яких документів згідно запиту №10071/10/16-00 від 01.08.2011 представником відповідача у судовому засіданні заперечувалось.
11.11.2011 ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України винесено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугрембуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, проведення перевірки призначено з 11.11.2011 по 14.11.2011 (а.с.5).
На підставі зазначеного наказу відповідачем видано повідомлення від 11.11.2011 №103/10/23-20 про проведення перевірки (а.с.56).
Наказ про проведення перевірки та повідомлення відповідачем надіслано рекомендованим листом із повідомленням про вручення, згідно даних поштового повідомлення позивач отримав наказ та повідомлення 05.12.2011 (а.с.57).
Системний аналіз наведених норм Податкового кодексу України та встановлені обставини у справі, дають підстави для висновку про порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Оскільки позивачем на обов'язковий письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження у десятиденний термін були надані відповідні документи, у податкового органу відсутні підстави, передбачені п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення документальної невиїзної перевірки.
В порушення вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, якою передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі проводити документальну невиїзну перевірку за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, відповідачем було направлено наказ та повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом із повідомленням про вручення, які були отримані позивачем 05.12.2011, тобто після проведення 14.11.2011. Таким чином, відповідач провів перевірку без повідомлення позивача у встановленому законом порядку про проведення перевірки, тим самим податковий орган обмежив позивача у праві надати до перевірки первинні документи по господарським операціям, які були предметом перевірки.
З огляду на викладене, дії податкового органу при призначені перевірки з підстав п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та проведенню перевірки ТОВ «Лугрембуд» не відповідають наведеним вимогам закону.
Недотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України дає суду підстави для висновку про неправомірність проведеної перевірки, оформленої актом №472/23-00/35487758 від 14.11.2011.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 №984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за N34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:
- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);
- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;
- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у дозвільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.
При огляді акту перевірки вбачається, що жодного посилання на первинні документі, або на відмову в наданні таких первинних документів немає.
Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених ТОВ «Лугрембуд» з іншими суб'єктами господарювання у період, за який здійснювалась перевірка, суд виходить з наступного.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договори між позивачем та ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія», ПП «НВФ «Інселт» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.
Реальність господарських операцій ТОВ «Лугрембуд» із ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи - договорами, додатковими угодами, рахунками - фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому виконаних робіт, актами списання, оригінали яких були досліджені у судовому засіданні (а.с. 109-114, 122-127, 129, 131, 133-136, 181-185).
Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зокрема, недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Положення ст. ст. 207 і 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин,який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Статтею 626 та статтею 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Акт перевірки №472/23-00/35487758 від 14.11.2011 не тільки не містить таких посилань, не доводить умислу ТОВ «Лугрембуд» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Акт перевірки №472/23-00/35487758 від 14.11.2011 ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. А відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, відповідачем за результатами проведеної перевірки не було винесено податкового повідомлення-рішення. Але згідно детальної інформації по платнику податку ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податковим органом за результатами проведеної перевірки були зняті показники податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів, зазначених в акті перевірки (а.с.89-92).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання достовірними заявлені ТОВ «Лугрембуд» до ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244 806 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податковий кредит на суму 220 594,00 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 з податку на додану вартість, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки визнання права у відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України є способом захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, на думку суду, достатнім та необхідним способом захисту прав і інтересів позивача є зобов'язання ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську внести до АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» суми самостійно визначеної та заявленої ТОВ «Лугрембуд» у податкових деклараціях податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244 806 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податкового кредиту на суму 220 594,00 грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 з податку на додану вартість.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись 2, 11, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м.Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки та складення акту №472/23-00/35487758 від 14.11.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугрембуд» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Інтенсія» та ПП «НВФ «Інселт» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011».
Зобов'язати відповідача внести до АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» самостійно визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» у податкових деклараціях податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 244 806,00 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот шість гривень 00 копійок) грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та податковий кредит на суму 220 594,00 (двісті двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 00 копійок) грн. за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 з податку на додану вартість.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15,82 (п'ятнадцять гривень 82 коп.) грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 29 лютого 2012 року.
Суддя О.В. Захарова